Ухвала суду № 48235843, 18.06.2014, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8400/13-ц

Провадження № 4-с/711/27/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі :

-головуючого - Клочко О.В.

-при секретарі - Туз Н.В., Кудренко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2, заінтересована особа : ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови про передачу майна стягувача № б\н від 19.09.2013 року та акту про передачу майна стягувану ( акту, що прилюдні торги не відбулися) № б\н від 19.09.2013 року

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови та акту державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2, щодо передачі майна стягувачу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», а саме , чотирикімнатної квартири: загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 86,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на виконанні в Центральному відділі ДВС Черкаського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження за № 226 від 2.12.2010 року.

19.09.2013 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 при виконанні виконавчого провадження було винесено постанову про передачу майна стягувачу.

Вказана постанова була винесена на підставі того, що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна (предмету іпотеки) боржника - не відбулися у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.

Також, було складено акт про передачу майна стягувачу б\н від 19.09.2013 року.

Вказані процесуальні документи державного виконавця вважає протиправними, а дії державного виконавця неправомірними , оскільки державним виконавцем було допущено порушення вимог чинного законодавства , а саме , відбулося примусове звернення стягнення на нерухоме майно ( іпотеку ) з метою стягнення коштів за рішенням суду, без відповідного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки , яке відповідає вимогам ст.39 Закону України «Про іпотеку» , державний виконавець не мав права проводити, організовувати прилюдні торги та складати за їх результатами акт та постанову про передачу майна стягувачу, не було дотримано десятиденний строк з дня оголошення прилюдних торгів такими , що не відбулися, допущено порушення прав та інтересів неповнолітніх дітей , оскільки не було отримано згоди органів опіки та піклування на здійснення правочину щодо нерухомого майна.

Просив суд скасувати постанову державного виконавця про передачу майна стягувачу від 19.09.2013 року та акт про передачу майна від 19.09.2013 року.

В ході розгляду справи представник скаржника ОСОБА_3 уточнив вимоги за скаргою, зазначивши , що заявником ОСОБА_1 оскаржуються процесуальні документи постанова та акт від 19.09.2013 року та дії державного виконавця Клименко В.В., а не результати публічних торгів.

При цьому, просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо організації та проведення публічних торгів з реалізації предмету іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_2, № б/н від 19.09.2013, складання акту про те, що прилюдні торги не відбулись, постанову про передачу майна стягувачу № б/н від 19.09.2013 року та скасувати постанову про передачу майна стягувачу №б/н від 19.09.2013 року та акт про те, що прилюдні торги не відбулись № б/н від 19.09.2013 року, оскільки вони є результатом дій , що вчиненні з порушенням, та недотриманням вимог чинного законодавства.

Так, порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 2.04.2012 року, та не враховано, що на момент вчинення правочину, в квартирі постійно проживали неповнолітні діти і незаконною передачею майна порушено їх права на проживання та користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_3 скаргу підтримав, послався на судову практику та правові позиції.

Представник Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_4 скаргу не визнала та пояснила, що дії державного виконавця щодо складання акту про те, що прилюдні торги не відбулись та постанови про передачу майна стягувачу від 19.09.2013 року такими, що вчинені на підставах, в межах повноважень, у порядок та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Також, суду надано письмові заперечення на скаргу.

Представник заінтересованої особи ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_5 в судовому засіданні скаргу не визнала.

Дії державного виконавця щодо складання акту про те, що прилюдні торги не відбулися та постанова про передачу майна стягувачу від 19.09.2013 року є такими, що вчинені на підставах, в межах повноважень, у порядок та у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Також, представником надано письмові пояснення на скаргу ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , представника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», представника Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що скарга підлягає до задоволення.

При цьому , суд вважає, що при вирішенні даної скарги, необхідно керуватися правовими позиціями Верховного Суду України у справі №6-13 сц14 та постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України № 6 від 7.02.2014 року.

За обставинами справи , встановлено , що 28.09.2007 року було укладено кредитний договір № 1114-ЧД між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1

На забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору, 28.09.2007 року було укладено іпотечний договір №1114-ЧД .

Відповідно до цього іпотечного договору було передано в заставу ( іпотеку) квартиру за адресою - АДРЕСА_3.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.08.2009 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитному договору в розмірі 1269264,82 гривень.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2009 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_7 на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитному договору в розмірі 832987,88 гривень та на виконання даного рішення видано виконавчий лист за №2-4336/2009 року від 21.12.2009 року.

По даному виконавчому листу 15.09.2010 року відкрито виконавче провадження.

Встановлено, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження за № 226 , яке об'єднане 2.12.2010 року відносно боржника ОСОБА_1, і до його складу входить чотири виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Банк «Фінанси та кредит» ( правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» ) коштів на загальну суму 2 105 712,73 гривень.

Аналізуючи та досліджуючи дії та вказані процесуальні документи, які приймались державним виконавцем на виконання вказаного зведеного виконавчого провадження , вбачається , що з цією метою :

- 19.05.2010 року державним виконавцем проведено опис й арешт нерухомого майна , складено акт опису й арешту майна.

- 24.10.2011 року винесено постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного нерухомого майна

- за висновком експерта від 5.12.2011 року визначена ринкова вартість квартири - 708 884 гривень.

- прилюдні торги проводила Черкаська філія ПП «Юстиція» у відповідності до договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна за № 16/050-12І від 28.03.2012 року

- прилюдні торги, що були призначені на 20.04.2012 року не відбулися із-за відсутністю покупців

- 4 травня 2012 року згідно акту № б/н - проведено уцінку арештованого майна.

- 6.06.2012 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні.

- 7.12.2012 року повторні торги з продажу нерухомого майна \ 602551,70 гривень \ , проте реалізація не відбулася, складено акт виконаних робіт.

- 6.09.2013 року виявлено бажання стягувача про залишення за собою нерухомого майна , яке не було реалізоване.

- 19.09.2013 року складено акт, що прилюдні торги не відбулися та винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_3 достатньо мотивовано обґрунтував встановлені державним виконавцем порушення вимог чинного законодавства при складенні акту про те , що прилюдні торги не відбулися № б\н від 19.09.2013 року та постанови про передачу майна стягувачу № б\н від 19.09.2013 року , які потягли порушення прав та інтересів ОСОБА_1 з посиланням на конкретні порушення та судову практику на цей рахунок.

Це детально викладено в скарзі та уточнюючій заяві до суду при розгляді справи в суді.

Також, в судовому порядку озвучено та проаналізовано ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року у даній справі, яка є обовязковою для виконання судами нижчого рівня.

Так, у вищевказаній ухвалі від 19.03.2014 року суд касаційної інстанції вказав про те, що судом першої інстанції не була враховано та обставина, що опис та реалізація майна проводилась державним виконавцем відповідно до вимог статі 62 Закону України «Про виконавче провадження», що при згоді іпотекодержателя не виключає застосування цього порядку і до майна, що є предметом іпотеки та не було враховано заперечення відповідача та інші обставини у справі.

Положення ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» не виключають застосування цього порядку і до майна, що є предметом іпотеки, але дані положення повинні застосовуватись з урахуванням інших статей Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Також, за обставинами справи та в судовому засіданні встановлено, що під час проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню, відбулось примусове звернення стягнення на нерухоме майно ( іпотеку) з метою стягнення грошових коштів за рішенням суду.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації , що вказано в ч.1 ст. 52 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону ).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Пункт 1.4. «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» визначає, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Представником заявника ОСОБА_1 надано лист Міністерства Юстиції України за №К-15800/61 від 24.10.2013 року, який отримано на письмовий запит заявника щодо обставин виконання рішення суду .

Відповідно до цього листа, вбачається , що відповідно до статей 33, 45 Закону України «Про іпотеку» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Також, згідно до п. 23 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України за № 6 від 7.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено : « При виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставі статті 52 Закону про виконавче провадження у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. (ч.1 цього пункту )

Відповідно до ч.3 п.23 вказаної постанови, стягнення на нерухоме майно ( будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням вимог статті 63 Закону про виконавче провадження, крім звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса (стаття 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку».)

В Постанові Верховного Суду України, згідно якої було прийнято правові позиції у справі №6-13цс14 від 9.04.2014 року, встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки: «без дотримання спеціального порядку, встановленого законом для звернення стягнення на предмет іпотеки, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначено порядок примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, а також вимоги до рішення суду у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні встановлено , що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки за зведеним виконавчим провадженням , відбувалось на підставі виконавчого листа за № 2-2214 від 7.09.2009 року, який виданий Придніпровським районним судом м . Черкаси.

При цьому , у виконавчому листі, вказано про стягнення з боржника грошових коштів в рахунок погашення боргу.

Суд вважає обґрунтованими і такими , що заслуговують на увагу посилання представника заявника ОСОБА_1.О. у своєму виступі про те , що вказана обставина є суттєвою, оскільки при зверненні стягненні на предмет іпотеки, відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у своєму рішенні має чітко вказувати на те, як провести стягнення на предмет іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки, початкову ціну предмета іпотеки та інші дані, які вимагаються Законом «Про іпотеку».

Відповідно до п. 11 договору іпотеки № 1114-ЧД від 28.09.2007 року, встановлено, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один з нижче наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Іпотекодержателя:

а\ за рішенням суду ( п.11.1)

б\ у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса ( п.11.2)

в\ згідно із застереженням вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.п. 11.3.1 та 11.3.2 цього договору ( п.11.3).

Отже, і в договорі іпотеки сторони погодили спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, через судове рішення в якому буде вказано про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В ході розгляду справи встановлено , і це визнали сторони , що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом не приймалось, а виконувалось рішення про стягнення грошових коштів.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено , що державний виконавець, виконуючи рішення суд про стягнення грошових коштів, звертаючи стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, та передаючи нерухоме майно предмет іпотеки стягувачеві - не застосував відповідні положення Закону України «Про іпотеку» (ст. ст. 1, 33, 39, 41, 45 Закону України «Про іпотеку», ч. 8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження») , і звернув стягнення на предмет іпотеки без відповідного рішення суду ухваленого відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Також, встановлено, що іпотечне майно реалізовувалось в межах процедури виконавчого провадження.

У звязку з тим, що майно не було реалізовано, дане майно було запропоновано стягувачеві в рахунок погашення боргу.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України, процедура реалізації майна на прилюдних торгах, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає з продажу майна, тобто, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто, є правочином.

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. \ ст.202 ЦК України \ .

Також, в ході розгляду справи встановлено, що на момент вчинення правочину (передачі майна стягувачу ), складання акту про те, що прилюдні торги не відбулись та винесення постанови про передачу майна стягувачу від 19.09.2013 року, в квартирі, що є предметом іпотеки , були зареєстровані та проживали неповнолітні особи - ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Суд вважає, що для вчинення правочину - передачу предмета іпотеки стягувачеві, державний виконавець мав отримати згоду органів опіки та піклування.

При цьому , суд вважає обґрунтованими письмові пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 в цій частині , оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства та прямо вказують на нормативно правові акти на цей рахунок.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».\ ст.54 Закону \

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, про що вказано в ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей».

Обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень є неприпустимим і для вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке мають діти або мають право на користування цим майном, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

В особливості це регламентовано СК України , зокрема ст.177 СК України.

Згідно до вказаної норми права , дозвіл на вчинення правочинів, щодо нерухомого майна дитини, надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Постановою КМ України від 24.09.2008 року за № 866 затверджений «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини»., згідно якого , дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина , надається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Крім того , обґрунтовано вказується представником заявника ОСОБА_1 і на положення Конвенції «Про права дитини» ( ст.3 ) , Закону України «Про охорону дитинства» , Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», які направлені на забезпечення та захист прав та інтересів дітей.

А тому , державний виконавець мав діяти у відповідності до ст.7 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, право державного виконавця залучати для проведення виконавчих дій представників органів опіки і піклування, прямо передбачено частиною 2 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте , встановлено , що державний виконавець при передачі майна стягувачеві у власність ніяких дій з цього приводу не вчинив .

За таких обставин, посилання представника ОСОБА_1 про те , що не було отримано дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину, суд вважає обґрунтованими, оскільки дійсно допущено порушення прав та інтересів неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином , в ході розгляду скарги встановлено, що при передачі майна стягувачеві, державним виконавцем не було отримано згоди органів опіки та піклування на здійснення цього правочину , чим допущено порушення ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Скарга ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження і в тій частині , що при винесенні постанови про передачу майна стягувачеві та складанні акту про передачу майна стягувачеві від 19.098.2013 року були допущені і інші порушення під час організації та проведення реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах.

1. Згідно до положень ст. 49 Закону України «Про іпотеку», у разі виявлення бажання стягувача придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, у цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ст. 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Разом з тим , встановлено , що державний виконавець 19.09.20913 року в порушення вимог чинного законодавства склав акт про передачу майна стягувачеві \ акт, що прилюдні торги не відбулись \ та виніс постанову про передачу майна стягувачеві, складання яких не передбачено Законом України «Про іпотеку».

2. Також , встановлено , що державним виконавцем не було дотримано десятиденний строк з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулись , визначений статтею 49 Закону України «Про іпотеку» та запропоновано листом за вихідним № 39958 стягувачеві залишити майно за собою лише 21.08.2013 року.

Вказаною ст. 49 Закону України «Про іпотеку» визначено - у разі якщо протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Відповідно до обставин справи , 7.12.2012 року другі торги не відбулися у звязку з відсутністю купівельного попиту та у звязку з цим 7.12.2012 року було складено акт за № 16/050-12І-1 про виконання робіт та знято з реалізації предмет іпотеки.

3. Також, згідно до положень ст. 49 Закону України «Про іпотеку», у разі виявлення бажання стягувача придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, у цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ст. 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Разом з тим , встановлено , що державний виконавець 19.09.20913 року в порушення вимог чинного законодавства склав акт, що прилюдні торги не відбулись та виніс постанову про передачу майна стягувачеві, складання яких не непередбачено Законом України «Про іпотеку».

4. Також, встановлено, що в порушення вимог ст.49 Закону України «Про іпотеку», було проведено двоє, а не троє торгів.

А тому ,враховуючи вищевикладені обставини справи щодо здійснення процедури проведення прилюдних торгів, у державного виконавця не було правових підстав для передачі майна стягувачеві та складання 19.09.2013 року акту про те, що торги не відбулись та винесення постанови про передачу майна стягувачеві.

5. Також, в ході розгляду справи встановлено, що в звязку з тим, що перші прилюдні торги, які були призначені на 20.04.2012 року не відбулися, за відсутністю покупців, ПП «СП Юстиція», як організатор торгів, звернулось до державного виконавця з вимогою про проведення переоцінки арештованого майна.

4 травня 2012 року державним виконавцем було проведено уцінку майна.

6.06.2012 року - постановою державного виконавця призначено експерта , субєкта оціночної діяльності. Нова оцінка проведена не була.

Аналізуючи надані суду письмові матеріали справи , процесуальні документи зведеного виконавчого провадження , вбачається , що за таких обставин , державний виконавець не мав права призначати та проводити другі прилюдні торги та виносити постанову та акт від 19.09.2013 року, оскільки оцінка, за якою проводилась реалізація предмету іпотеки втратила свою чинність, як і акт уцінки, нової ж оцінки не було складено.

6. Також, в ході розгляду справи встановлено та підтверджено документально , що з дня визнання торгів такими , що не відбулися ( 20.04.2012 року ) та до переоцінки майна (акт уцінки від 4.05.2012 року ) збігло більше , ніж 10 днів, що суперечить чинному законодавству, зокрема ст.49 Закону України «Про іпотеку».

7. Також, в ході розгляду справи встановлено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, оскільки публікація про проведення прилюдних торгів була проведена не в семиденний строк, як вказано в п. 3.5 Тимчасового положення, а фактично через пять місяців з моменту переоцінки майна.

Встановлено , що переоцінка майна здійснена 4.05.2012 року , а публікації в пресі в середині листопада 2012 року.

Виходячи з обставин справи , встановлених при розгляді справи , вбачається , що вони підтверджують , що складені державним виконавцем постанова про передачу майна стягувачу від 19.09.2013 року та акт про передачу майна в рахунок погашення боргу від 19.09.2013 року , як процесуальний результат вищевикладених та встановлених в судовому засіданні порушень, доводять обґрунтованість скарги ОСОБА_1.

Суд вважає, що в даному випадку при складенні вказаних процесуальних документів державним виконавцем допущено порушення вимог чинного законодавства.

При цьому мова йде не про результати та процедуру прилюдних торгів, їх оскарження , тощо , як на це вказували представники ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та Центрального відділу ДВС, а про оскарження саме процесуальних документів постанови та акту державного виконавця від 19.09.2013 року, які складені всупереч вимог законодавства та дій державного виконавця.

При цьому , суд враховує правові позиції , що викладені в постанові Верховного Суду України у справі №6-13цс14 від 9.04.2014 року, на яку акцентував увагу представник заявника та в постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України №6 від 7.02.2014 року.

У відповідності до ч.2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином , дії державного виконавця Клименко В.В. щодо організації та проведення прилюдних торгів з реалізації предмету іпотеки квартири АДРЕСА_4 в м . Черкаси та видачу акту і постанови б\н від 19.09.2013 року слід визнати неправомірними, а вищевказані постанову про передачу майна стягувачу б\н від 19.09.2013 року та акт про передачу майна стягувачу б\н від 19.09.2013 року \ акт, що прилюдні торги не відбулися \ , складені державним виконавцем Клименко В.В. скасувати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

На підставі наведеного , керуючись ст. ст. 383-387 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо організації та проведення публічних торгів з реалізації предмету іпотеки розташованого за адресою : АДРЕСА_5, видачу акту про передачу майна стягувачу № б\н від 19.09.2013 року \ акту, що прилюдні торги не відбулися \ та постанову про передачу майна стягувачу № б/н від 19.09.2013 року неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 про передачу майна стягувачу № б/н від 19.09.2013 року , а саме, квартиру предмета іпотеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 та акт про передачу майна стягувачу ( акту, що прилюдні торги не відбулися ) № б/н від 19.09.2013 року.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення ухвали . В разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи , яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

ГОЛОВУЮЧИЙ КЛОЧКО О.В.