Рішення № 4847588, 07.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2009 р.

Справа № 17/44-955

Господарський суд Тернопільської області

Судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Кулагіній Т.В.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", с. Проліски Бориспільского району Київської області

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Батьківщина", с. Дичків Тернопільського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Піцик Ю.В., уповноважений, довіреність № 49 від 05.06.09 р.;

відповідача: не з’явився

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", с. Проліски Бориспільского району Київської області звернувся до господарського суду Тернопільської області 12.05.2009р. (згідно штампу пошти на конверті) з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Батьківщина", с. Дичків Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 44740,52 грн. заборгованості з підстав неналежного виконання умов договору №482/227675 від 26.03.08р., з яких 30720,00 грн. основного боргу, 9216,00 грн. штрафу, 2807,72 грн. -24 % річних та 1996,80 грн. інфляційних нарахувань.

Позов обґрунтовується копією договору №482/227675 від 26.03.08р.; копією Додатку №1 до договору; копією накладної №500131/227675 від 31.03.08р.; копією довіреності серії ЯНФ №897410 від 31.03.08р. на отримання насіння цукрового буряка; копією претензії № 1000031 від 15.01.09р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи; копією Статуту ТОВ "АМАКО Україна"; розрахунком заборгованості; іншими матеріалами.

Разом з позовними вимогами позивач також заявив клопотання в порядку ст.. 66, 67 ГПК України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться в банківських установах в межах ціни позовних вимог. Розглянувши подану заяву суд відхилив її за безпідставністю, про що винесено відповідну ухвалу від 16.06.2009р.

Розгляд справи, призначений на 16.06.2009р. було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 07.07.2009р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача у справі.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю та подав витребувані судом документи.

Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не представив, представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2439817). Клопотань про відкладення судового засідання не заявив, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що явка повноважних представників сторін не визнавалася обов’язковою, поданих документів є достатньо для вирішення спору по суті, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

26 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", як Продавцем та Приватним агропромисловим підприємством "Батьківщина", як Покупцем, укладено договір №482/227675 (далі –Договір), згідно умов якого Продавець в порядку та на умовах, визначених Договором зобов’язався передати у власність Покупця Товар (насіння та/або засоби захисту рослин) в кількості, асортименті, у терміни та за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного Договору, а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п.п. 1.2., 4.1., 5.1. договору, асортимент, кількість, одиниця виміру, умови постачання, оплати товару, його вартість узгоджується у відповідних додатках, які є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору сторони підписали додаток №1 до договору №482/227675 від 26.03.2008р., згідно якого Продавець передав у власність Покупцю Товар (насіння цукрового буряку гібрид Порт ланд (драже), в кількості 25 посівних одиниць, загальною вартістю 30720,00 грн. (в тому числі 5120,00 грн. ПДВ), а Покупець –прийняв Товар на умовах FCA (склад Продавця) до 05.04.2008р. та зобов’язався оплатити отриманий товар на умовах 100% сплати його вартості в строк до 15.10.2008р. шляхом перерахування визначеної суми (30720,00 грн.) на розрахунковий рахунок Продавця.

За своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу, що регулюються нормами статті 655 ЦК України, згідно якої за договором купівлі-продажу, продавець зобов’язується передати товар у власність другій стороні, а покупець прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, позивач згідно накладної №500131/227675 від 31.03.08р. (на суму 41369,40 грн.) та накладної №168 від 31.03.08р. (на суму 27487,10 грн.) передав, а відповідач через свого представника Ратушну К.Є., яка діяла на підставі довіреності серії ЯНФ №897410 від 31.03.2008р., отримав товар на загальну суму 30720,00 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом відповідальної особи відповідача на накладних, та копією довіреності серії ЯНФ №897410 від 31.03.2008р.

Також, умовами укладеного договору (п. 5.1.) та додатком №1 до Договору (п.п. 7, 8) сторони визначили порядок проведення розрахунків за поставлений товар, а саме: Покупець зобов’язався здійснити повну оплату за Товар в розмірі 30720,00 грн. в строк до 15.10.2008р. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору щодо оплати поставленого йому товару згідно договору № 482/227675 від 26.03.2008 р.

Позивач стверджує, що ПАП «Батьківщина»свої договірні зобов’язання не виконав та не здійснив оплати відпущеного у власність товару, внаслідок чого станом на 03.03.2009р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за Договором №482/227675 складає 30720,00 грн., що також не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати вартості переданого йому товару, та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Надіслана на адресу відповідача претензія №1000031 від 15.01.2009р. з вимогою протягом п’яти днів оплатити борг (з врахуванням штрафу, індексу інфляції та відсотків річних), що станом на момент оформлення претензії становив 42889,75 грн., залишена підприємством без відповіді та задоволення.

За таких обставин справи, суд вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, підтверджуються шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків від 14.04.2009р., а тому підлягають до задоволення.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Належне виконання грошових зобов’язань Покупцем забезпечено пунктом 9.2. договору, у відповідності до якого у разі прострочення оплати за Товар Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від загальної вартості товару, а також 24 % відсотки річних від простроченої суми платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин, правомірними є вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 9216,00 грн. згідно поданого позивачем розрахунку.

При цьому суд вважає, що положення пункту 9.2. договору не суперечать нормам законодавства, узгоджені сторонами, а зміст даного пункту договору встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунок 24 відсотків річних у розмірі 2807,72 грн. (за період з 16.10.2008р. по 03.03.2009р.) та розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 1996,80 грн. (за період з листопада 2008 року по січень 2009 року включно), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з листопада 2008 р. по січень 2009 року включно та умовам договору, оскільки сторони домовились та передбачили в договорі інший розмір відсотків річних, які підлягають стягненню з боржника на користь кредитора за порушення ним господарського зобов’язання.

Аналогічної правової позиції щодо стягнення відсотків річних, дотримується Вищий господарський суд України (постанова №10/108-2724 від 18.06.2009р.).

У зв’язку з наведеним, позовні вимоги, як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі.

У судовому засіданні 07.07.2009р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 625,629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 229- 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42–47, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 811, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Батьківщина", с. Дичків Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30954470 –30720,00 грн. основного боргу, 9216,00 грн. штрафу, 2807,72 грн. –24% річних, 1996,80 грн. інфляційних нарахувань та 759,91 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", с. Проліски Бориспільського району Київської області, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „10” липня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя