Ухвала суду № 48452982, 12.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 876/5743/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про нарахування пенсії за вислугу років,

ВСТАНОВИВ :

25 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі УПФ України у Франківському районі м. Львова) та зобовязати відповідача здійснити нарахування пенсії за вислугу років з 15 грудня 2014 року.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2015 року у справі № 465/1301/15-а вказаний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач УПФ України у Франківському районі м. Львова просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена. Тому у ОСОБА_1 відсутній спеціальний педагогічний стаж роботи від 25 років і права на пенсію за вислугу років як працівник освіти вона немає.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки листом Міністерства соціального захисту населення № 01-3/133-02-2 від 01.02.1995 року стверджується, що Кабінет Міністрів України погодився поширити на викладачів музичних, художніх, хореографічних шкіл мистецтв та шкіл естетичного виховання в порядку призначення пенсій за вислугу років, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, без внесення змін до неї, що узгоджується із нормою ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», де зазначено, що педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів, до яких належать вчителі і викладачі всіх спеціальностей, мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу не менше ніж 25 років, то відмова у призначенні пенсії позивачу за вислугою років є неправомірною, а його порушене право підлягає захисту.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом, ОСОБА_1 працювала:

- з 01.08.1978 року по 01.09.1978 року (1 міс. 1 дн.) на посаді викладача по класу фортепіано дитячої музичної школи в м. Торез;

- з 01.09.1978 року по 01.09.1979 року (1 рік) на посаді викладача фортепіано дитячої музичної школи в м. Торез;

- з 24.07.1979 року по 30.06.1984 року (4 р. 11 міс. 6 дн.) студент денного відділення в Донецькому музично-педагогічному інституті;

- з 11.10.1982 року по 15.06.1983 року (8 міс. 4 дн.) на посаді вихователя в Донецькому технікумі громадського харчування;

- з 01.08.1984 року по 26.08.1988 року (4 р. 0 міс. 25 дн.) на посаді викладача спеціального фортепіано в Уманському музучилищі;

- з 09.09.1988 року по 01.09.1990 року (1 р. 11 міс. 21 дн.) на посаді викладача з загального фортепіано, концертмейстра з неповним педагогічним навантаженням в Донецькій дитячій музичній школі № 5;

- з 01.09.1990 року по 29.11.2014 року (24 р. 3 міс. 29 дн.) на посаді викладача з фортепіано з концертмейстерським навантаженням в Донецькій дитячій музичній школі № 1 (а.с. 14-19).

Згідно із ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком і згідно з п. «е» ст. 55 цього ж Закону право на таку пенсію мають працівники освіти, охорони здоровя та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача школи мистецтв включена до переліку посад педагогічних працівників.

Постановою № 909 від 04.11.1993 року Кабінету Міністрів України із змінами, внесеними постановою № 1426 від 26.09.2002 року, затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. У цьому переліку спірна посада позивача у школі мистецтв не була передбачена, однак дорученням Кабінету Міністрів України № 397/21 від 06.01.1996 року дію зазначеної постанови поширено у тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови.

Доручення Кабінету Міністрів України № 397/21 від 06.01.1996 року є підзаконним нормативно-правовим актом, чинності не втратило та надає позивачу право на призначення пенсії за вислугою років.

Доводи апелянта про те, що згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій лише за переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки зазначена норма статті Закону не містить посилань саме на цю постанову Кабінету Міністрів України, а у останній не вказано, що вона містить вичерпний перелік посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що свідчить про можливість субсидіарного застосування доручення Кабінету Міністрів України № 397/21 від 06.01.1996 року.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2015 року у справі № 465/1301/15-а без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіР.П.Сеник

ОСОБА_2