Рішення № 48350717, 11.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/5396/14-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/3425/15 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 46 11.08.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Лащенка В.Д., Фінагєєва В.О.,

при секретарі : Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з 17 серпня 2003 року вона є власником земельної ділянки площею 2,950 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, яку вона отримала у власність як член КСП «Придніпровський». Маючи державний акт старого зразка, у 2011 році вона звернулася до відділу Держземагенства у м. Українка Обухівського району Київської області для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, однак під час оформлення документів було виявлено, що частину її земельної ділянки передано в приватну власність відповідачам, а саме надані відповідачам у приватну власність земельні ділянки частково накладаються на її земельну ділянку. Позивач вважає, що таким чином відповідачі порушили її право власності на земельну ділянку, тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області про надання відповідачам у власність земельних ділянок, визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки відповідачів та скасувати їх державну реєстрацію.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року позовні вимоги до ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так судом встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2003 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,950 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, яку вона отримала у власність як член КСП «Придніпровський» в результаті розпаювання земель колективної власності на підставі рішення Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 29 травня 2003 року № 4.

Рішенням Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 лютого 2010 року № 7-2 ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площею 0,1175 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області.

На підставі даного рішення 16 серпня 2010 року відповідач отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, кадастровий № НОМЕР_3.

Рішенням Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 лютого 2010 року № 7-22 ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2

На підставі даного рішення 29 грудня 2010 року відповідач отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, кадастровий № НОМЕР_5.

Відповідно договору дарування від 8 червня 2011 року ОСОБА_6 подарував вказану земельну ділянку ОСОБА_7

Рішенням Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 21 травня 2010 року № 3-5 ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3

На підставі даного рішення відповідач отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, кадастровий № НОМЕР_7.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення сільської ради та видані на їх підставі державні акти на право приватної власності на земельні ділянки не порушують законних прав та інтересів позивача, оскільки виготовлена технічна документація на земельні ділянки була погоджена відповідно до вимог чинного законодавства і при її виготовленні не було виявлено будь-яких порушень та накладок земельних ділянок.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи і зроблені в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

В ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу , організація землеустрою, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів , підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно ч. 1 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому ст. 151 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином державні акти про право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні свідоцтва, так і самі державні акти на право власності на земельні ділянки.

З листа відділу Держкомзему у м. Українка Обухівського району Київської області від 2 листопада 2011 року № 23-04/983 та долученої до нього схеми розташування земельних ділянок сторін вбачається, що земельні ділянки відповідачів повністю або частково накладаються на земельну ділянку позивача.

Згідно даних листа управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області від 9 липня 2014 року № 11-35/944 та погодженої у встановленому порядку схеми розташування земельних ділянок, також чітко прослідковується факт накладення земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку позивача, внаслідок чого її площа зменшилася на 0,2916 га.

Окрім цього, при проведення перевірки вказаних обставин, комісією Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області складено акт від 23 жовтня 2014 року, в якому встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в тій чи іншій мірі накладаються на територію земельної ділянки (паю) ОСОБА_2

У порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд першої інстанції вищевказані обставини та положення закону не врахував, залишив поза увагою те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав їх недоведеності, він тим самим порушує її права на володіння та користування земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності на підставі державного акта, який виданий значно раніше ніж відбулася приватизація у відповідачів і який ніким не оспорюється, як і не оспорюється рішення, на підставі якого було видано цей акт; фактично не вирішивши спір, який виник між сторонами щодо відновлення порушеного права, суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; доводи позивача належним чином не перевірив та не навів факти, які б спростували ці доводи, обмежився лише поясненнями відповідачів про те, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку не було виявлено будь-яких порушень та накладок земельних ділянок, таким чином обмеживши права позивача, суд не надав обставинам справи належної правової оцінки.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що, в свою чергу, призвело до поверхневого вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю ? це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що приймаючи рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та, передаючи земельні ділянки у власність відповідачів, Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області діяла поза межами наданих їй повноважень, визначених законодавством, оскільки замість передачі у власність ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 земельних ділянок комунальної власності, фактично передала частину земельної ділянки ОСОБА_2, яка вже перебувала у її приватній власності.

За таких обставин, коли рішення Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 лютого 2010 року № 7-2, від 26 лютого 2010 року № 7-22 та від 21 травня 2010 року № 3-5, а також видані на їх підставі державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серії НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_6 порушують права та інтереси позивача щодо володіння та користування належним їй на праві власності об'єктом нерухомості, вони підлягають скасуванню та визнанню недійсними в судовому порядку.

Таким чином рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з кожного з відповідачів стягуються судові витрати, понесені позивачем, а саме 243,60 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 365,40 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 609,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 лютого 2010 року № 7-2 «Про передачу ОСОБА_8 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку».

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 16 серпня 2010 року Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1175 га, кадастровий № НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати протиправним та скасувати рішення Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 лютого 2010 року № 7-22 «Про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку».

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий 29 грудня 2010 року Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий № НОМЕР_5, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати протиправним та скасувати рішення Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 21 травня 2010 року № 3-5 «Про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку».

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, виданий Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий № НОМЕР_7, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 203 грн. сплаченого судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: