Ухвала суду № 48455125, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/65036/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Теплицької А.В., Феліва О.О.

відповідача - Дуль Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014

у справі № 2а-7756/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000015156 та № 0000016156 від 29.03.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2014 у задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» з питань правильності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за грудень 2010 року, січень - червень 2011 року, складено акт № 171/07-02/32708773 від 29.09.2011, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в розмірі 7 695 061 грн., за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року, у розмірі 7 109 338 грн., 4 799 636 грн., 9 164 186 грн., 500 635 грн., 1 253 602 грн., 753 107 грн. відповідно; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим завищено від'ємне значення за листопад 2010 року на суму 5 214 811 грн., за грудень 2010 року на суму 1 159 505 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.10.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002020702 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на загальну суму 31 275 465 грн.;

- № 0002030702 від 17.10.2011 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 18 356 002 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, 29.03.2012 відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000015156 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 24 172 153 грн.;

- № 0000016156 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 6 374 316 грн.

На підтвердження своєї позиції ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» було надано копії документів, які підтверджують реальність правовідносин позивача з: ТОВ «Баришівська зернова компанія», ВАТ «Біловодський КХП», ТОВ «Амбар+», ТОВ «Армада В», ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс», ТОВ «Агроград В», ПП «Оріон-Вектор», ТОВ «Сант Ніколас», ТОВ «Новолог Сервісез», ВАТ «Хмільницький елеватор», ТОВ «Васілко», ТОВ «Транс-Груп», ТОВ «Монастирищенське хлібоприймальне підприємство», ВАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство», ВАТ «Жашківський елеватор», ДП «Векта-Він» ТОВ «Вектор Ойл Трейд», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ТОВ «Земля и Воля», ДП «Зернятко», ПСП «Зоря», ПСП «Дружба», ТОВ «Журавка», сільськогосподарське ТОВ «Грабівське», ТОВ «Долина Агро», ТОВ «Агрофармахім», ТОВ «Гермес-Трейдінг», ТОВ «Агро-Внешторг», ТОВ «Агросіті», ТОВ «Агро Інвест Україна», ТОВ «Наталка», ТОВ «Шеколан», ТОВ «Вітчизна», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Лукашівка і К», ТОВ «Вторметекспорт», ЗАТ «Кремінь», сільськогосподарське ТОВ «Великокисьницьке», ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Буша», ТОВ «Богданівське», ТОВ «АМГ Агрохолдинг», ТОВ «Астарта-Трейд», ТОВ «Ремикс», ПП «Ространсагро», сільськогосподарське ТОВ «Писарівка», ТОВ Агрофірма «Обрій», ТОВ «Оріон Вектор», Приватне сільськогосподарське товариство «Південне», ТОВ «Співдружність», ТОВ «Стратіївський Агрорезерв», ФГ «Сакевич», Сільськогосподарське ТОВ «Цукровик», ТОВ «Чубівське зерно», ТОВ «Ясні зорі», ТОВ «Укрзернотранс-К», ТОВ «Флора», ВАТ «Біловодський КХП», ТОВ «Вапнярський Елеватор», ТОВ «Українські аграрні інвестиції», ТОВ «Фотом аг Ком Юей».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що надані позивачем первинні документи не дають змоги встановити факт того, що товар, який задекларований в них, був отриманий позивачем, згідно наданих договорів, в зв'язку з чим не доведено товарності та реальності здійснення господарських операцій позивачем; відсутні правові підстави у позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що згідно первинних бухгалтерських документів встановлено реальність здійснення господарських операцій, на підставі яких встановлено фактичну сплату податку на додану вартість позивачем, а тому правомірно сформовано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; на момент подачі уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на додану вартість, проведення перевірок, як вказано у ст. 50 ПК України не відбувалося; позивач має право на податковий кредит, так як згідно платіжних доручень з відмітками банку, податкових накладних, та інших документів, які містяться в матеріалах справи, ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» було сплачено ПДВ в складі ціни придбаних товарів (послуг), а задекларовані суми ПДВ підтверджуються у встановленому порядку; так як предметом спірних господарських операцій була закупівля сільськогосподарських зернових, зернобобових і олійних культур, а також послуги з їх подальшого зберігання та обробки, доставки, митного оформлення, то можливо встановити та простежити рух товарів на всіх стадіях; факт купівлі товарів, які в подальшому направлялись на експорт зазначається і в акті перевірки, та не заперечується відповідачем, що також підтверджує реальність господарських операцій, адже, товар, який експортувався підлягав митному оформленню та перевірці, в зв'язку із самою специфікою експорту товарів за кордон; причиною виникнення у позивача від'ємного значення ПДВ у спірні періоди є саме операції з експорту зерна, що було придбане ним на території України; операції з експорту кукурудзи та пшениці, згідно діючого на той час законодавства, оподатковувались ПДВ ставкою 0%, але купуючи зернові культури та послуги на території України, ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» сплачувало ПДВ в складі ціни товарів та послуг у розмірі 20%, який включається у податковий кредит із ПДВ; витрати позивача, що спрямовувались на придбання товарів (послуг) пов'язані з його господарською діяльністю, яка полягала в придбанні сільськогосподарських культур та продуктів, їх переробки з метою експорту. Більшість послуг, якими користувався позивач були послугами: оренди, зберігання, перевалки, транспортування тощо; копії митних декларацій відповідають вимогам п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постаново. Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (в редакції, чинній на момент здійснення операцій по експорту), та підтверджують, що господарська діяльність ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» носила реальний товарний характер та відповідала критеріям господарської діяльності, і в той же час спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів для підтвердження господарської діяльності позивача;

як зазначено в акті перевірки, в результаті співставлення, задекларованих показників ПДВ із даними вантажних митних декларацій, а також даними АРМ «Митниця» - будь-яких відхилень не виявлено.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7. ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Аналогічні положення містяться і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено з підтвердженням матеріалів справи формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість спірних періодів на підставі належним чином оформлених податкових накладних та встановлено, що господарські операції мали місце, підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний