Постанова № 48411997, 13.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2015 року № 826/7655/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді Добрянської Я.І. розглянув відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва

до Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів "НДІ БМВ"

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва пред'явило позов про стягнення з Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів "НДІ БМВ" заборгованості в сумі 82151,52 грн.

Позов обґрунтувало тим, що Державне підприємство "НДІ БМВ" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" повинно сплачувати різницю фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та пенсій, призначених відповідно до інших законодавчих актів. За період з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р. заборгованість підприємства перед УПФ, згідно позовної заяви, становить 82151,52 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р., в задоволені позову відмовлено.

Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2015 р. касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2015 р. суддею Добрянською Я.І. дану адміністративну справу прийнято для здійснення нового судового розгляду та призначено судове засідання на 14.07.2015 р.

В судовому засіданні 14.07.2015 р. представник позивача заявлені у позовній заяві позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача проти їх задоволення заперечив.

Під час судового засідання 14.07.2015 р. представником відповідача заявлено клопотання про продовження розгляду справи у письмовому провадженні, представник позивача зазначене клопотання підтримав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а тому, враховуючи наведені вище обставини суд продовжив розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Водночас за наслідками судового засіданні 14.07.2015 р., суд, перейшовши до розгляду справи у порядку письмового провадження, визначив сторонам строк для надання у разі наявності додаткових пояснень та доказів, на підтвердження власної правової позиції у справі.

Так, 15.07.2015 р. від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено про те, що в результаті проведеного обрахунку повідомлень, надісланих відповідачу, УПФ виявлено, що розрахунок суми, яку має сплачувати відповідач, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи на Державному підприємстві «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ». Так, зокрема, у графу 10 повідомлень занесено частку різниці у розмірі пенсії, що фінансується за рахунок даного підприємства у відсотках, яка визначається відповідно до п. 3 Порядку №372.

При цьому, як зазначається позивачем, при розрахунку відсотків у відношенні до пенсіонерки ОСОБА_1 виявлено помилку, на виправлення якої позивачем на адресу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси направило лист від 16.07.2015 № 6624/02. Позивач зазначає, що такий лист направлено повторно, оскільки вперше управління звернулось до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси з питанням скоригування розрахунку по гр. ОСОБА_2 11.03.2015 листом №2150/11, проте скоригованого розрахунку управлінням на час надання додаткових пояснень не отримано.

УПФ також зазначено, у рядку 28 даних розрахунків обліковується гр. ОСОБА_3, якого за повідомленням управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва було знято з 01.10.2014 з переліку осіб, які працювали на підприємстві Відповідача. Тому, на переконання УПФ, сума у розмірі 173,26х3 = 519,78 грн. не підлягає відшкодуванню відповідачем.

Між тим, УПФ зазначає про те, що виявлені помилки впливають на розмір заборгованості, а тому просить суд продовжити термін розгляду справи у зв"язку із необхідністю додаткового часу для отримання скоригованого розрахунку з м. Одеси задля встановлення остаточної суми заборгованості. Окрім цього, УПФ заперечує доводи відповідача стосовно гр. ОСОБА_4, який у розрахунках відповідача зазначено як не співробітника інституту, адже, як йдеться у письмових поясненнях та вбачається з матеріалів справи, науковий стаж даної особи підтверджується довідкою відповідача від 29.09.2011 р. №411/01.

Що ж до наданих відповідачем до суду банківських виписок про сплату заборгованості за період з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р., то УПФ зазначено, що кошти в розмірі 34 672,03 грн. згідно цих платіжних документів відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів» від 27.09.2010 №21-2 зараховано в порядку календарної черговості настання строку сплати платежів, зокрема, на погашення заборгованості за попередні періоди.

Від відповідача до суду також надійшли додаткові письмові пояснення вх. від 20.07.2015 р. №01-5/61362/15, в яких зазначено, що підприємство є державним та таким, що частково фінансується з Державного Бюджету України. А також те, що 50% різниці Відповідач сплачує науковим пенсіонерам пропорційно відпрацьованому на підприємстві часу та відсотку фінансування з державного бюджету підприємства у період, за який нараховано наукову пенсію, що підтверджено розрахунком, затвердженим заступником Міністра Мінрегіону, до сфери управління якого входить державне підприємство.

