Ухвала суду № 48303378, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2015 р. м. Київ К/800/57394/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

у справі № 808/7714/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Берті" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000512211.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 позов задоволено з тих мотивів, що вид проваджуваної позивачем економічної діяльності не дає підстави для застосування коефіцієнта функціонального використання 2,5, передбаченого для земель комерційного призначення, при обчисленні земельного податку за використовувану Товариством земельну ділянку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на неподання Інспекцією доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на факт здачі позивачем в оренду приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці, при обчисленні розміру земельного податку Товариству слід використовувати коефіцієнт 2,5.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 26.04.2013 № 066/22.11-06/00152359. Під час цієї перевірки контролюючий орган встановив, що на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого 06.09.1999, у користуванні Товариства перебуває земельна ділянка площею 2,1975 га, розташована по вул. Франка-Новоросійській, 2/40 у м. Бердянську.

За висновком контролюючого органу, у перевіреному періоді позивачем було занижено земельний податок за вказану земельну ділянку внаслідок незастосування коефіцієнта функціонального використання землі 2,5 при обчисленні цього податку. Наведений висновок став підставою для визначення платникові грошового зобов'язання із земельного податку в сумі 2 989,24 грн. (у тому числі 2460,90 грн. за основним платежем та 528,34 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

За правилами пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України (далі - ПК) базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Розміри ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у статті 275 ПК.

Таким чином, порядок обчислення земельного податку залежить від наявності нормативної грошової оцінки землі.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК).

В силу вимог пункту 288.1 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 цієї статті ПК). При цьому в силу вимог пункту 288.5 статті 288 ПК річна сума платежу орендної плати, встановлена у договорі не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) - є одним з множників формули визначення нормативної грошової оцінки землі.

За правилами частини третьої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону), яка у подальшому затверджується відповідним органом місцевого самоврядування (стаття 23 Закону).

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що розмір земельного податку та орендної плати для земель, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначається виходячи з такої грошової оцінки з урахуванням умов договору оренди (у разі перебування земельної ділянки у користуванні платника) та законодавчо установленого мінімального розміру земельного податку. При цьому коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки визначається і застосовується уповноваженим суб'єктом саме при проведенні нормативної грошової оцінки землі, а не платником, який обчислює та сплачує земельний податок (орендну плату), виходячи із наведеної у технічній документації нормативної грошової оцінки.

У той же час установлені судами у даній справі обставини не дають можливості визначити дійсний обсяг податкового обов'язку платника у розглядуваних правовідносинах. Так, судами не встановлено, чи було проведено нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, не перевірено факту укладення платником договору оренди відповідної земельної ділянки з органом місцевого самоврядування із встановленням розміру орендної плати у такому договорі.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про необхідність встановлення зазначених обставин для вирішення цього спору, послався як на мотив для задоволення цього позову на неподання Інспекцією витягу з технічної документації. З огляду ж на принцип офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві у даному разі суд повинен був самостійно витребувати у уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів необхідну інформацію для встановлення вказаних обставин, що входять до предмета доказування у справі.

Таким чином, оскільки вирішення цього спору потребує установлення додаткових обставин, тоді як відповідно до частини першої статті 220 КАС касаційна інстанція позбавлена права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення зазначених процесуальних недоліків.

Під час такого нового розгляду суду першої інстанції необхідно ретельно перевірити обставини щодо проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, встановити наявність (або відсутність) укладеного між позивачем та відповідним органом місцевого самоврядування договору оренди цієї земельної ділянки, у випадку наявності такого договору - перевірити правильність обчисленого позивачем розміру орендної плати з урахуванням умов цього договору та визначеної пунктом 288.5 статті 288 ПК мінімальної суми річного земельного податку; у разі відсутності такого договору - перевірити підстави обчислення платником орендної плати та її відповідність законодавчо установленим вимогам; у разі ж встановлення факту непроведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки для визначення фактичного обсягу податкового обов'язку Товариства з внесення орендної плати суду необхідно визначити суму податку, який підлягав сплаті виходячи з площі цієї ділянки та установленої ПК ставки земельного податку, порівняти цю суму з фактично сплаченою позивачем сумою податку та на підставі цього зробити вмотивований висновок про правомірність (або протиправність) донарахування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Інспекцію її правонаступником - Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Бердянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області її правонаступником - Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

2. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 808/7714/13-а скасувати.

4. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош