Рішення № 4844863, 19.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/27

19.05.09

За позовом

Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

до

Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про

стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : Вілінський С.І. (довіреність від 03.02.2009р.)

Мошура Т.В. (довіреність від 03.02.2009р.)

від відповідача : не з’явились

В судовому засіданні 19 травня 2009 року за згоди представників позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(надалі –відповідач, Банк) про стягнення боргу в сумі 1559052,00 грн., втрат від інфляції в сумі 12373,74 грн., 3% річних в сумі 1991,53 грн. та відсотків за користування коштами в розмірі 37101,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов’язання за договором комісії №Б-1-1012 від 10.12.2008р..

Відповідач проти задоволення позову заперечує, мотивуючи це введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів банку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2008 року між позивачем і відповідачем було укладено договір комісії №Б-1-1012 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач від свого імені за рахунок та за дорученням позивача бере на себе зобов’язання купити або продати на вторинному ринку визначену позивачем кількість цінних паперів. Всі угоди з цінними паперами відповідач вчиняє відповідно до вимог, визначених цим договором та на підставі замовлень позивача на продаж чи купівлю цінних паперів, які є невід’ємною частиною цього договору.

10 грудня 2008 року позивач звернувся до відповідача з замовленням на придбання цінних паперів.

На виконання вказаного замовлення позивач перерахував на користь відповідача 1569052,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15020437 та №15020436 від 11.12.2008р.

Проте, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань, сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 30.01.2009р., якою було встановлено порядок повернення відповідачем коштів в розмірі 1569052,00 грн. та встановлено кінцевий термін повернення коштів –25.03.2009р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем свої зобов’язання було виконано частково, і станом на день розгляду спору сплачено на користь позивача 10000,00 грн.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене відповідачем остаточна сума боргу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1559052,00 грн. 16% річних в розмірі 37101,94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 1991,53 грн. та інфляційні втрати в розмірі 12373,74 грн.

Стосовно обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, суд звертає увагу відповідача на наступне:

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 157 від 23.03.2009 року у Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»призначено тимчасову адміністрацію та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.03.2009 року до 26.03.2009 року.

У відповідності до ст. 2 Закону про банки мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов’язання відповідача перед позивачем щодо перерахування суми заборгованості та процентів виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме 25.03.2009р., в той час, як мораторій було введено з 24.03.2009р.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у розмірі 16223,19 грн. (16105,19 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, адреса: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська 8-А) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»(ідентифікаційний код 25394566, адреса: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського 28/2, н/п №43) 1610519,22 грн. (один мільйон шістсот десять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять гривень 22 копійки), судові витрати в розмірі 16223,19 (шістнадцять тисяч двісті двадцять три гривні 19 копійок) грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 05.06.2009р.