Водночас 05.08.2015 р. позивачем скеровано до суду клопотання, в якому зазначено, що внаслідок виявлених помилок при обрахунку повідомлень за лютий, березень та квітень 2014 року УПФ уточнює шляхом зменшення попередньо заявлену до стягнення суму заборгованості та просить стягнути із Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ» заборгованість у розмірі 79314, 87 грн.

Між тим, щодо гр. ОСОБА_1 позивачем повідомлено, що 03.08.2015 на адресу позивача надійшло із управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса коригуюче повідомлення з 01.01.2014 р., в якому зазначено, що відповідач має відшкодовувати за ОСОБА_1 не 1544,74 грн., як це було зазначено в повідомленнях за лютий, березень та квітень 2014 року, а 772,45 грн., а тому різницю у розмірі 1544,74-772,45=772,29 грн. відповідач не має відшкодовувати щомісячно, а за три місяці - 2316,87 грн. Тому позивачем скориговано заявлену до стягнення суму у розмірі 82151,52 грн. на суму заборгованості, яку не має сплачувати відповідач, а саме 82151,52 - 519,78 - 2316,87=79 314,87 грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 21.05.2015 р. №К/800/57138/14 зазначено про те, що відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач є державним підприємством, яке частково фінансується з державного бюджету, тому його не можна віднести ні до бюджетних, ні до небюджетних установ. У зв'язку з цим Порядок № 372 не застосовується до спірних правовідносин і відповідач правомірно, відповідно до власного розрахунку відсотка відшкодування різниці пенсій своїм науковим співробітникам, погодженим із заступником Міністра регіонального розвитку та будівництва України, відшкодував Пенсійному фонду витрати за спірний період в розмірі 25995,01 грн.

При цьому судом касаційної інстанції зауважено, що суди чітко не встановили статус відповідача в контексті частини дев'ятої статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та не мотивували свого висновку щодо можливості гнучкого визначення відсотка відшкодування різниці у розмірі пенсії, враховуючи імперативні приписи вказаного Закону в частині розміру відповідного відшкодування (100% за рахунок коштів державного бюджету, по 50% за рахунок коштів державного бюджету і інших державних підприємств, 100% за рахунок недержавних наукових установ).

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, як встановлено судом під час нового розгляду справи, Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ» (надалі - відповідач) зареєстроване 25.03.1991 р. в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва як платник страхових внесків відповідно до с. 14 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва встановлено, що за відповідачем числиться заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсій, призначених відповідно до інших законодавчих актів, за період з 01.02.14 р. по 30.04.14 р. у розмірі 79314,87 грн.

У зв"язку із зазначеним позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про наявність заборгованості за вказаний період з проханням погасити відповідну суму боргу, проте суму заборгованості відповідачем не сплачено, що підтверджується наданою до суду довідкою про стан заборгованості б/д б/н, зазначені повідомлення отримані відповідачем, що вбачається з копій повідомлень про вручення поштових відправлень, наявних у матеріалах справи.

Зважаючи на неперерахування відповідачем органу Пенсійного фонду України відповідних коштів для фінансування різниці у розмірі пенсії, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, призначених відповідно до інших законодавчих актів, з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р. у розмірі (з урахуванням уточнень) 79314,87 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Частиною 9 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» встановлено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. №372 затверджений Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Відповідно до п. 2 Порядку за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Як передбачено п. 5 Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Згідно до п. 8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Як встановлено судом, відповідно до наявної у справі копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.04.2014 р. Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ» належить до сфери управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та за організаційно-правовою формою є державним підприємством.

При цьому, як зазначено представником відповідача у додаткових поясненнях від 30.06.2015 р. та не спростовано позивачем, згідно зі статутом Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», підприємство засновано на державній формі власності, здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку.

А відтак, з огляду на наведене, застосуванню до відповідача підлягає норма абз. 3 ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», водночас різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, для наукових (науково-педагогічних) працівників фінансуванню підлягає за рахунок коштів державного підприємства, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України з врахуванням того, що за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Таким чином, вивчивши повідомлені представниками сторін обставини та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та необхідність їх задоволення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ» на користь Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсій, призначених відповідно до інших законодавчих актів, за період з 01.02.14 р. по 30.04.14 р. у розмірі 79314,87 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 13.08.2015 р.