Рішення № 4823036, 20.08.2009, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 2-63/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2009 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Пономаренко І.П.

при секретарі Некрасовій А.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Слинько І.П., Ілющенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка про перерахунок недоплачених регресних виплат, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року він працював у тяжких підземних умовах праці на підприємствах вугільної промисловості та знаходився у трудових відносинах з ВАТ "Павлоградвугілля" шахтою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах він захворів на професійні захворювання, що підтверджується Криворіжським профпатологічної ВТЕК, якою встановлено 45-% втрати працездатності з 23.11.1992року (Акт НОМЕР_1 від 01.02.1993року) та інвалідність 3-ї групи, 13.02.1995року Павлоградським МСЕК при переогляді встановлено 50-% втрати професійної працездатності за фахом.

У зв'язку із вище зазначеним шахтою ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачеві були призначені регресні виплати, які виплачувались підприємством до часу передачі його справи до Тернівського фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а саме до липня 2002 року. Щомісячні регресні виплати на час передачі справи до фонду складали - 378,84 грн. Позивач вважає, що підприємством при визначенні регресних виплат була допущена помилка з наступних підстав: відповідно до абзацу 5 п.22 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою КМУ 1993року № 472 із змінами та доповненнями заробіток у зазначений період підлягає корегуванню з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати, тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємства або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

Оскільки в червні 1998 року середньомісячна заробітна плата ГРОЗ 5 розряду склала 580грн., а відповідно до постанови КМУ від 03.10.1997року № 1100 «перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 % втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок)», а тому вважає, що для розрахунку заробітної плати необхідно брати середньомісячну заробітну плату ГРОЗ 5 розряду по шахті 580грн. Тобто регресні виплати повинні скласти - 580гр. х 50% = 290 грн. У 1999році середньомісячна заробітна плата повинна скласти - 930,92гр. х 1,285 = 1196,23 грн. Оскільки у вересні 1999 року середня місячна заробітна плата ГРОЗ-5 розряду по шахті склала - 532,37грн., але відповідно до «Правил» регресні виплати зменшенню не підлягають і тому повинні складати – 290 грн. У 2000 році середньомісячна заробітна плата повинна скласти - 1196,23грн. х 1,367 = 1635,25 грн. Оскільки у липні 2000 року середня місячна заробітна плата ГРОЗ-5 розряду по шахті склала - 757,68 грн., відповідно до постанови КМУ від 03.10.1997 року № 1100 його середньомісячна заробітна плата не повинна перевищувати середньомісячну заробітну плату ГРОЗ-5 по шахті, а тому регресні виплати повинні скласти - 757,68грн. х 50% = 378,84 грн.

У 2001році його середньомісячна заробітна плата повинна скласти -1635,25 грн.

Оскільки у березні 2001 року середньомісячна заробітна плата ГРОЗ-5 розряду по шахті склала -960,57гр., а відповідно до постанови КМУ від 03.10.1997року № 1100 його середньомісячна заробітна плата не повинна перевищувати середньомісячну заробітну плату ГРОЗ-5 розряду по шахті, а тому вважає, що регресні виплати повинні скласти - 960,57гр, х 50% = 480,28 грн.

Таким чином регресні виплати з якими підприємство повинно було передати його справу до Фонду соціального страхування повинно було скласти - 480,28гр.

Вважає, що підприємство не застосувало коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів до мого заробітку у зв'язку із чим відшкодування шкоди було занижено, тому просить суд визнати те, що підприємство повинно було передати справу до Фонду із сумою щомісячних виплат 480 грн. 28 коп., зобов»язати ВД ФСС сплатити йому заборгованість в сумі 16564 грн. та проводити з 01.01.2009 року страхові виплати в сумі 1546 грн. 39 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини та докази, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача ВАТ “Павлоградвугілля” в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що наказом по шахті ІНФОРМАЦІЯ_3 № 166 від 16.02.1993 року ОСОБА_2 було нараховано одноразову допомогу та визначені щомісячні регресні виплати згідно постанвои Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992 року виходячи з середньої заробітної плати гірничого робітника очисного вибою 5-го розряду, які в подальшому змінювалися та перераховувалися у разі підвищення тарифних ставок. Потерпілому виплачувався фактично втрачений заробіток, перевищуючий на той час виплати, які він міг би отримувати згідно Правил відшкодування шкоди. Шахта ІНФОРМАЦІЯ_3 сплачувала позивачеві щомісячні виплати відшкодування шкоди до 01.08.2002 року. Позивач був згоден з вказаними виплатами, зауважень та претензій щодо порядку розрахунку та розміру сум відшкодування шкоди не заявляв. Крім того, згідно п. 48 “Правил відшкодування шкоди...” спори про встановлення чи перерахунок розміру сум відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності у три місяці, передбачений ст.233 КЗпП України для трудових спорів та 3 роки загальної позовної давності, так як право вимоги на перерахунок страхових виплат у позивача виникло в 1993 році. Перерахунок сум відшкодування шкоди не входить в перелік позовних вимог, встановлених ст.83 ЦК України в редакції 1963 року, на які позовна давність не поширювалась. Просив суд в позові відмовити.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка позов не визнав, та просив суд у позові відмовити.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю з наступних підстав.

