Рішення № 48279122, 03.08.2015, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/678/15-ц

03 серпня 2015 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Цвіркун О. С.

при секретарі - Федас І. О.

за участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ ПРИВАТБАНК звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по договору кредиту №б/н від 04.09.2006 року, відповідно до умов якого ПАТ КБ ПРИВАТБАНК надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує зобовязання, що виникли з договору, внаслідок чого утворилась заборгованість перед банком станом на 31.01.2015 року у розмірі 19249 грн. 39 коп., а тому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по договору кредиту та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не зявився, подав до суду заяву в якій просить суд розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували стосовно позовних вимог позивача, посилаючись на те, що ОСОБА_1 кредитні кошти в період з 15 по 16 квітня 2013 року в сумі 7800 грн. нею не знімались, а були зняті з її картки шахрайським способом невідомими особами в м. Дніпропетровську, де вона в той час не перебувала, а тому за таких обставин просили суд відмовити у позові. Окрім того відповідач та її представник підтримали подані ними письмові заперечення.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши наявні матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи, зокрема, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Кожна сторона, згідно ст.10 цього ж Кодексу, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доказування передбачений також і ст.60 ЦПК України.

Встановлено, що 04.09.2006 року між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК і ОСОБА_1 було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7, 8-13).

На виконання вказаного договору банк відкрив кредитний рахунок ОСОБА_1 і оформив та видав відповідачу платіжну картку № 4149605334056066 і ПІН-код до неї.

В період з 15 по 16 квітня 2013 року з кредитного рахунку відповідача були здійсненні операції з отримання готівкових коштів з платіжної картки на загальну суму 7800 гривень, які були здійснені в м. Дінпропетровськ, тоді як відповідач в цей час знаходилася біля хворого чоловіка ОСОБА_4 МШД в ОПЛ с. Орлівка (а.с.65, 97).

Після виявлення зняття коштів з кредитного рахунку відповідач ОСОБА_1 негайно звернулася до Служби безпеки ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про блокування картки, та повідомила про здійсненні операції з отримання готівкових коштів з платіжної картки на загальну суму 7800 гривень невстановленою особою (а.с. 40).

24 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до Костопільського РВ УМВС України із заявою про вчинення кримінального правопорушення у звязку із здійсненням невідомими особами 1 в період часу з 14 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року операції з отримання готівкових коштів з її платіжної картки, і по даному факту слідчим СВ Костопільського РВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5, відкрито кримінальне провадження за № 12013190150000285 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України (а.с.41-42).

Як вбачається, із розрахунку заборгованості наданого суду позивачем, станом на 13 квітня 2013 року, тобто до моменту незаконного зняття невідомими особами коштів із кредитного рахунку ОСОБА_1 в загальній сумі 7800 грн., відповідач заборгованості перед банком по кредитному договору № б/н від 04.09.2006 року не мала (а.с.5-6).

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

В ході розгляду справи судом не встановлено, обставин, які безспірно доводять, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» резолютивна частина рішення суду повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що позовні вимоги є не доведеними, необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1048, 1054, 1073 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:ОСОБА_6