Рішення № 4844117, 21.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2009

Справа №2-15/5559-2008

За позовом Підприємства «Беркут-2» Євпаторійської благодійної організації «Міжрегіональний Фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 39 , ідентифікаційний код 32679439)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р.Люксембург, 1, ідентифікаційний код 22236588)

Про стягнення 134214,72 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Підприємство «Беркут-2» Євпаторійської благодійної організації «Міжрегіональний Фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» про стягнення 134214,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих позивачем послуг відповідно до договору № 377-24 від 29.12.2004 р., що сталося через бухгалтерську помилку в розрахунках позивача, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 134214,72 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Підприємства «Беркут-2» Євпаторійської благодійної організації «Міжрегіональний Фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що ним належним чином відповідно умов Договору та виставленим рахункам оплачувалися рахунки за надані послуги, які були надані позивачем, а отже заборгованість відсутня

У судовому засіданні 17.06.2009 р. представником позивача надані доповнення по позовної заяви в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач зазначає, що в період з 01.03.2005 р. по 31.07.2007 р. у зв’язку з помилкою бухгалтера позивача була помилково виставлена занижена оплата за послуги охорони об’єкта АТС№ 4 в м. Бахчисарай, сума щомісячної недоплати, що створилася, за фактично надані послуги склала 134214,72 грн.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.08.2008 р. провадження у справі було зупинено, у справі призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання : а) визначити фактичну вартість наданих позивачем послуг з охорони об’єкта АТС № 4 в м. Бахчисарай за договором № 377-24 про надання послуг по охороні об’єкта від 29.12.2004 р. за період з 01.03.2005 р. по 31.07.2007 р.; б) визначити суму, на яку позивачем було виставлено рахунки за надані послуги з охорони об’єкта АТС № 4 в м. Бахчисарай за договором № 377-24 про надання послуг по охороні об’єкта від 29.12.2004 р. за період з 01.03.2005 р. по 31.07.2007 р.; в) визначити суму, яку було фактично сплачено відповідачем за надані послуги з охорони об’єкта АТС № 4 в м. Бахчисарай за договором № 377-24 про надання послуг по охороні об’єкта від 29.12.2004 р. за період з 01.03.2005 р. по 31.07.2007 р.; г) визначити розмір заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» у разі її наявності за надані Підприємством «Беркут-2» Євпаторійської благодійної організації «Міжрегіональний Фонд сприяння у боротьбі з організованою злочинністю» послуги з охорони об’єкта АТС № 4 в м. Бахчисарай за договором № 377-24 про надання послуг по охороні об’єкта від 29.12.2004 р. за період з 01.03.2005 р. по 31.07.2007 р.

08.04.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов висновок судової експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.04.2009 р. провадження у справі було поновлено.

Представник відповідача проти висновку судового експерта заперечує, крім того, звертає увагу суду на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності в період з 15.02.2005 р. по 11.05.2005 р..

10.09.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач змінив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з охорони об’єкта в сумі 129797,12 грн. Заявою від 17.09.2009 р. позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення заборгованості за березень 2005 року в розмірі 4417,60 грн.

Вказані заяви прийняті судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

29.12.2004 р. між Підприємством «Беркут-2» Євпаторійської благодійної організації «Міжрегіональний Фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю» (Охорона) (позивач) та Кримська філія ВАТ «Укртелеком» (Власник) (відповідач) був укладений договір № 377-24 про надання послуг по охороні об’єкта. (а.с. 9-10)

Згідно пункту 1.1 Договору Власник передає, а Охорона приймає під фізичну охорону об’єкти (приміщення), перераховані в дислокації і позначені в плані (схемі) охоронюваних об’єктів. Дислокація охоронюваного об’єкта і його технічна укріпленість відображена в додатку № 1, а також в актах прийому об’єкта під охорону, і є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 1.5 Договору охорона об’єкта здійснюється в дні і години, зазначені в дислокації (додаток № 1).

Розмір оплати за надання послуг по охороні об’єкта визначається сторонами на підставі розрахунку, прикладеного до договору (додаток № 3) договору, та є його невід’ємною частиною. (пункт 2.2 Договору)

Оплата за послуги охорони здійснюється Власником на підставі рахунків, що виставляються Охороною до 10 числа наступного за розрахунковим місяця, шляхом перерахування зазначеної в рахунку суми на розрахунковий рахунок Охорони протягом наступних за розрахунковим місяця. (пункт 2.3 Договору)

Строк дії договору обумовлений пунктом 5.3 та становить 1 рік з дня його підписання. Якщо за один місяць до закінчення терміну договору жодна зі сторін не зажадає його розірвання і продовжує виконання умов договору, договір вважається продовженим на тих же умовах на новий термін.

Сторони не представили суду доказів розірвання договору, зміни його умов або визнання недійсним у встановленому законом порядку, отже суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

В число об’єктів, що охороняються, перелічених в Розрахунку-дислокації вартості охорони об’єктів КРФ ВАТ «Укртелеком» (додаток № 3 до Договору № 377-24 від 29.12.2004 р.) входить об’єкт АТС № 4 в м. Бахчисарай.

Додатком № 3 передбачена цілодобова охорона цього об’єкта силами 2-х чоловік на зміну. Розрахунковий об’єм трудовитрат на послуги по цілодобовій охороні одним охоронцем розрахований в розмірі 729,6 люд-год/ місяць: 30,4 (середня кількість днів в одному місяці року) х 24 години (тривалість охорони на добу) = 729,6 люд-год.

Отже, розрахунковий об’єм трудовитрат на послуги по цілодобовій охороні АТС № 4 в м. Бахчисарай двома охоронцями, згідно Розрахунку –дислокації складає 1459,2 люд.-год на місяць.

Вартість охорони, передбачена Розрахунком –дислокацією, визначена в сумі 5,50 грн. / люд.-год.

Додаток № 3 Розрахунок-дислокація вартості охорони об’єктів КРФ ВАТ «Укртелеком» підписано обома сторонами Договору та є його невід’ємною частиною у відповідності до умов договору.

Виходячи з викладеного, розрахункова вартість послуг по охороні об’єкта АТС № 4 в м. Бахчисарай, згідно умовам Договору № 377-24 від 29.12.2004 р., складала 8025,60 грн. на місяць.

Додатковою угодою № 406-24 від 26.12.2005 р. до Договору № 377-24 від 29.12.2004 р. тарифна ставка за 1 люд.-год охорони була збільшена до 5,90 грн. Нова тарифна ставка почала застосовуватися з 01.01.2006 р. Вказана додаткова угода також підписана обома сторонами Договору та є його невід’ємною частиною. З урахуванням нової тарифної ставки, розрахункова вартість послуг по охороні об’єкта АТС № 4 в м. Бахчисарай з 01.01.2006 р. складала 8609,28 грн. на місяць.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконувалися зобов’язання за Договором, зокрема надавалися відповідні охоронні послуги згідно умов договору.

Згідно Акту обстеження об’єкта, що підлягає прийманню під охорону, від 12.02.2005 р. об’єкт АТС №4 в м. Бахчисарай був переданий під охорону 15.02.2005 р.

Доказів невідповідності послуг охорони умовам договору відповідачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано. Отже суд приходить до висновку, що позивачем умови договору виконувалися належним чином, що відповідачем також не заперечується.

Крім того, згідно висновку № 80/08 судової економічної експертизи загальна розрахункова вартість послуг з охорони об’єкта АТС № 4 в м. Бахчисарай з 01.03.2005 р. по 31.07.2007 р. згідно умовам Договору № 377-24 від 29.12.2004 р. склала 243832,32 грн.

Однак, експертом встановлено, що у всіх двосторонніх Актах здачі-приймання робіт (виконаних послуг) об’єм наданих послуг з охорони об’єкта АТС № 4 в період з лютого 2005 р. по липень 2007 р. зазначався в одному і тому самому розмірі 656 люд.-год. щомісячно. Вказаний об’єм наданих послуг відображався і в рахунках –фактурах на оплату послуг охорони, що виставлялися позивачем відповідачу. Через вказану помилку загальна сума виставлених позивачем рахунків за надані послуги по охороні об’єкта АТС № 4 за період з 01.03.2005 р. по 31.07.2007 р. склала 109617,60 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично позивачем було надано послуг охорони по об’єкту АТС № 4 загальною вартістю 243832,32 грн., в той час як відповідачем оплачено було лише 109617,60 грн. Різниця становить 134214,72 грн.

Позивачем після встановлення зазначеного факту було виставлено відповідачу рахунок на суму 134214,72 грн., проте в порушення умов договору, відповідачем не було сплачено залишок вартості наданих послуг в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 134214,72 грн., що і стало підставою для звернення Підприємства «Беркут-2» Євпаторійської благодійної організації «Міжрегіональний Фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати товару .

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 377-24 від 29.12.2004 р. щодо сплати вартості наданих позивачем послуг за період з 01.03.2005 р. по 31.07.2007 р. на об’єкті АТС № 4 в м. Бахчисарай в сумі 134214,72 грн..

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Заявою від 17.09.2009 р. позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги за березень 2005 року в розмірі 4417,60 грн. у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

- при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від частини позовних вимог.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, надані представнику Чернецькому Р.А. дозволяють відмовитися від позову.

Таким чином, заява Підприємства «Беркут-2» Євпаторійської благодійної організації «Міжрегіональний Фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Отже, провадження у справі в частині стягнення заборгованості за послуги, надані відповідачу в березні 2005 р., у розмірі 4417,60 грн. підлягає припиненню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача за надані позивачем послуги в розмірі 129797,12 грн. за період з квітня 2005 р. по липень 2007 р., належним чином встановлена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р.Люксембург, 1, ідентифікаційний код 22236588) на користь Підприємства «Беркут-2» Євпаторійської благодійної організації «Міжрегіональний Фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 39 , ідентифікаційний код 32679439, р/р 2600403895001 а ЕО СФ АБ «Київська Русь» МФО 384793) 129797,12 грн. заборгованості, 1297,97 грн. державного мита та 114,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення заборгованості в розмірі 4417,60 грн. провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.