Ухвала суду № 48474413, 13.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/348/15-к 13.08.2015 13.08.2015 13.08.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/557/15 Головуюча у суді 1-ї інстанції: Старчеус О.П.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач апеляційного суду: Пустовар М.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.,

суддів: Значок І.С., Івченко О.М.,

за участю секретаря Алексишенця М.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015150000000013 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5, прокурора прокуратури Миколаївської області на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 28.05.2015 р., яким:

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Попільне Березанського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2;

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Ціома В.В.,

потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник потерпілої ОСОБА_7,

обвинувачений ОСОБА_4,

захисник ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.

Просить вирок змінити, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги потерпілої.

Просить вирок скасувати, призначити обвинуваченому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі та задовольнити позов про стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.

Просить вирок скасувати в частині основного покарання та постановити новий, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України на 7 років позбавлення волі.

Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_5 відшкодування майнової шкоди у розмірі 50947,50 грн. та 120000 грн. моральної шкоди, а також витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000 грн., а також з нього ж на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 6881,84 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.

Вказує, що ОСОБА_4 неодноразово визнав свою провину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував потерпілій моральну шкоду в розмірі 30000 грн. та частково майнову шкоду.

Крім того, обвинувачений має постійне місце роботи, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має міцні соціальні зв'язки.

Також у нього на утриманні є друга дитина.

Узагальнені доводи апеляційної скарги потерпілої.

Вважає, що судом не були об'єктивно з'ясовані обставини для повного задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди та безпідставно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, що не відповідає ступеню вини та обставинам скоєння злочину через м'якість.

Вказує, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого пасажир автомобіля, яким керував обвинувачений, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Зазначає, що суд з не достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, обставини вчинення злочину, дані про особу засудженого.

Вважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є явно невідповідним об'єму та тривалості страждань потерпілої внаслідок втрати сина.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.

Вважає вирок таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Посилається на п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно якого суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання.

Вказує, що суд при призначені покарання не врахував наслідки, що настали від злочинних дій обвинуваченого, за яких останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наважився керувати транспортним засобом, допустив ряд порушень ПДР, внаслідок чого позбавив життя потерпілого, що є найбільш тяжким наслідком, який може бути спричинено злочином.

Крім того, судом не у повній мірі враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, належних висновків для себе не зробив, та продовжував їх порушувати, у томі числі керувати транспортним засобом, у стані сп'яніння, хоча мав усвідомлювати наслідки, які можуть настати через таку поведінку.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

20 січня 2015 року, близько 6 год. 10 хв., водій ОСОБА_4, в порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, керував в стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем «KIA CERATO», реєстраційний № НОМЕР_1, та рухався в темний час доби, в умовах туману по вул. Суворова у смт. Березанка Миколаївської області, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, зі сторони центру селища у напрямку пров. Млинового, який є головною дорогою по відношенню до вул. Суворова, з увімкненим світлом фар головного освітлення автомобіля у режимі «ближній», із невстановленою досудовим розслідуванням швидкістю.

При наближенні до Т-подібного перехрестя нерівнозначних доріг вул. Суворова та пров. Млинового, ОСОБА_4, грубо порушивши вимоги п.п.2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, а також вимоги дорожнього знаку п.2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», а саме: керуючи транспортним засобом проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, не врахував дорожні та погодні умови, не обрав безпечну швидкість свого транспортного засобу, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху України, хоча об'єктивно спроможний був його заздалегідь виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу до меж перехрестя вул. Суворова з пров. Млиновим, хоча мав таку технічну можливість, а, не знижуючи швидкості, продовжив рух вперед та виїхав за межі проїзної частини пров. Млинового та Т-подібному перехресті, де передньою частиною свого автомобіля допустив контакт із бетонним парканом та надалі із будівлею літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_3, внаслідок чого сталося часткове руйнування вказаної будівлі.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю «KIA CERATO» ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, а пасажиру ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Вчинене ОСОБА_4 кваліфіковано судом за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку своєї апеляційної скарги, пояснення потерпілої ОСОБА_5 на підтримку своєї скарги, пояснення захисника на підтримку своєї скарги, думку обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_6 на підтримку скарги сторони захисту та про незгоду із скаргами прокурора і потерпілої, думку прокурора, потерпілої і її представника про незгоду із скаргою захисту, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарг в їх межах, дослідивши додатково надані документи, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_4, кваліфікація ним скоєного апелянтами не оспорюються, внаслідок чого, на підставі ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.

При призначенні покарання обвинуваченому, судом 1-ї інстанції враховані характер і суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим, дані про його особу - відсутність судимості, позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, наявність на утриманні неповнолітньої дитини; обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані сп'яніння.

Зваживши на викладене, суд дійшов висновку про необхідність покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, на визначений у вироку строк та з призначенням додаткового покарання.

З цим висновком апеляційний суд погоджується, тому як обвинуваченим вчинено тяжкий злочин, та за обставин, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку його особи.

Таке покарання, на переконання суду апеляційної інстанції, є відповідним вимогам ст.65 КК України, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Отже, підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, про що просить захисник, відсутні.

Доводи у скарзі про те, що обвинувачений має постійне місце роботи, раніше не судимий, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, утриманців, частково відшкодував завдану шкоду, є не істотними, оскільки внаслідок врахування саме цих обставин ОСОБА_4 покарання визначене ближче до нижчої межі санкції кримінального закону, за яким його засуджено.

Зазначені обставини не можна повторно враховувати на обґрунтування підстав для застосування правил ст.75 КК України.

Також, не ґрунтуються на матеріалах провадження і доводи прокурора та потерпілої ОСОБА_5 про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання у виді 7 років позбавлення волі, оскільки апелянти посилається тільки на тяжкість злочину, його наслідки - загибель однієї людини і спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншому потерпілому, вчинення злочину у стані сп'яніння.

Усі ці обставини вже враховані судом, через що обвинуваченому призначено 5 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі, отже він має відбувати його реально, що є достатньо суворим покаранням.

До того ж, за перебування у стані сп'яніння застосоване і додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами - на максимальний термін.

Інших обставин, які б вагомо вказували, що призначене покарання є явно несправедливим через м'якість, а тому недостатнім для виправлення обвинуваченого, апелянтами не наведено.

Доводи про те, що ОСОБА_4 не зробив відповідних висновків щодо ним скоєного, не відповідають дійсності, оскільки обвинувачений реально щиро покаявся, просив вибачення перед потерпілими, частково відшкодував завдану майнову шкоду (12000 грн.) і моральну (30000 грн.).

Крім того, апеляційний суд зважає на те, що, хоча ОСОБА_4 і вчинено тяжкий злочин, разом з тим він відноситься до категорії необережних, тобто стосовно наслідків злочину вина особи могла бути тільки необережною.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з вирішенням районним судом позову потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 150000 грн., з яких обвинувачений ще до постановлення вироку відшкодував 30000 грн.

Такий розмір відшкодування є відповідним наслідкам злочину, за якими потерпіла втратила сина і ця втрата є не відновлюваною, ступеню і тривалості завданих потерпілій страждань, обставинам вчиненого ОСОБА_4 злочину, формі його вини, вимогам розумності і справедливості.

Отже, рішення суду у цій частині постановлене з дотриманням вимог ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України щодо визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, тому підстави для збільшення такого відшкодування, на переконання апеляційного суду, відсутні.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_5 і прокурора прокуратури Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 28 травня 2015 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: