Рішення № 48239218, 03.03.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2-8016/11

пр. № 2/2608/2279/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2012 року

Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

доПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»,

голови правління ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних

приладів» ОСОБА_2

проскасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення

середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повного розрахунку при

звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

27.12.2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «НДІ ЕМП» та голови правління ПАТ «НДІ ЕМП» ОСОБА_2 та просив: скасувати наказ №8/144к/а від 14.12.2011р. про припинення трудового договору на підставі пункту 3 ст.40 КЗпП України у зв*язку з невиконанням без поважних причин своїх службових обов*язків, поновити його на роботі на посаді начальника відділення начальника відділу ПАТ «НДІ ЕМП» з відповідним записом в трудовій книжці, стягнути з відповідача невиплачену суму повного розрахунку при звільненні, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.12.2011р. по день поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 35 000 грн., мотивуючи позовну заяву тим, що працював в ПАТ «НДІ ЕМП» з 09.08.1977р. на різних посадах, пройшов шлях від провідного інженера до начальника відділення, має вчений ступінь кандидата технічних наук, вчений секретар підприємства. З 1992р. є науковим керівником та головним конструктором робіт, що виконуються підприємством в інтересах Головного управління розвідки Міністерства оборони України, які виконуються за Державним оборонним замовленням. За багаторічну трудову діяльність у відповідача не одержав жодного зауваження чи догани щодо невиконання службових обов*язків або порушень правил трудового розпорядку, має багато нагород і заохочень. Але, наказом №8/144к/а від 14.12.2011р., з яким він був ознайомлений 20.12.2011р., трудовий договір з ним був припинений на підставі пункту 3 ст.40 КЗпП України у зв*язку з не виконанням ним без поважних причин своїх трудових обов*язків. Даний наказ вважає незаконним та безпідставним, оскільки він містить помилки, а саме: в наказі не зазначено про систематичність не виконання ним своїх посадових обов*язків, не вказано, про те, що до нього раніше застосовувались заходи дисциплінарних стягнень, які саме посадові обов*зки він не виконував, назва його посади вказана невірно і його табельний номер в наказі про звільнення не відповідає його табельному номеру, що в сукупності, на його думку, свідчить про те, що наказ не має юридичної сили.

Також, позивач посилався на те, що при його звільненні до нього застосовувались різноманітні заходи психологічного впливу, пропонувалось написати заяву про звільнення за власним бажанням або повернути кошти, виплачені у вигляді заробітної плати співробітникам відділу, що призвело до його моральних страждань і переживань та спричинення йому такими неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 232, 235 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення його трудових прав, а також пояснив про те, що з наказом від 01.12.2011р. про оголошення йому догани він не знайомий, акти про його відмову надати пояснення і про невиконання ним трудових обов*язків виготовлялись відповідачем в один день, заднім числом, в результаті спланованих дій щодо його незаконного звільнення. Обставини про те, що він неналежним чином виконував свої трудові обов*язки, що могло би бути правовою підставою для його звільнення на частиною 3 ст.40 КЗпП України, не відповідають дійсним обставинам справи, тобто, немає підстав для його звільнення за систематичне невиконання своїх службових обов*язків, оскілки такий факт не мав свого місця і є недоведеним, у зв*язку з чим заперечення відповідача проти позову є безпідставним.

Представник відповідача - ПАТ «НДІ ЕМП» проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, а також пояснила про те, що ОСОБА_1 працював в ПАТ «НДІ ЕМП» з 09.08.1977р. по 11.01.2007р., коли був звільнений за власним бажанням у зв*язку з виходом на пенсію. 18.01.2007р. з ним був укладений строковий трудовий договір для виконання роботи начальником відділення 1100 начальником відділу 1130, який пролонговувався строком до 31.12.2011р. В наказі №8/144к/а про звільнення позивача від 14.12.2011р. наказом №135к від 30.12.2011р. виправлені усі допущені помилки та по своїй суті наказ про звільнення ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, оскільки на позивача 01.12.2011р. вже накладалось дисциплінарне стягнення у вигляді догани у зв*язку з невиконанням без поважних причин ним своїх трудових обов*язків, а саме: він як керівник підрозділу відносить витрати на оплату праці на свої накладні витрати за відсутності робіт по тематиці підрозділу, яким він керував, чим ПАТ «НДІ ЕМП» спричинена матеріальна шкода на суму 4 675,04 грн., отримати вказаний наказ про оголошення догани і дати пояснення з даного питання позивач відмовився. Крім цього, 14.12.2011р. комісією ПАТ «НДІ ЕМП» була здійснена перевірка та встановлено порушення позивачем взятих на себе згідно трудового договору обов*язків: не виконання наказу №61 від 07.09.2011р. «Про розробку посадових інструкцій працівників ПАТ «НДІ ЕМП», відповідно до якого начальники всіх відділів в термін до 07.10.2011р. повинні були розробити посадові інструкції на всі категорії працівників у відповідності до штатного розкладу ПАТ «НДІ ЕМП»; не виконання обов*язків, взятих на себе при оформленні допуску і порушення ст.28 Закону України «Про державну таємницю» і пункту 119 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого Постановою КМ України №1561-12 від 02.10.2003р., що зафіксовано в акті від 01.12.2011р.

Відповідач - голова правління ПАТ «НДІ ЕМП» ОСОБА_2 в судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив, надав суду письмові заперечення проти позову (а.с. 18-22).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності даного відповідача на підставі наявних у справі письмових доказів і з врахуванням того, що в судовому засіданні є присутнім представник іншого відповідача.

Заслухавши думку позивача, представника відповідача, допитавши свідка позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «НДІ ЕМП» з 09.08.1977р. (а.с. 5-7 копія наказу) і був звільнений за власним бажанням у зв*язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України наказом №8/1к про припинення трудового договору від 11.01.2007р. (а.с. 34 копія наказу).

Наказом №1/2к від 18.01.2007р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ВАТ «НДІ ЕМП» за строковим трудовим договором з 18.01.2007р. по 17.01.2008р. на посаду начальника відділення начальника відділу (а.с. 35 копія наказу), який в подальшому щорічно пролонговувався до 31.12.2009р. (а.с. 36 копія наказу), до 31.12.2010р. (а.с. 37 копія наказу) і останній раз до 31.12.2011р. (а.с. 38 - копія наказу).

Тобто, з 18.01.2007р. по 31.12.2011р. між позивачем і відповідачем існувати строкові договірні трудові відносини.

01.12.2011р. комісією ПАТ «НДІ ЕМП» був складений акт про те, що в результаті перевірки матеріалів по нарахуванню заробітної плати, табелю обліку робочого часу та відомості обліку відпрацьованого робочого часу підрозділу 1100, в якому працював позивач, було виявлено, що працівникам за листопад 2011р., сума, яка повинна виплачуватися працівникам відділення 1100 при виконанні робіт за державним замовленням, є невірною, оскільки на даний час відсутнє фінансування державних замовлень, а нарахована на підставі поданої ОСОБА_1 як начальником відділу ОСЦСЦЗ-1130 службової записки з візою керівника про заборону віднесення накладних витрат, у зв*язку з чим при нарахуванні заробітної плати за листопад 2011р., була надлишково виплачена сума у розмірі 4 675,04 грн., а тому комісією було вирішено: віднести на накладні витрати ПАТ «НДІ ЕМП» з послідуючим обліком і перерахунком при відновленні фінансування замовлень; встановлено не виконання належним чином ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов*язків в частині обліку робочого часу підрозділу 1100 та складання необхідної документації; за не виконання трудових обов*язків в частині ведення обліку робочого часу підрозділу 1100 та складання необхідної документації начальнику відділення 1100 начальнику відділу ОСЦСЦЗ-1130 ОСОБА_1 Ю.М. вирішено оголосити догану та стягнути з нього суму надлишково нарахованої заробітної плати за листопад 2011р. в розмірі 4 675,04 грн. (а.с. 39-40 копія акту).

Того ж дня, 01.12.2011р., був складений акт ПАТ «НДІ ЕМП» про те, що начальник відділення 1100 начальник відділу ОСЦСЦЗ-1130 ОСОБА_1 не виконує без поважних причин трудові обов*язки, а саме: було навмисно віднесено витрати на оплату праці на накладні витрати ПАТ «НДІ ЕМП» за відсутності роботи по тематиці підрозділу (а.с. 41 копія акту) та запропоновано ОСОБА_1 до кінця дня 01.12.2011р. надати письмові пояснення з даного питання (а.с. 42 копія повідомлення), від яких позивач відмовився, про що 01.12.2011р. складено акт (а.с. 43 копія акту).

Наказом №122к від 01.12.2011р., начальнику відділення 1100 - начальнику відділу ОСЦСЦЗ-1130 ОСОБА_1 за не виконання без поважних причин своїх обов*язків оголошено догану (а.с. 44 копія наказу).

Як вбачається з акту комісії ПАТ «НДІ ЕМП» від 01.12.2011р., ОСОБА_1 ознайомився із наказом про оголошення йому догани, але від підпису про це відмовився (а.с. 45 копія акту).

В акті комісії ПАТ «НДІ ЕМП» від 14.12.2011р. вказано про те, що начальник відділення 1100 начальник відділу ОСЦСЦЗ-1130 ОСОБА_1 не виконує без поважних причин трудові обов*язки: наказ №61 від 07.09.2011р. «Про розробку посадових інструкцій працівників ПАТ «НДІ ЕМП», відповідно до якого начальники всіх відділів в термін до 07.10.2011р. повинні були розробити посадові інструкції на всі категорії працівників у відповідності до штатного розкладу ПАТ «НДІ ЕМП»; обов*язки, взяті на себе при оформленні допуску і порушення ст.28 Закону України «Про державну таємницю» і пункту 119 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого Постановою КМ України №1561-12 від 02.10.2003р. (а.с. 46 копія акту), у зв*язку з чим ОСОБА_1 було надано повідомлення від 14.12.2011р. про надання письмових пояснень (а.с. 47 копія повідомлення), від дачі яких позивач відмовився, про що 14.12.2011р. складено акт (а.с. 48 копія акту).

Наказом №8/144к/а від 14.12.2011р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи на посаді начальника відділення 1100, табельний номер 65265, на підставі пункту 3 ст.40 КЗпП України за невиконання без поважних причин своїх обов*язків, з яким позивач був ознайомлений 20.12.2011р. (а.с. 33 копія наказу).

Оскільки даний наказ містив помилки щодо назви Товариства, посади позивача, формулювання підстав його звільнення, наказом №135к від 30.12.2011р. у зазначений вище наказ про звільнення позивача були внесені виправлення і він викладений в іншій редакції (а.с. 23 копія наказу).

В рішенні профспілкового комітету ПАТ «НДІ ЕМП» від 27.12.2011р. було вирішено про те, що: 1) представлені адміністрацією матеріали та докази не дозволяють класифікувати причину припинення трудового договору ОСОБА_1 за ст.40 п.3 КЗпП України, так як передбачені цим пунктом статті не підтверджують підстави для звільнення ОСОБА_1; 2) при виданні наказу про припинення трудового договору ОСОБА_1 адміністрацією порушена ст.43 КЗпП України, яка передбачає (до видання наказу про звільнення) надання згоди профспілковим комітетом на звільнення працівника; 3) ретельно розглянувши представлені матеріали та пояснення сторін по цьому трудовому спору, профспілковий комітет вважає, що підстав для припинення трудового договору ОСОБА_1 немає та не дає згоду на його звільнення (а.с. 62-65 копія рішення).

Трудова діяльність позивача у ВАТ «НДІ ЕМП», а в подальшому в ПАТ «НДІ ЕМП» підтверджується його трудовою книжкою (а.с. 10-13 копія трудової книжки).

На час розгляду справи ПАТ «НДІ ЕМП» діє на підставі Статуту (а.с. 73-100 копія).

Допитаний за клопотання позивача свідок ОСОБА_3 показав суду про те, що працює заступником начальника відділення 1100 з 1977р., знає ОСОБА_1 ще до його працевлаштування до інституту з 1960р. та рекомендував його на роботу з врахуванням позитивних професійних і особистих якостей. ОСОБА_1 захистив кандидатську дисертацію та був визнаний провідним фахівцем усім відділом, очолював вчену раду і приймав участь в приймальній комісії КПІ. Робочий день 01.12.2011р. він з позивачем провів в кабінеті і при цьому останній ні з ким не спілкувався, ні з якими актами його не знайомили. В табелі обліку робочого часу (форма 22) вказуються години роботи і ставиться віза керівника. Профспілковий комітет не надав згоди на звільнення позивача. Він, свідок, впевнений, що наказ про звільнення позивача з 14.12.2011р., був підписаний не раніше 19.12.2011р. ОСОБА_1 є дуже хорошим працівником, посадові інструкції він виготовив і переслав електронною поштою директору по науковій роботі своєчасно, а поїздка позивача на відпочинок до Єгипту, не є порушенням Закону України «Про державну таємницю», оскільки він письмово повідомив про це керівництво.

При цьому, свідок вказав про те, що обставини щодо не вручення ОСОБА_1 наказу про оголошення догани, ознайомлення його з актами перевірок та надання пояснень, йому, свідку, відомі зі слів самого ОСОБА_1, якому він довіряє, а тому може впевнено стверджувати про ці обставини як достовірні.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з наступного.

Щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступного.

Частина 1 ст.23 КЗпП України визначає види трудового договору: 1) безстроковий, тобто укладений на невизначений строк, 2) строковий, тобто укладений на визначений строк, 3) на виконання певної роботи, тобто укладений на час виконання певної роботи.

В даному спірному випадку трудові правовідносини з 18.01.2007р. по 31.12.2011р. між ОСОБА_1 і ПАТ «НДІ ЕМП» (ВАТ «НДІ ЕМП») носили строковий характер і закінчення строку дії таких трудових правовідносин визначений наказом №105к від 30.12.2010р. (а.с. 38 копія наказу).

Відповідно до пункту 2) частини 1 ст.36 КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є сплив строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично продовжуються і жодна зі сторін не вимагає їх припинення.

В даному випадку, відсутні докази продовження трудових відносин між сторонами після 31.12.2011р., а тому суд приходить до висновку, що строк дії трудового договору між ОСОБА_1 і ПАТ «НДІ ЕМП» після 31.12.2011р. продовженим не був.

Але, позивач просить скасувати наказ про його звільнення, поновити його на займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в період часу, коли строк дії трудового договору між ним і відповідачем вже є закінченим і трудові відносини між сторонами не продовжувались, у зв*язку з чим суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати про те, що позивач, обґрунтовуючи заявлені ним позовні вимоги, фактично доводив суду ті обставини, що не було підстав для звільнення і кваліфікації його дій за пунктом 3 ст.40 КЗпП України, оскільки він завжди належним чином виконував свої трудові обов*язки, а дисциплінарні стягнення накладені на нього безпідставно, не обґрунтовано і з порушенням хронології.

Тобто, позивач фактично не погоджувався із підставою його звільнення, у зв*язку з чим суд вважає за необхідне роз*яснити позивачу про те, що він не позбавлений права для захисту, на його думку, порушених трудових прав у інший правовий спосіб - шляхом звернення до суду із позовом про зміну дати та (або) формулювання підстав звільнення, а не з позовом про поновлення на роботі, оскільки строк дії строкового договору між ним і відповідачем є закінченим.

Інші обставини, на які посилався позивач, в обґрунтування даних позовних вимог, в спірному випадку і в контексті конкретної правової ситуації, що виникла між сторонами, юридичного значення не мають та не можуть бути правовою підставою для задоволення позову в цій його частині.

Також не можуть бути прийняті судом показання свідка позивача ОСОБА_3, оскільки основна їх частина стосується особистої характеристики свідком роботи позивача, а обставини щодо спірних правовідносин йому відомі зі слів самого позивача, а особисто свідок не був присутнім під час вручення документів позивачу або відмови останнього від їх отримання. Показання свідка про те, що 01.12.2011р. він разом з позивачем протягом усього робочого дня перебували в робочому кабінеті та позивача в цей день ні з якими документами не знайомили, суд не може визнати належним доказом для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову у вказаній частині з наведених вище підстав, а саме: оскільки відсутні правові підстави для поновлення позивача на роботі у зв*язку із закінченням строкового договору між ним і відповідачем. Такі показання свідка можуть бути використані як доказ у разі звернення позивача до суду для захисту свого трудового права в інший спосіб: шляхом зміни дати та (або) формулювання підстави звільнення.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що згода профспілкового комітету на звільнення працівника є обов*язковою і повинна бути зробленою до винесення наказу про його звільнення, оскільки діюче трудове законодавство визначає необхідність звернення до профспілкового комітету з даного питання, але не визначає часу до винесення наказу про звільнення працівника, рішення профкому може бути прийнято і під час розгляду справи в суді, при цьому власник або уповноважений ним орган не зв*язаний рішенням профспілкового комітету, а лише повинен врахувати його.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача розрахункових коштів при звільненні, суд приходить до наступного.

В довідці №51 ПАТ «НДІ ЕМП» від 21.02.2012р. вказано про те, що на день звільнення ОСОБА_1 йому нараховані грошові кошти в загальній сумі 3 328 грн. 47 коп., яка після обов*язкових відрахувань до видачі на руки складає 2 623 грн. 34 коп. (а.с. 26 довідка).

Заперечуючи проти позову в цій частині позовних вимог, відповідач посилався на те, що ці розрахункові кошти позивача зараховані в рахунок зайво нарахованих коштів працівникам відділення 1100 в листопаді 2011р. згідно акту відповідача від 01.12.2011р.

Але, з таким мотивуванням заперечення проти позову в цій частині відповідача суд погодитись не може, оскільки діючим трудовим законодавством не передбачено зарахування розрахункових коштів при звільненні працівника в рахунок будь-яких матеріальних збитків або втрат, спричинених з вини даного працівника підприємству, а відповідно до частини 1 ст.116 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладено обов*язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок в день його звільнення.

Приймаючи до уваги, що ПАТ «НДІ ЕМП» не провів зі ОСОБА_1 повний розрахунок в день його звільнення 14.12.2011р., а тому суд визнає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, ПАТ «НДІ ЕМП» не позбавлений права звернутися до ОСОБА_1 з позовом про стягнення з нього зайво виплаченої, на думку відповідача, заробітної плати працівникам відділення 1100 і доведення цієї обставини в суді в загальному порядку.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Так, КзпП України, містить спеціальну норму права (загальна норма права ст.1167 ЦК України), а саме: ст.237-1, яка визначає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у випадку, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем вимог ст.116 КЗпП України, доведеним є порушення трудових прав позивача і спричинення йому моральної шкоди, враховуючи те, що суд визнає доведеним спричинення позивачу моральних страждань і застосування ним додаткових зусиль для організації його життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує суть і характер порушення трудових прав позивача, глибину його моральних і душевних страждань, враховуючи суму задоволених позовних вимог, а також усі обставини справи, що мають істотне значення, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1 500 грн., задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, обрання позивачем не зовсім правильного способу для захисту свої трудових прав та необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 23, 36, 40 п.3, 116, 232, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» (03142, м.Київ, вул.Ак.Кримського, 27, ідентифікаційний код 14309824) на користь ОСОБА_1, 1946р. народження, що мешкає в АДРЕСА_1, - 2 623 грн. 34 коп. розрахункових коштів при звільненні, 1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього: 4 123 (чотири тисячі сто двадцять три) грн. 34 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: