Рішення № 4844150, 24.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2009

Справа №2-2/7716-2008

за позовом: ВАТ "Укртелеком" (01030, м.Київ, бул. Т.Шевченка, 18)

до відповідача: ТОВ Виробничої компанії "Кримтел" (95000, м.Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 11)

про стягнення 3 327 396грн.14 коп.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Іванів – провідний ю/к, Кукуєта– представник, довіреності у справі.

Від відповідача : Гончаренко - представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення 2 638 672,07 грн. боргу, 759 937,56 грн. інфляції, 133 233,04 грн. річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір від 20.02.1996 р. № 7-17/68 про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку. Позивач на виконання умов договору надавав відповідачу телекомунікаційні послуги та на їх оплату пред’являв рахунки. Тоді як відповідач не належним чином виконував прийняті за договором обов’язки щодо оплати отриманих послуг, у результаті чого у відповідача перед позивачем склалась заборгованість, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 15.9.2008р., надав суду відзив, у якому зазначає, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем при заявленні позову не було враховане те, що додатковою угодою №3 від 18.5.2004р сторони доповнили договір пунктом 3.8, що призвело до необґрунтованого збільшення суми позову.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2008 р. надав суду пояснення від 05.11.2008р. №480/162/53 на відзив відповідача, у якому зазначено, що позовні вимоги позивача є законними та ґрунтуються на договорі №7-17/68 від 20.02.1996 р., який діяв до 19.11.2007 р. включно.

03 грудня 2008 р. від позивача до суду надійшла заява від 02.12.2008 р. №513/162/52-16 про уточнення позовних вимог, якою він просить стягнути 2 136 356грн.37коп. боргу, 692 179грн.47коп. інфляційних, 165 253,92 грн. річних.

29 січня 2009 р. від позивача надійшла заява №40/162/52-16 від 28.01.2009 р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути 2 126 356грн.37коп боргу, 890 943грн32коп інфляційних, 175 098грн.66коп річних, а всього – 3 192 398грн.35коп.

23 квітня 2009 р. у судовому засіданні представником позивача було надано суду додаткові пояснення від 22.4.2009 р. №182/162/52, у якому зазначено, що розмір заборгованості (сальдо) станом на 01.01.2006 р. позивачем визначено правомірно, сума заборгованості повністю визнана відповідачем шляхом визнання претензії та підписання актів звірки взаєморозрахунків.

Представник відповідача судовому засіданні, яке відбулось 28.5.2009 р., надав суду відзив на заяву про уточнення позовних вимог від 28.01.2009 р. №40/162/52-16, яким відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3 192 398,35 грн. Також відповідач вважає, що позивач проводив розрахунки із порушенням положення 3.8. договору та сума основного боргу не відповідає дійсності, що тягне за собою і невірний розрахунок суми річних та суми інфляції.

Представник позивача 02.7.2009 р. у судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 25.6.2009 р. №278/162/52-16, якою просить суд стягнути 2 055 903грн.23коп. основного боргу, 1 077 293грн.29коп. інфляції, 194 199грн.62коп. річних, а всього – 3 327 396грн.14коп.

17 вересня 2009 року у судовому засіданні інтереси позивача представляв Іванів – провідний ю/к, довіреність у справі, а інтереси відповідача - Гончаренко - представник, Филипов – заступник генерального директора, Рукавишникова - представник, довіреності у справі.

Відповідач у судовому засіданні, що відбулося 17.9.2009р надав пояснення від 17.9.2009 р. б/н, яким зазначає, що несплата відповідачем частини суми боргу обумовлена несплатою за послуги зв’язку організаціями, які утримуються за рахунок бюджету. Також, відповідачем зазначено, що на даний час організація є збитковою та просить суд звільнити його від сплати річних та інфляційних, а також надати розстрочку погашення заборгованості за договором від 20.02.1996 р. № 7-17/68 про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку на 10 років.

Також, відповідач у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги, заявлені позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 25.6.2009 р. №278/162/52-16 визнає, що відображено у протоколі судового засідання за 17.9.2009р.

17 вересня 2009 року у судовому засіданні оголошувалась перерва на 24.9.2009р, після перерви судове засідання було продовжене.

24 вересня 2009 року представник позивача надав суду заперечення на клопотанння відповідача про звільнення його від сплати інфляційних та річних, та надання розстрочки сплати суми боргу на 10 років.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст..901 ЦК України).

Стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Між Українсько - Амерікансько – Голландсько – Немецьким Закритим акціонерним товариством «Утел», яке реорганізовано у Дочірнє підприємство «Утел» ВАТ «Укртелеком», правонаступником якого є ВАТ «Укртелеком» та Виробничою компанією «Кримтел» ЛТД (ТОВ ВК «Кримтел») був укладений договір №7-17/68 від 20.02.1996р про надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв’язку, відповідно до п.1.1, 1.2 якого, предметом договору являється діяльність сторін, пов’язана з наданням послуг міжнародного та міжміського телефонного зв’язку споживачам, що підключені до автоматичної телефонної станції, яка належить ВК «Кримтел» ЛТД та порядок взаєморозрахунків за надання цих послуг.

Відповідно до п.2.1 договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги міжнародного (далеке зарубіжжя та країни СНД) та міжміського (у межах України та в межах області) телефонного зв’язку.

Відповідно до п.2.2.7, 3.1 договору ВК «Кримтел» ЛТД зобов’язався до 30 числа місяця, наступного за звітнім, оплачувати рахунок, пред’явлений УАГН ЗАТ «Утел».

Договір №7-17/68 від 20.02.1996р про надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв’язку діяв з 20.02.1996р по 19.11.2007р, що підтверджується укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтел» договором №803620-619 від 20.11.2007р про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до п.8.8 якого, з дати підписання цього договору втрачає чинність договір сторін від 20.02.1996р №7-17/68.

У виконання узятих на себе обов’язків за договором, позивач надавав відповідачеві передбачені договором послуги міжнародного та міжміського телефонного зв’язку, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі рахунками за послуги зв’язку за період з січня по грудень 2006р, які пред’являлися відповідачу.

Відповідно до ст..33 Закону України „Про телекомунікації” вказані послуги підлягають оплаті абонентом.

Відповідно до умов додатків до договору №7-17/68 від 20.02.1996р позивач має проводити розрахунки з відповідачем за телекомунікаційні послуги за актами виконаних робіт, підписаними сторонами.

Стаття 534 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Сторони, відповідно до Додаткової угоди №3 від 18.5.2004р до договору №7-17/68 від 20.02.1996р, доповнили укладений між ними договір про надання послуг пунктом 3.8 наступного змісту: «3.8. У разі недостатності суми проведеного ВК «Кримтел» ЛТД , як оператором, платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги УАГН ЗАТ «Утел» у такий черговості: 1) у першу чергу сплачується основна сума боргу; 2) у другу чергу сплачуються пеня; 3) у третю чергу відшкодовуються інші витрати УАГН ЗАТ «Утел», включаючи витрати пов’язані з одержанням виконання, тощо».

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.1,4 ст.538 ЦК України).

Судом встановлено, що, з урахуванням зустрічних однорідних вимог (188 237грн22коп), заборгованість відповідача за договором від 20.02.1996 р. № 7-17/68 про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку за період з січня по грудень 2006р склала 2 055 903грн.23коп., яка на момент розгляду спору не погашена, що підтверджується матеріалами справи довідкою – розрахунком.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 2 055 903грн.23коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, відповідач, відповідно до свого відзиву б/н від 28.5.2009р на заяву про уточнення позовних вимог та листа б/н від 17.9.2009р, визнає наявність заборгованості перед позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов у частині стягнення боргу у розмірі 2 055 903грн.23коп за надані, відповідно до договору від 20.02.1996 р. № 7-17/68 про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку, послуги обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу заявлені вимоги про стягнення 1 077 293грн.29коп. інфляції за період з 01.02.2007р по 15.6.2009р та 194 199грн.62коп. річних за період з 01.3.2006р по 15.6.2009р, які підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач спрямовував на адресу відповідача претензію №123/162/52-16 від 12.3.2008р з вимогою погасити заборгованість за послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України господарський суд може надати відстрочку або розстрочку виконання рішення, при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом (п.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.9.1996р №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121Господарського процесуального Кодексу України».

Але вказана стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих обставин та їх об’єктивний вплив на виконання судового рішення.

Перевіряючи обґрунтованість заяви ТОВ ВК «Кримтел» про розстрочку погашення заборгованості за договором від 20.02.1996 р. № 7-17/68 про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку, суд виходить із загальних положень про докази, у тому числі про належність допустимість засобів доказування, обов’язку доказування і подання доказів (Постанова Пленуму ВС України від 27 лютого 1981р №1).

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочення сплати боргу, прийнявши до уваги: 1) винятковість случаю для надання розстрочки сплати заборгованості та наявність конкретних обставин, що ускладнюють її сплату та, більш того, роблять це неможливим, 2) складне фінансове становище відповідача, яке пов’язано з наявністю заборгованості організацій та громадян перед ТОВ ВК «Кримтел» та несплатою за послуги зв’язку організаціями, які утримуються за рахунок бюджету, 3) те, що на даний час ТОВ ВК «Кримтел» є збитковим підприємством, 4) те, що для погашення заборгованості перед позивачем може бути звернено стягнення на майно відповідача, що може привести до продажу обладнання та у кінцевому результаті до неможливості надання послуг зв’язку населенню, підприємствам, організаціям, закладам, внаслідок чого будуть порушені права споживачів у частині отриманні якісних послуг, 5) те, що відповідач має велике стратегічне значення у наданні послуг зв’язку по усіму Криму та отримує дохід лише за рахунок коштів, що надходять у рахунок оплати за надані послуги зв’язку та інших доходів не має, та не може отримати прибуток від інших видів діяльності, платоспроможність ТОВ ВК «Кримтел» безпосередньо залежить від розрахунків споживачів послуг, 6) те, що примусове виконання рішення може спричинити порушення нормальної, у тому числі господарської, діяльності підприємства відповідача та привести до повного припинення діяльності підприємства, оскільки підприємство відповідача буде позбавлено можливості здійснювати своєчасну виплату заробітної платні працівникам підприємства, проводити планові та аварійні ремонтні та відновлювальні роботи устаткування, утримання яких у виправному технічному має велике значення для якісного надання послуг зв’язку, 7) те, що стягнення заборгованості з ТОВ ВК «Кримтел» у повному об’ємі та негайне виконання рішення суду призведе до повного припинення діяльності підприємства відповідача, 8)те, що незважаючи на складний фінансово - економічний стан, ТОВ ВК «Кримтел» здійснює усі заходи для виконання прийнятих на себе зобов’язань перед позивачем, також шляхом стягнення зі всіх своїх дебіторів заборгованості, що підтверджується матеріалами справи, 9) те, що відповідач приймає заходи, направлені на збільшення доходів, а саме: впровадження та розвиток альтернативних видів телекомунікаційних послуг - впровадження широкосмугового доступу до мережі Інтернет з використанням технології ADSL, впровадження радіотехнології Wi-Max, тому суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та надати розстрочку виконання рішення шляхом розподілу суми стягнення рівними частинами на три роки, а не на 10 років, як просив відповідач.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

За згодою представників сторін в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 29.9.2009р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85,121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Прийняти клопотання відповідача б/н від 17.9.2009р про надання розстрочки.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія “Кримтел”(95000, м. Сімферополь, вул.. Р.Люксембург, 11 р/р 26000000130915 в АКБ “ЧБРР” МФО 384577, ЄДРПОУ 20701466) на користь ВАТ "Укртелеком" (01000, м. Київ, Бульвар Шевченка, 18, р/р 26000257 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Києва МФО 300335, ЄДРПОУ 21560766) 2 055 903грн.23коп боргу за телекомунікаційні послуги, 1 077 293грн.29коп. індексу інфляції, 194 199грн.62коп. річних, 25 500,00грн. держмита, 118,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. Розстрочити виконання рішення шляхом розподілу 3 327 396грн14коп рівними частинами на три роки з жовтня 2009р до жовтня 2012р, а саме по 92 427грн67коп. кожен місяць.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.