Постанова № 48411998, 13.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2015 року письмове провадження № 826/10755/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі також – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 22.05.2015 року № 3530/23-00 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що Рішення від 22.05.2015р. №3530/23-00 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням встановленого законодавством порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином. Подав суду письмові заперечення з приводу заявленого позову.

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» за основним місцем обліку, як платник податків та зборів зареєстровано у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, однак перебуває на обліку у Дрогобицькій об'єднаній ДПІ Головного управління ДФС у Львівській як платник рентної плати за користування надрами для видобування нафти та природного газу.

У зв’язку із не сплатою ПАТ «Укрнафта» у 2014 році самостійно визначених зобов’язань із рентної плати Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області 02.09.2014р. винесено податкову вимогу №787-25, щодо сплати заборгованості у розмірі 4 874 186,51 грн.

Відповідно до наданих письмових заперечень станом на 22.05.2015р. за ПАТ «Укрнафта» обліковувався борг із сплати рентних платежів у розмірі 93475,3 тис. грн., вказана заборгованість виникла у 2014 році, у зв’язку із не сплатою позивачем самостійно визначених зобов’язань.

Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області 22.05.2015 року прийнято рішення № 3530/23-00 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, відповідно до п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Позивач вважає вказане рішення податкового органу протиправним, а тому звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пунктів 95.1-95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Судом встановлено, що на виконання зазначених норм податкового законодавства, відповідачем винесено податкову вимогу про стягнення з позивача заборгованості по рентній платі, однак доказів вчинення наступних дій спрямованих на стягнення такого боргу відповідачем не надано, при цьому у своїх запереченнях відповідач вказує на наявність у такого права здійснити стягнення боргу у спосіб передбачений пунктом 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи додано копії листів ПАТ «Укрнафта» від 25.03.2015р. за № 08.1.19/142 та від 02.4.2015р. за № 181.3/175 до відповідача щодо повернення помилково та /або надмірно сплачених коштів, крім того додано копію листа заступника начальника Дрогобицької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 10.04.2015р. за № 2275/141/13-09-20-00-24, відповідно до змісту якого повернути позивачу кошти не являється можливим в силу наявності у такого заборгованості по рентній платі.

Відповідачем не доведено відсутність зобов’язань держави щодо повернення такому ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, що є обов’язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Крім того суд вважає за доцільне зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вони застосовуються до того податкового боргу, який виник після 01.01.2015р. з огляду на загальновизнаний принцип права - незворотності дії норм закону в часі.

Податковий борг, як про це зазначає відповідач, виник у 2014 році, а отже норми пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не можуть застосовуватись у даному випадку, а процедура погашення податкового боргу в 2014 року врегульована підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, статтями 59, 95 Податкового кодексу України, які продовжили свою дію і у 2015 році.

До аналогічних висновків також дійшов Київський апеляційний адміністративний суду в Ухвалах від 20.07.2015р. у справі № 826/2708/15 та від 14.07.2015р. у справі № 826/3439/15.

Враховуючи викладене, рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 22.05.2015р. №3530/23-00 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Укрнафта» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 22.05.2015р. №3530/23-00.

Судові витрати в сумі 487,20грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій