Ухвала суду № 48303377, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/52701/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Торг" (далі - Товариство)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.02.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 811/3057/13-а

за позовом Товариства

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Ковальова А.І.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 № 0000382230 та № 0000372230.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, у позові відмовлено з посиланням на непідтвердженість реальності виконання операцій з поставки транспортно-експедиційних послуг позивачеві у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор М» (далі - ТОВ «Вектор М»), що виключає податкові наслідки за цими операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фактичне виконання спірних господарських операцій підтверджується поданими платником первинними документами та обставинами, установленими у постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 в адміністративній справі № 816/2226/13-а.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.05.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 19.08.2013 № 58/2210/37668070.

За наслідками цієї перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2013 № 0000382230, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 258 596 грн. за основним платежем та 64649 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 та № 0000372230 про нарахування платникові грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 268 264 грн. за основним платежем та 134 102 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для зазначених нарахувань слугували висновки контролюючого органу про неправомірне формування платником валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Вектор М» у зв'язку з відсутністю реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цим контрагентом.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, витрати на транспортно-експедиційні послуги належать до категорії витрат на збут (підпункт «е» підпункту 138.10.3 пункту 138.10). Ці витрати враховуються для визначення об'єкта оподаткування того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5) та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

При цьому платник повинен подати достовірні докази на підтвердження як наявності активу (товару, роботи, послуги), що виступав предметом поставки, так і факту реалізації цього активу саме конкретним, задекларованим контрагентом.

У справі, що переглядається, на підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту та витрат за операціями з придбання експедиційних послуг у ТОВ «Вектор М» позивачем подано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2012 № 120701, заявки на перевезення, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Оцінивши наведені докази за правилами статті 86 КАС у сукупності з доводами податкового органу, якими він мотивує наявність у діях платника ознак складу податкового правопорушення, суди дійшли висновку, що перелічені документи містять неправдиві відомості щодо факту виконання розглядуваних операцій.

Так, у ході контрольних та перевірочних заходів Інспекцією та судами під час розгляду справи встановлено, що:

- основними видами діяльності ТОВ «Вектор М» є посередництво у торгівлі різними видами товарів (паливом, металами, рудами, хімічними речовинами, сільськогосподарською продукцією тощо); надання транспортно-експедиційних послуг не є характерним видом діяльності цього суб'єкта господарювання;

- вказаний контрагент не перебуває за місцезнаходженням, не має майна, основних фондів, транспортних засобів та трудового персоналу, об'єктивно необхідних для провадження статутної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед позивачем з поставки спірних послуг;

- доказів залучення названим контрагентом сторонніх осіб до виконання розглядуваних операцій, наявності у ТОВ «Вектор М» витрат, пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг позивачеві, матеріали справи також не містять;

- у реєстраційній базі даних відсутні транспортні засоби з номерами, вказаними у товарно-транспортних накладних, якими нібито здійснювалося перевезення вантажів у процесі надання розглядуваних послуг позивачеві; з представлених Товариством первинних документів неможливо встановити осіб, які безпосередньо виконували розглядувані операції (зокрема, водіїв).

Також суди встановили, що товарно-транспортні накладні не містять таких необхідних реквізитів для встановлення змісту розглядуваних операцій, як найменування та власників вантажу, відстаней перевезення, місць навантаження та розвантаження, інформації про власників транспортних засобів. До того ж, як зазначили суди, зі змісту цих документів вбачається укладення договору перевезення між позивачем та перевізником безпосередньо, без участі ТОВ «Вектор М» як експедитора.

На підставі цього суди дійшли цілком об'єктивного висновку про доведеність Інспекцією факту одержання платником необґрунтованої податкової вигоди в силу формування витрат та податкового обліку за фіктивними операціями з ТОВ «Вектор М», які не опосередковувалися реальним виконанням.

Доводи платника про подання усіх необхідних документів на підтвердження сформованих даних податкового обліку касаційною інстанцією відхиляються, оскільки для одержання податкової вигоди недостатнім є надання усіх передбачених законодавством документів, необхідним також є їх відповідність критерію достовірності та повноти.

У даному ж разі судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про спростування відповідачем належними засобами доказування достовірності відомостей у поданих платником документах первинного обліку.

Посилання Товариства на обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній справі № 816/2226/13-0, також не заслуговують на увагу. Адже спір у цій справі виник з приводу оскарження ТОВ «Вектор М» дій податкового органу зі складення акта про неможливість проведення зустрічної звірки по взаємовідносинам цього платника з контрагентами. Під час розгляду цієї справи правовідносини позивача та ТОВ «Вектор М» судами не досліджувалися взагалі. До того ж, у будь-якому випадку установлені судовим рішенням в іншій адміністративній справи обставини не мають сили абсолютної преюдиції; учасник провадження, який ці обставини заперечує, може подати належні та допустимі докази на їх спростування, які мають бути оцінені судом у загальному порядку за правилами статті 86 КАС.

Наведені у касаційній скарзі доводи про реальність фінансово-господарських операцій фактично зводяться до незгоди скаржника з наданою судами оцінкою доказів та обставин у справі. Касаційна ж інстанція в силу статті 220 КАС не має повноважень для переоцінки досліджених судами доказів та для перевстановлення обставин спору.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Торг" залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі № 811/3057/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош