Постанова № 4819632, 16.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-7319/09/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Христофорова А.Б. при секретарі                                                  Рябовол М.О., Аржанові А.С. за участю представників позивача                                        Манішевської Л.Г., Змикало В.С., представника відповідача                                                  Кравченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 24.01.2006 № 0000282341/0/2272 в частині визначення податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 241826 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 120913 грн.

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2006 року Закрите акціонерне товариство „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” звернулося до Господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення від 24.01.2006 № 000282341/0/2272 про нарахування податку на додану вартість в сумі 241826 грн. та штрафних санкцій на суму 120913 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом невірно застосовані приписи п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” при визначенні підприємству податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 2960 грн. (жовтень 2004 – 2479,90 грн., листопад 2004 – 169,90 грн., лютий 2005 – 24 грн., березень 2005 – 286,85 грн.) оскільки Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деякі інші законодавчі акти України” від 25.03.2005 зазначена норма була викладена в новій редакції, яка не передбачає обов’язку платника податку – покупця збільшити свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість у зв’язку з визнанням боргу безнадійним.

Крім того, позивач посилається на те, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про порушення підприємством вимог п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” при формуванні податкового кредиту у березні 2005 року за господарською операцією з придбання товарно – матеріальних цінностей у ПП „Антела” м.Словянська лише на підставі того, що позивачем не було забезпечено проведення інвентаризації фактичної наявності придбаних та переданих на відповідальне зберігання ПП „Антела” м. Слов’янськ товарно – матеріальних цінностей. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на встановлення актом перевірки порушень Позивачем вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за 2004,2005 роки в сумі 2960 грн. (жовтень 2004 – 2479,90 грн., листопад 2004 – 169,90 грн., лютий 2005 – 24 грн., березень 2005 – 286,85 грн.) на підставі того, що підприємством не нарахований ПДВ по операціях, в зв’язку з визнанням боргу безнадійним згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того Відповідач зазначає, що підприємством порушено вимоги п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” при формуванні податкового кредиту у березні 2005 року за господарською операцією з придбання товарно – матеріальних цінностей у ПП „Антела” м. Слов’янська, адже ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” не було забезпечено проведення інвентаризації матеріальних цінностей, які знаходилися на відповідальному зберіганні у ПП „Антела”, тобто не було доведено, що вказані матеріальні цінності були придбані для використання у господарській діяльності. З огляду на викладене, Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення на адміністративний позов, просила відмовити в задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” зареєстроване рішенням виконавчим комітетом Краматорської міської ради від 01.12.1997 № 367, знаходиться на обліку у ДПІ у м. Краматорську та є платником податку на додану вартість. Зазначені обставини встановлені актом перевірки від 11.06.2006 № 5/23-2-25121302, сторонами не заперечуються та не оспорюються, і у суду немає сумнівів щодо їх достовірності та добровільності визнання. З урахуванням зазначеного, за приписами ч. 3 ст. 72 КАС України суд визнав їх такими, що не підлягають доказуванню.

11.01.2006 року ДПІ у м. Краматорську складено акт № 5/23-2-25121302 планової документальної перевірки Позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2005 (т. 1 а.с. 8-28) яким встановлено зокрема порушення вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за 2004,2005 роки в сумі 2960 грн. (жовтень 2004 – 2479,90 грн., листопад 2004 – 169,90 грн., лютий 2005 – 24 грн., березень 2005 – 286,85 грн.) та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” при формуванні податкового кредиту у березні 2005 року за господарською операцією з придбання товарно – матеріальних цінностей у ПП „Антела” м. Слов’янська.

За результатами перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 24.01.2006 № 000282341/0/2272 яким ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” було визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 244089 грн. та застосовані передбачені п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції в сумі 122044,50 грн. (т. 1 а.с. 7)

Закрите акціонерне товариство „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” не погодилось із винесеними податковим повідомленням – рішенням від 24.01.2006 № 000282341/0/2272 та звернулося 06.02.2006 до Господарського суду Донецької області із адміністративним позовом про визнання його частково недійним. (т. 1 а.с. 3)

Постановою Господарського суду Донецької області від 01.03.2006 позовні вимоги ЗАТ „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення від 24.01.2006 № 000282341/0/2272 про нарахування податку на додану вартість в сумі 241826 грн. та штрафних санкцій на суму 120913 грн. задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення від 24.01.2006 № 000282341/0/2272 в частині визначення податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 241826 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 120913 грн. (т. 1 а.с. 108-109) Із зазначеною постановою не погодилась ДПІ у м. Краматорську та подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2006, прийняту за результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ у м. Краматорську, постанову Господарського суду Донецької області від 01.03.2006 залишено без змін.

Проте Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2009 року постанова Господарського суду Донецької області від 01.03.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2006 скасовані а справа направлена на новий розгляд до першої інстанції з тих підстав, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанції встановлені неповно. (т. 2 а.с. 79-83)

Щодо порушення Позивачем вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки від 11.01.2006 № 5/23-2-25121302 податковим органом був зроблений висновок про порушення вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі журналу – ордеру № 6 по бухгалтерському рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками”, відповідно до якого станом на 01.01.2005 ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” має кредиторську заборгованість перед постачальниками: Машзавод м. Красний Луч – 120 грн. (дата виникнення 31.01.2002), ТОВ „Оазис” – 1434,25 грн. (дата виникнення 05.03.2002), УТЕЛ – 849,84 грн. (дата виникнення 31.10.2001), Зуєвський ЕМЗ – 6400 грн. (дата виникнення 30.09.2001), ПП „Простір” – 5999,60 грн. (дата виникнення 30.09.2001) Станом на 01.01.205 та на 01.04.2005 зазначені суми кредиторської заборгованості по яким сплинув строк позовної давності, залишилися не сплаченими, що підтверджується записами у журналі ордері № 6 та записами у картках перелічених контрагентів. (т. 1 а.с. 14-15)

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції до 31.03.2005) у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” безнадійна заборгованість, зокрема, це заборгованість по зобов’язаннях, за якими минув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 71 ЦК Української РСР, який був чинним на час здійснення поставок контрагентами позивача, загальний строк для захисту прав за позовами особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг троку позовної давності, відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Вищий адміністративний суд України Ухвалою від 02.04.2009 у цій справі, звернув увагу судів на той факт, що в разі виникнення спору з приводу правильності відтворення в податковому обліку безнадійної заборгованості підлягають доведенню обставини щодо виникнення такої безнадійної заборгованості.

Судом у судовому засіданні було запропоновано представникам позивача надати документи, якими вони могли б підтвердити дату початку перебігу строку позовної давності по зобов’язаннях, які виникли з поставок , виконаних на користь ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” постачальниками. Проте, представники позивача пояснили суду, що будь – яких документів, які б підтверджували зазначені обставини на підприємстві відсутні, що пов’язано з діяльністю колишнього генерального директора Манішевського В.А., що підтверджується копією акту від 23.02.2004, де зазначено, що в результаті інвентаризації виявилось, що первинні документи фінансового – господарської діяльності підприємства за період 2001-2002, півріччя 2003 року були вивезені колишнім генеральним директором Манішевським В.А. з території підприємства в невідомому напрямку. (т. 1 а.с. 102)

Не належать до складу валових витрат будь – які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок поновлення розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, в разі втрати, знищення чи псування зазначених документів встановлений абзацом 5 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Частиною 2 статті 8 Закону визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В зв’язку з тим, що позивачем не надані первинні документи, які підтверджують дату початку перебігу строку позовної давності по зобов’язаннях, які виникли з поставок, виконаних на користь ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” постачальниками, а інші документи, крім журналу – ордеру № 6 по бухгалтерському рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками”, відповідно до яких можливо зробити висновок про початок перебігу строку позовної давності – відсутні, та з урахуванням приписів Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” щодо обов’язку складання та забезпечення зберігання первинних бухгалтерських документів господарюючим суб’єктом, суд робить висновок про правомірність встановлення податковим органом порушення Позивачем вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за 2004,2005 роки в сумі 2960 грн. (жовтень 2004 – 2479,90 грн., листопад 2004 – 169,90 грн., лютий 2005 – 24 грн., березень 2005 – 286,85 грн.).

Щодо порушення Позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено у судому засіданні, 15.02.2005 між ПП „Антела” м. Слов’янськ та ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” був укладений договір купівлі – продажу № 15/02/05 (т. 1 а.с. 30-33), відповідно до якого Приватне підприємство „Антела” прийняло на себе зобов’язання поставити Закритому акціонерному товариству „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” комплектуючи вузли вагоноуповільнювача у кількості, асортименті та за ціною, визначеною у специфікації.

ПП „Антела” в зв’язку з виконанням зазначених зобов’язань було видано ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” накладну від 29.03.2005 № 358 на суму 1433196 грн. (т. 1 а.с. 36) та податкову накладну від 29.03.2009 № 358/03-05 на суму 1433196 грн. у тому числі ПДВ в сумі 238866 грн. (т. 1 а.с. 39)

Розрахунки за поставлену продукцію були здійснені 27.04.2005 шляхом видачі ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” простого векселя № 723355480012 номінальною вартістю 1433196 грн. відповідно до акту прийому – передачі векселя від 27.04.2005 (т. 1 а.с. 60)

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про обіг векселів в Україні” векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, проте Позивачем зазначений реєстр до суду наданий не був.

В подальшому Позивач, відповідно до листа від 29.03.2005 № 94а (т. 1 а.с. 37) просив прийняти на відповідальне зберігання комплектуючи вузли вагоноуповільнювача в зв’язку з неможливістю їх транспортування, хоча відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Договору № 15/02/05 від 15.02.2005 поставка виробів здійснюється за рахунок і транспортом ПОСТАЧАЛЬНИКА. При цьому, будь – яких документів (договорів відповідального зберігання, актів прийому – передачі ТМЦ, ін.), які б свідчили про фактичне передання виробів на зберігання ПП „Антела”, позивач не надав.

