Ухвала суду № 48474421, 10.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9874/14-к 10.08.2015 10.08.2015 10.08.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/573/15 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Чулуб О.С.

Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач апеляційного суду: Пустовар М.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.,

суддів: Олещук Т.Л., Войтовського С.А.,

за участю секретаря Волинської Я.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150020003291 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2015 року, яким:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Болнісі республіки Грузія, громадянина Грузії, який проживає у АДРЕСА_1;

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Зайков О.В.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого.

Просить застосувати до призначеного покарання ст.69 КК України.

Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.

ОСОБА_3 визнано винним за ч.2 ст.186 КК України з призначенням покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Вирішено питання про речові докази.

Узагальнені доводи апеляційної скарги обвинуваченого.

Вважає призначене покарання надмірно суворим.

Зазначає, що суд недостатньо врахував пом'якшуючу покарання обставину - визнання вини, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, взагалі не враховано, що ним повністю відшкодовано потерпілій ОСОБА_5 завдану шкоду у розмірі 29000 грн. та потерпілій ОСОБА_6 - у розмірі 6600 грн., а також думку обох потерпілих суворо не карати обвинуваченого.

Також суд полишив поза увагою, що на утриманні в апелянта є четверо неповнолітніх дітей, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, а також, відповідно до п.5 ч.1 ст.66 КК України, її можна визнати, як вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що 4 червня 2014 року, біля 3 год. 30 хв., діючи за попередньою змовою з іншою невстановленою особою та знаходячись на перехресті вулиць 2-га Слобідська і Потьомкінська у м. Миколаєві, з метою відкритого заволодіння чужим майном, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, а саме, схопивши рукою ззаду за шию ОСОБА_5 і, причинивши їй фізичний біль, відкрито заволодів - зняв з вух золоті сережки, вагою 4,16 гр., вартістю 1414 грн. 40 коп., потім зняв з руки золотий браслет, вагою 23,06 гр., вартістю 7840 грн. 40 коп., після зняв з пальців зняв золоту каблучку, вагою 4,81 гр., вартістю 1635 грн. 40 коп., і золоту каблучку, вагою 2,5 гр., вартістю 850 грн.

У цей час інша невстановлена особа, скориставшись безпорадним станом потерпілої, зняла з її шиї золотий ланцюжок, вагою 50,87 гр., вартістю17295 грн. 80 коп.

Цими діями обвинувачений та інша невстановлена особа спричинили потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 29036 грн.

Крім того, 12 червня 2014 року, біля 3 год. 30 хв., ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з іншою невстановленою особою, знаходячись біля вхідних воріт будинку АДРЕСА_2, з метою відкритого викрадення чужого майна, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, до ОСОБА_6, яка намагалась зачинити ворота свого будинку, схопив її за шию і притиснув до воріт, спричинивши їй фізичний біль. Після чого інша невстановлена особа, скориставшись безпорадним станом потерпілої, відкрито заволоділа - зняла з обох її рук 5 золотих каблучок, чим потерпілій ОСОБА_6 спричинено майнову шкоду на загальну суму 5270 грн.

Вчинене обвинуваченим кваліфіковане судом за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення оскаржуваного вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_3, кваліфікація ним скоєного у скарзі не оспорюються, внаслідок чого, на підставі ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.

При призначенні покарання обвинуваченому, судом 1-ї інстанції враховані дані про його особу - посередню характеристику за місцем проживання; пом'якшуючу покарання обставину - визнання вини; відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також, що шкоди здоров'ю потерпілим не завдано, а завдана злочином майнова шкода відшкодована.

Зваживши на викладене, суд дійшов висновку про необхідність обрання обвинуваченому покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, та на визначений у вироку строк.

З цим висновком апеляційний суд погоджується, тому як ОСОБА_3 вчинено два умисні тяжкі злочини, пов'язані з насильством, та за обставин, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку його особи.

Таке покарання є відповідним положенням ст.65 КК України щодо його законності, необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Підстави для його пом'якшення, у тому числі із застосуванням правил ст.69 КК України, про що просить апелянт, відсутні.

Доводи у скарзі, що суд недостатньо врахував задовільну характеристику обвинуваченого, відшкодування ним майнової шкоди є не суттєвими, оскільки внаслідок врахування саме цих обставин ОСОБА_3 покарання визначене майже у нижчій межі санкції кримінального закону, за яким його засуджено.

Посилання на утримання чотирьох неповнолітніх дітей, що на думку апелянта є обставиною, яка пом'якшує покарання, а також підтверджує його скрутне становище, через яке було вчинено злочини, не є переконливими, тому як наявність дітей, хоча і належним чином підтверджено, проте в матеріалах провадження відсутні, що ці діти знаходились на утриманні обвинуваченого.

Щодо думки потерпілих суворо не карати ОСОБА_3, то зважаючи на санкцію ч.2 ст.186 КК України, яка передбачає покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, призначене обвинуваченому покарання не можна вважати суворим.

За такого, всі апеляційні доводи про наявність у провадженні обставин для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, є неприйнятними.

Керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2015 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 - у той же строк з моменту отримання копії судового рішення.

Головуючий

Судді: