Ухвала суду № 48304196, 03.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2015 року м. Київ К/800/22180/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівКошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року

у справі №808/3377/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 27 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, визнав нечинними та скасував податкові повідомлення - рішення від 19 квітня 2011 року № 0000310807, від 12 липня 2011 року № 0000380807 повністю, від 07 лютого 2011 року № 0000050807 у частині донарахованого податку на додану вартість у розмірі 870 532,34 грн. та штрафних санкцій у розмірі 217 633,00 грн. Зобов'язано відповідача відобразити в обліковій картці платника податків суму 42 077,00 грн. як переплату з податку на додану вартість та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

У період з 15 листопада 2010 року по 10 січня 2011 року посадові особи відповідача провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року, про що склали акт від 17 січня 2011 року № 1/08-07/31154435.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7, пункту 10.1 статті 10, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток від страхової та іншої, ніж страхова діяльність за перевіряємий період на 21 265 280,00 грн.;

- підпункту 7.6.1, підпункту 7.6.2, підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого завищено збиток від операцій з акціями та іншими корпоративними правами за перевірений період на 56 252 213,00 грн.;

- пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на 902 094,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв наступні податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2011 року:

№ 0000030807, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 26 581 600,00 грн., з яких 21 265 280,00 грн. за основним платежем та 5 316 320,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

№ 0000050807, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість на 1 121 411,25 грн., з яких 897 129,00 грн. за основним платежем та 224 282,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

№ 0000070807, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 189 036,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47 259,00 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення, рішенням ДПА в Запорізькій області від 15 квітня 2011 року № 1711/10/25-020 скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2011 року № 0000070807 у частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 47 259,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року № 0000310807, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 189 036,00 грн.

Також, рішенням ДПА України від 04 липня 2011 року № 12167/6/25-0115 скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2011 року № 0000030807 у частині включення до валового доходу, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток за загальною ставкою, доходу у розмірі 86 879 100,00 грн., отриманого позивачем за договорами страхування та перестрахування, а також суму штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року № 0000380807, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25 449,40 грн., з яких 20 359,52 грн. за основним платежем та 5 089,88 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2011 року № 0000050807, є спірним у частині визначення суми грошового зобов'язання з податок на додану вартість у розмірі 870 532,34 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 217 633,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та від'ємного значення вказаного податку у зазначених сумах слугувало, на думку відповідача, безпідставне формування позивачем податкового кредиту за результатом виконання господарських взаємовідносин з ВАТ «Мотор-Січ», ЗАТ «ТБ «Олена» та ТОВ «Таврія-Будпостач», оскільки правочини укладені з вказаними контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків, проведені між сторонами операції є безтоварними, що спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наявність у платника податку (позивача) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, з встановленням судом реальності та товарності господарської операції, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Мотор-Січ» (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару від 29 вересня 2009 року №5780/09-К, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець сплати та прийняти станок трубо гнучкий моделі SE 976 з ЧПУ на суму 4 629 333,74 грн. (ПДВ - 925 866,75 грн.) та додаткову угоду від 25 грудня 2009 року, якою змінено строк оплати придбаного товару.

На виконання умов договору ВАТ «Мотор-Січ» видано позивачу податкову накладну від 29 вересня 2009 року №540/1/179. Факт розрахунку між сторонами підтверджується розрахунком та платіжним дорученням. Фактична передача придбаного позивачем майна підтверджується актом прийому-передачі обладнання.

Крім того, позивачем у ЗАТ «ТБ «Олена» було придбано двигун авіаційний АІ-25 серійний № 5442042 у кількості 1 шт. Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується податковою накладною від 28 квітня 2009 року № 9 та видатковою накладною від 28 квітня 2009 року № СФ-0000009, рахунком-фактурою. Факт оплати придбаного позивачем товару підтверджується платіжними дорученнями.

Також відповідно до умов договору від 11 серпня 2008 року №11/08/08-У позивач (замовник) доручив, а ТОВ «Таврія Будпостач» (виконавець) зобов'язався провести маркетингові дослідження ринку будівельних послуг, з метою визначення найбільш оптимальних варіантів по вибору підрядника, субпідрядника, проектантів, а також вивчення ринку будівельних матеріалів з метою проведення реконструкції будівлі, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 42.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Таврія Будпостач» видало позивачу податкову накладну за консультаційні послуги від 30 вересня 2008 року № 30091411. Факт оплати отриманих позивачем послуг підтверджується платіжним дорученням.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарів, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з ВАТ «Мотор-Січ», ЗАТ «ТБ «Олена» та ТОВ «Таврія Будпостач».

Посилання податкового органу на акт невиїзної перевірки ТОВ «Таврія Будпостач» від 28 травня 2010 року №84/23-02/35421550, яким встановлено вчинення зазначеним контрагентом правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, як підставу для висновку про нікчемність укладеної угоди з позивачем, обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки наявність вказаного акту не є безумовним свідченням безтоварності операцій за умови наявності інших документів, що спростовують такі висновки.

Крім того, несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

За приписами пунктів 200.1, 200.2. 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

Визначальним фактом виникнення у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є отримання ним належним чином оформлених податкових накладних, а також фактичне здійснення господарських операцій, що було підтверджено відповідними доказами.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту спірного періоду за результатом виконання господарських взаємовідносин з ВАТ «Мотор-Січ», ЗАТ «ТБ «Олена» та ТОВ «Таврія Будпостач» та визначення розміру від'ємного значення податку на додану вартість.

Також є обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності зменшення позивачем валових доходів ІІІ кварталу 2008 року у розмірі 60 797,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (продавець) та ВАТ «Мотор Січ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 21 червня 2006 року № К-20 та 23 червня 2006 року було складено акт прийому-передачі цінних паперів.

Відповідно до Додаткової угоди до договору від 25 вересня 2008 року № К-20, продавець зобов'язався повернути покупцю 60 797,00 грн., одержаних за цінні папери, а покупець зобов'язався повернути продавцю цінні папери.

У ІІ кварталі 2006 року позивач, придбавши у ВАТ «Мотор-Січ» за договором від 21 червня 2006 року №К-20 акції ВАТ «Турбогідравліка», включив їх вартість у розмірі 60 796,00 грн. в доходи окремого обліку акцій, а у ІV кварталі 2008 року, відповідно до додаткової угоди про розірвання договору від 10 жовтня 2008 року та проведення обоюдної реституції, зменшив валові доходи на суму 60 797,00 грн., про що відобразив у коригуючій декларації (лист від 06 лютого 2009 року №33 «Про пояснення коригування декларації за 9 місяців 2008 року»).

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 зазначеного Закону, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, визначений пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є спеціальною нормою щодо даного виду операцій, та передбачає можливість у разі перевищення у платника витрат на доходами, отриманими (нарахованими) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом того ж звітного періоду, перенесення від'ємного фінансового результату на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Зазначеною нормою не встановлено окремого порядку коригування доходів і витрат в податковому обліку операцій з цінними паперами у разі зміни суми компенсації вартості цінних паперів.

Разом з тим, за змістом пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

З аналізу вказаних норм випливає, що якщо такі доходи та витрати підлягають коригування, а їх показники свого часу вплинули на показники загального обліку платника, то, відповідно, такі показники повинні бути відкориговані в загальному обліку у тому розмірі, в якому вони відображалися спочатку.

Відтак, позивачем правильно застосовано загальні вимоги щодо порядку відображення в податковому обліку зміни вартості товарів не залежно від їх виду, передбачені пунктом 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зменшено валові доходи на суму вартості придбаних цінних паперів у третьому кварталі 2008 року, тобто у періоді коли відбулася зміна сума компенсації, а саме - розірвано договір купівлі-продажу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання податкового органу відобразити у картці платника податків суму 42 077,00 грн., як переплату з податку на додану вартість, попередні судові інстанцій обґрунтовано виходили з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до контролюючого органу подав уточнюючий розрахунок від 30 вересня 2008 року №12009 та 29 вересня 2009 року перерахував до бюджету 42 077,00 грн. по зобов'язанням з податку на додану вартість за минулі податкові періоди.

При цьому, відповідач помилково вважав, що вказана сума перерахована позивачем у рахунок сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2008 року, оскільки у вересні 2008 року у позивача відсутні зобов'язання з податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами акту перевірки.

Відтак, суди дійшли правильного висновку щодо відновлення порушеного права позивача, шляхом зобов'язання відповідача відобразити в картці обліку платника переплату з податку на додану вартість у розмірі 42 077,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень у зазначених сумах.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі №808/3377/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Кошіль В.В. Моторний О.А.