Податковий орган при проведенні перевірки листом від 28.12.2005 № 59205/10/23-6 просив Позивача забезпечити проведення інвентаризації ТМЦ, які згідно листа від 29.03.2005 № 49а знаходяться у ПП „Антела” на відповідальному зберіганні. Але, позивачем, згідно листа від 29.12.2005 було проведено інвентаризацію ТМЦ, які знаходяться на складі підприємства за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10 у присутності працівників ДПІ у м. Краматорську, тобто не на складі ПП „Антела” (т. 1 а.с. 89)

До того ж, податковим органом було також надіслано листа від 10.01.2006 № 505/10/23-6 на адресу ПП „Антела” з проханням підтвердити наявність на відповідальному зберіганні ТМЦ згідно листа ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” № 49а від 29.03.2005 шляхом проведення інвентаризації ТМЦ в присутності працівників ДПІ у м. Краматорську. Додатково у разі відсутності власних складських приміщень, податковий орган просив додати договори оренди приміщень та документи і пояснення про доставку до цих складських приміщень ТМЦ, вказані у листі від 29.03.2005 № 49а (т. 1 а.с. 91) На вказаний лист директор ПП „Антела” надала відповідь від 18.01.2006 № 1/01, де зазначила, що з вересня 2005 року ПП „Антела” ніякої фінансово – господарської операції не здійснює, розрахункові рахунки підприємства закриті, складські приміщення відсутні, ніяких ТМЦ на балансі підприємства немає. В березні 2005 року ПП „Антела” орендувало складські приміщення ЗАТ „НВК „Крамтехмаш”, але в зв’язку з припиненням фінансово – господарської діяльності договір був розірваний. Надати підтверджуючи документи неможливо в зв’язку з їх втратою (т. 1 а.с. 92)

Крім того, судом приймалися заходи для виклику директора ПП „Антела” Чернявської В.Ю. до судового засідання для допиту в якості свідка по взаємовідносинах з ЗАТ „НВК „Крамтехмаш”. В зв’язку з цим, через канцелярію суду 31.08.2009 надійшло пояснення Чернявської В.Ю. від 25.08.2009 відповідно до якого вона зазначила, що ПП „Антела” власних складських приміщень не мало, у березні 2005 року орендувало складські приміщення ЗАТ „НВК „Крамтехмаш”, але у зв’язку з припиненням фінансово – господарської діяльності у вересні 2005 року договір оренди було розірвано. ПП „Антела” фактично не передавало товарно – матеріальні цінності ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” за договором від 15.02.2005 № 15/02/05 та не приймало їх на відповідальне зберігання. Договір від 15.02.2005 № 15/02/05 з ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” нею не підписувався, податкові та видаткові накладні не видавалися. (т. 2 а.с. 159)

Ці обставини підтверджуються також поясненнями колишнім директором ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” від 24.02.2006, який зазначав, що він був директором підприємства з лютого 2005 по травень 2005 року. На ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” були складські приміщення (приміщення автогаража) і при ньому вони в оренду ПП „Антела” не здавалися. Приміщення автогаража знаходились навпроти центрального входу ЗАТ „НВК „Крамтехмаш”, інших складських приміщень не було станом на 31.05.2005. Придбані ТМЦ у ПП „Антела” не специфічні товарно – матеріальні цінності для підприємства, ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” дані ТМЦ придбавало, можливо, для перепродажу.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що у Позивача був відсутній намір на використання обладнання у власній господарській діяльності, адже намір платника податку щодо цільового призначення придбаних матеріальних та нематеріальних активів, як суб’єктивний чинник, проявляється в актах його поведінки стосовно користування, управління чи розпорядження активами, а як встановлено судом, зацікавленість ЗАТ „НВК „Крамтехмаш” у комплектуючих вузлах вагоноуповільнювача проявилася фактично після проведення перевірки податковим органом.

До того ж, суд зазначає, що фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаних ТМЦ відповідно до договору від 15.02.2005 № 15/02/05 Закритим акціонерним товариством „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” не відбулося, адже розрахунок за поставлений товар здійснювався векселем, який не пред’являвся позивачу до сплати.

При цьому, за змістом Закону України „Про податок на додану вартість”, право на відшкодування виникає лише при надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений. До такого висновку суд приходить, виходячи з системного аналізу Закону, зокрема, абзацу 3 пункту 4.8 статті 4, де передбачено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань чи податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, у яких такі векселі використовуються. Такий висновок узгоджується з визначенням „платник податку”, наведеним в пункті 1.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, за яким, „платник податку” - це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Відповідно до приписів пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 24.01.2006 № 0000282341/0/2272 в частині визначення податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 241826 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 120913 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Науково – виробнича корпорація „Крамтехмаш” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 24.01.2006 № 0000282341/0/2272 в частині визначення податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 241826 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 120913 грн. – відмовити у повному обсязі.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 вересня 2009 року в присутності представників сторін. Повний текст постанови буде складений та підписаний 21 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.