Позовні вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» щодо перерахунку суми середнього заробітку, компенсацій та індексацій не підлягають здоволенню з наступних підстав.

З гідно п.48 „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України України № 472 від 23 червня 1993 року, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, спори про встановлення чи перерахунок розміру сум відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Нарахування початкових сум компенсації шкоди, спричиненої здоров»ю, позивачеві було проведено в 1993 році, тобто саме в цей перід у позивача виникло право щодо оспорення та оскарження сум призначених йому регресних виплат.

В судовому засіданні встановлено, це підтвердив й представник позивача, що вперше з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої втратою працездатності, до відповідачів ВАТ «Павлоградвугілля» та ВВД ФССНВУ в м.Тернівка позивач звернувся 06 червня 2006 року.

Вищезазначене свідчить про те, що позивачем без будь-яких поважних на те причин пропущено строк позовної давності три місяці, передбачений ст.233 КЗпП України для трудових спорів.

Крім того, позивачем також пропущено загальні строки позовної давності - 3 роки, так як право вимоги на перерахунок страхових виплат у позивача виникло в 1993 році, а згідно чинного на момент виникнення права позивача на перерахунок виплат компенсацій Цивільного кодексу України в редакції 1963 року - ст.83 вказаного ЦК України правовідносини щодо перерахунку сум відшкодування шкоди, заподіяної здоров»ю, не входили до переліку правовідносин, на які позовна давність не поширюється.

У відповідності до ст.247 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року та ст.80 ЦК України в редакції 1963 року передбачалося, що сплив (закінчення) строків позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.5 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивльного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Позивач та його предстаник будь-яких клопотань щодо поновлення строків позовної давності не заявляли як при зверненні з позовом так і в судовому засіданні.

У зв»язку з чим суд приходить до висновку про необхідність застосування положень Цивільного кодексу України в редакції 1963 року щодо строків позовної давності.

Позовні вимоги, заявлені до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка щодо стягнення заборгованності та зобов»язання встановити страхові виплати, які витікають з первісних позовних вимог щодо правовідносин, які виникли у 1993 році, також задоволенню не підлягають.

Крім того, в частині позовних вимог до відповідача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка позовні вимоги не підлягають задоволенню також з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст.16 цього Закону передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно ст.17 Закону правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, затверджує інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст.29 Закону передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з п.п.4.4.2 – 4.4.4 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року №7 (діючого на час виникнення спірних правовідносин) – при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абзацу третього ч.1 ст.34 базового Закону, а саме – у разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим ( членам їх сімей ) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься і в новій редакції Порядку призначення здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22 грудня 2005року № 83, згідно п.7.7.2 якого – щомісячні страхові виплати заінтересованим особам перераховуються з 1 березня на коефіцієнт підвищення страхових виплат, що встановлюється правлінням Фонду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводились з 01 березня 2003 року перерахування щомісячних страхових виплат позивачеві у відповідності з постановами відповідача з розрахунку відшкодувань втраченого заробітку, встановленого підприємством на момент передачі справи до ВД ФСС.

Таким чином, проведений відповідачем перерахунок належних позивачу щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону та в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.

За вищевказаних обставин суд приходить до висноку, що позовні вимоги позивача як до в ідкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» та Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка є необгрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Згідно ст.ст.81, 88 ЦПК України підлягають до стягнення з позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка про перерахунок недоплачених регресних виплат відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь УДКУ м. Тернівка ГУДКУ в Дніпропетровській області, Код ЄДРПОУ: 23929856, р/р: 31214259700035, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО банку: 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 (п»ятнадцять) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано в Тернівський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: