Постанова № 4820687, 17.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-13699/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Козаченка А.В.

при секретарі                                                  Токмаковій Є.А.

за участю:

представників позивача                     Михайлової О.Ю.

представника відповідача           Сафонової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Сніжневуглезбут» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Сніжневуглезбут» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову позивач вказав, що в результаті проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2009р. складено відповідний акт №601/23-32541267 від 03.08.2009р.

На підставі зазначеного акту винесені податкові повідомлення-рішення: №0000022000/0 від 14.08.2009р. про визначення (сплату) суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток в сумі 108657 грн. у тому числі штрафних санкцій 28772 грн., застосованих за порушення п.п.5.2.1 ст.5, абз. 44 п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; №0000012000/0 від 14.08.2009р. про визначення суми податку на додану вартість в сумі 95861 грн., у тому числі штрафних санкцій 31954 грн., застосованих за порушення п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок».

Не погоджуючись з вказаними рішеннями вказав наступне.

Зменшення валових витрат у сумі 278850 грн. за 2008 рік та 40689 грн. за 2009 рік не відповідають Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та нормативним актам ДПА України.

По суті, ДП «Сніжневуглезбут» є посередником між постачальниками та покупцем (ДП «Вугілля України»). Усі послуги, витрати та робота по транспортуванню вугілля отримані ДП «Сніжневуглезбут» у тому ж періоді пред’являються виробниками вугілля.

ДП «Сніжневуглезбут» в перевіряємому періоді отримало послуги від ДП «Вугілля України» по договору №30-07/2 ЕН, що найшло відображення в бухгалтерському обліку підприємства на підставі первинних документів – рахунків, податкових накладних та платіжних документів.

          Отримання послуг, робіт від ДП «Вугілля України» на підставі первинних документів відображено в журналі ордеру №3 та відомості 3.3 по рахунку 631.

          Операції з постачання послуг, робіт відображені в журналі ордеру №3 та відомості 3.3 по рахунку 361.

          Згідно умов договору №30-07/2-ЕН укладеному між ДП «Сніжневуглезбут» та ДП «Вугілля України» у період з 01.04.2007р. по 31.03.2009р. підприємством було отримано від ДП «Вугілля України» наступні послуги: відшкодування транспортних витрат, простій вагонів, транспортування недовантаженого вугілля, транспортні послуги, плата за використання вагонів відшкодування витрат по переадресуванню вагонів.

          При проведенні планової виїзної перевірки відповідачу були надані податкові накладні, рахунки, реєстри перевізної плати, платіжні документи, які необґрунтовано не були прийняті до уваги.

          Первинним документом, який підтверджує факт здійснення першої події, є податкова накладна, яка згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону є документом і одночасно розрахунковим документом.

          Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Тому вважають, що ними було правомірно віднесено суму 63907 грн., в тому числі: 2008 рік – 55770 грн., 2009 рік – 8137 грн. до податкового кредиту, оскільки факт отримання послуг від ДП «Вугілля України» підтверджується умовами Договору, податковими накладними, а також тим, зокрема, що ДП «Сніжневуглезбут» здійснив оплату за послуги, отримані від ДП «Вугілля України».

          Висновки акту в частині завищення валових витрат у сумі 319539 грн. не відповідають п.п.5.2.1 ст.5 та п.п.11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки перевіраючими не враховано, що відповідно до п.п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим. Крім того, правомірність віднесення до складу валових витрат підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 310729,44 грн.

          Факт наявності розрахункових та платіжних документів підтверджують дату списання коштів з банківського рахунку ДП «Сніжневуглезбут» на оплату товарів (робіт, послуг) та підтверджений первинними документами, кореспонденцією рахунків по обліку господарських операцій та регістрами синтетичного та аналітичного обліку підприємства.

          Крім того, в акті перевірки перевіряючи ми неправомірно робиться висновок про відсутність первинних документів підтверджуючих факт отримання послуг від ДП «Вугілля України» по договору №30-07/2-ЕН, адже факти отримання послуг підтверджені належним чином оформленими рахунками та податковими накладними.

          Форми первинних документів податкового обліку встановлені діючим податковим законодавством, а саме п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлена форма первинного податкового документа – податкової накладної. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) та є податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

          Законодавчих норм по встановленню форм документів податкового обліку, їх ведення та зберігання – крім податкової накладної, не існує.

          Просили визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000022000/0 та № 0000012000/0 від 14.08.2009р.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000022000/0 та № 0000012000/0 від 14.08.2009р.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду заперечення в яких зазначив наступне.

          При проведенні перевірки встановлено завищення підприємством суми валових витрат на суму 341828 грн., в тому числі за 4 квартал 2007 року завищена сума витрат на придбання товарів на суму 22289 грн., а саме у жовтні 2007 року сплинув термін позовної давності стягнення вартості отриманого вугілля ДП «Сніжневуглезбут» від ВР «ДЗК».

          Це порушення не вплинуло на донарахування податкових зобов’язань ні по податку на прибуток, ні по ПДВ, які визначені в податкових повідомленнях-рішеннях, що оскаржуються позивачем.

          Крім того, підприємством до складу витрат на придбання товарів віднесені суми витрат, які не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку на загальну суму 319539 грн.

          При проведенні перевірки підприємством не були надані акти виконаних робіт, видаткові накладні, що вплинуло на завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 63907 грн., у тому числі за 2008 рік – 55770 грн., за 2009 рік – 8137 грн.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

          В результаті перевірки ДП «Сніжневуглезбут» з питань дотримання вимог податкового законодавства відповідачем було складено Акт від 03.08.2009р. №601/23-32541267 яким виявлено порушення п.п.5.2.1 ст.5, абз. 44 п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок».

          На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.08.2009р. №0000022000/0 на суму 108657 грн. та № 0000012000/0 на суму 95861 гривень.

          Згідно умов договору №30-07/2-ЕН укладеному між ДП «Сніжневуглезбут» та ДП «Вугілля України» (далі за текстом Договір) у період з 01.04.2007р. по 31.03.2009р. підприємством було отримано від ДП «Вугілля України» наступні послуги: відшкодування транспортних витрат, простій вагонів, транспортування недовантаженого вугілля, транспортні послуги, плата за використання вагонів відшкодування витрат по переадресуванню вагонів.

          Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

При цьому, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону визначено, що валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перелік витрат, які не підлягають включенню до складу валових, наведено у п.5.3 статті 5 даного Закону України, а обмеження щодо включення до складу валових витрат подвійного призначення у пунктах 5.4 - 5.11.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п 7.5 ст.7 названого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Первинним документом, який підтверджує факт здійснення першої події, є податкова накладна, яка згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону є документом і одночасно розрахунковим документом.

          Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Тому суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено суму 63907 грн., в тому числі: 2008 рік – 55770 грн., 2009 рік – 8137 грн. до податкового кредиту, оскільки факт отримання послуг від ДП «Вугілля України» підтверджується умовами Договору, наданими у судове засідання відповідними рахунками-фактурами, актами приймання виконаних робіт (послуг), податковими накладними, а також тим, що ДП «Сніжневуглезбут» здійснив оплату за послуги, отримані від ДП «Вугілля України».

Відповідно до п.п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці, у тому числі витрати с придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статі.

В Акті перевірки зазначено, що ДП "Сніжневуглезбут" в порушення вимоги абз.4 п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" завищені валові витрати на загальну суму 319 539 грн. в частині віднесення до складу валових витрат, чи будь-яких витрат, які на думку перевіряючих не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому відповідачем не враховано, що відповідно до п.п.7.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим. Крім того правомірність віднесення до складу валових витрат підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 310729,44 грн.

Крім того, п.п. 11.2.1. Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обіг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів, або оприбуткування товарів, послуг. ДП "Сніжневуглезбут" в перевіряємому періоді перерахувало ДП "Вугілля України" кошти на оплату товарів (робіт, послуг), що підтверджується розрахунковими та платіжними документами на загальну суму 310729,44 грн.

Факт наявності розрахункових та платіжних документів підтверджують дату списання коштів з банківського рахунку ДП "Сніжневуглезбут" на оплату товарів (робіт, послуг) та підтверджений первинними документами.

Таким чином, висновки Акту в частині завищення валових витрат у сумі 319539грн. не відповідають п.п.5.2.1 ст.5 та п.п 11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, в акті перевірки перевіряючими неправомірно робиться висновок про відсутність первинних документів підтверджуючих факт отримання послуг від ДП «Вугілля України» по договору N 30-07/2-ЕН, адже факти отримання послуг підтверджені належним чином оформленими Договором, рахунками-фактурами, актами приймання виконаних робіт (послуг), податковими накладними, а також тим, що ДП «Сніжневуглезбут» здійснив оплату за послуги, отримані від ДП «Вугілля України». Зазначені документи є первинними документами, містять відомості про господарську операцію, підтверджує її здійснення та мають всі необхідні обов'язкові реквізити, відповідно ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, суд вважає, що вимоги абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 зазначеного Закону стосуються документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а не бухгалтерського. Правила ведення податкового обліку податку на прибуток встановлені ст. 11 зазначеного Закону, та не містять будь-яких обмежень щодо переліку документів, обов’язків ведення ті ін.

Форми первинних документів податкового обліку встановлені п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлена форма первинного податкового документа – податкової накладної. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) та є податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається у своїх запереченнях та не надано суду належних доказів на їх підтвердження, а напроти повністю спростовується наданими у судове засідання позивачем первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо прийняття спірних рішень, в зв’язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення необхідно визнати недійсними.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).          

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7-20, 69-72, 86, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Сніжневуглезбут» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області від 14.08.2009р. №0000022000/0 та №0000012000/0.          

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сніжневуглезбут» витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22.09.2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Козаченко А.В.