Постанова № 4819624, 24.06.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2009 р.                                                                       справа № 2а-7138/09/0570

час прийняття постанови: 14.35 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю представника позивача           Красильникової С.О.

представників відповідача                               Удода М.І., Руденко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними повідомлення про зарахування суми сплаченого податкового зобов’язання у погашення податкового боргу та пені за №№ 105210010096196 від 16.09.2008 року, 105210010099728 від 02.10.2008 року, 105210010100836 від 07.10.2008 року, 105210002734026 від 20.10.2008 року, 105210010109887 від 07.11.2008 року, 105210010128558 від 03.12.2008 року, 105210010131781 від 09.12.2008 року, 105210010132086 від 10.12.2008 року, 105210010133391 від 18.12.2008 року, 105210010148777 від 09.01.2009 року, 105210002775754 від 09.01.2009 року, 105210010151205 від 10.01.2009 року, 105210010151673 від 13.01.2009 року, 105210010155127 від 21.01.2009 року, 105210010156345 від 23.01.2009 року, 105210010157216 від 27.01.2009 року, 1058210010162097 від 04.02.2009 року, 1058210010162097 від 10.02.2008 року,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними повідомлення про зарахування суми сплаченого податкового зобов’язання у погашення податкового боргу та пені за №№ 105210010096196 від 16.09.2008 року, 105210010099728 від 02.10.2008 року, 105210010100836 від 07.10.2008 року, 105210002734026 від 20.10.2008 року, 105210010109887 від 07.11.2008 року, 105210010128558 від 03.12.2008 року, 105210010131781 від 09.12.2008 року, 105210010132086 від 10.12.2008 року, 105210010133391 від 18.12.2008 року, 105210010148777 від 09.01.2009 року, 105210002775754 від 09.01.2009 року, 105210010151205 від 10.01.2009 року, 105210010151673 від 13.01.2009 року, 105210010155127 від 21.01.2009 року, 105210010156345 від 23.01.2009 року, 105210010157216 від 27.01.2009 року, 1058210010162097 від 04.02.2009 року, 1058210010162097 від 10.02.2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що протягом вересня 2008р. – лютого 2009р. позивачем були отримані від Красноармійської ОДПІ повідомлення, якими відповідач сповістив підприємство про зарахування сплачених позивачем у 2008-2009 р.р. сум податкових зобов’язань з ПДВ на погашення податкового боргу та пені згідно з абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ.

Повідомлення за №№ 105210010096196 від 16.09.2008 року, 105210010099728 від 02.10.2008 року, 105210010100836 від 07.10.2008 року, 105210002734026 від 20.10.2008 року, 105210010109887 від 07.11.2008 року, 105210010128558 від 03.12.2008 року, 105210010131781 від 09.12.2008 року, 105210010132086 від 10.12.2008 року, 105210010133391 від 18.12.2008 року, 105210010148777 від 09.01.2009 року, 105210002775754 від 09.01.2009 року, 105210010151205 від 10.01.2009 року, 105210010151673 від 13.01.2009 року, 105210010155127 від 21.01.2009 року, 105210010156345 від 23.01.2009 року, 105210010157216 від 27.01.2009 року, 1058210010162097 від 04.02.2009 року, 1058210010162097 від 10.02.2008 року були сформовані відповідачем на підставі Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби України.

Позивач зазначає, що підставою для розподілу частки від сплачених ним сум, яка була спрямована самовільно відповідачем на погашення пені, стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством у 2008-2009 роках в рахунок поточних зобов’язань з ПДВ, в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях, тобто, як вважає позивач, податковий орган безпідставно змінив напрямок платежу.

Як зазначає позивач, жодна норма Закону України 2191-ІІІ не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу, яким є податковий орган, яким-небудь чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Таким чином, позивач вважає дії відповідача, що суперечить нормам Конституції України.

Крім того, 25.04.2008 ро, 27.06.2008 року та 30.07.2008 року ДПА у Донецькій області були прийняті рішення про розстрочення податкових зобов’язань з ПДВ на суму 2900000.00 грн. кожне, якими встановлено, що пеня та штрафні санкції, араховні на розстрочені суми, підлягають скасуванню.

Між Красноармійською ОДПІ та позивачем 30.04.2008 року, 01.07.2008 року та 30.07.2008 року були укладені договори про розстрочення податкових зобов’язань з ПДВ на суму 2900000.00 грн. Розстрочені суми сплачуються щомісячними платежами згідно графіку

Тому просить суд визнати недійсним повідомлення про зарахування суми сплаченого податкового зобов’язання у погашення податкового боргу та пені за №№ 105210010096196 від 16.09.2008 року, 105210010099728 від 02.10.2008 року, 105210010100836 від 07.10.2008 року, 105210002734026 від 20.10.2008 року, 105210010109887 від 07.11.2008 року, 105210010128558 від 03.12.2008 року, 105210010131781 від 09.12.2008 року, 105210010132086 від 10.12.2008 року, 105210010133391 від 18.12.2008 року, 105210010148777 від 09.01.2009 року, 105210002775754 від 09.01.2009 року, 105210010151205 від 10.01.2009 року, 105210010151673 від 13.01.2009 року, 105210010155127 від 21.01.2009 року, 105210010156345 від 23.01.2009 року, 105210010157216 від 27.01.2009 року, 1058210010162097 від 04.02.2009 року, 1058210010162097 від 10.02.2008 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені в обґрунтування позову. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Просили у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконкомом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005 року, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 33426253, діє на підставі Статуту, є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було прийнято наступні повідомлення, якими повідомлено позивача про зарахування сплачених підприємством у 2008-2009 роках сум податкових зобов’язань з ПДВ на погашення податкового боргу та пені відповідно до абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

1)          повідомлення № 105210010096196 від 16 вересня 2008 року про зарахування сплати податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 6248 від 12.09.2008 року у сумі 100 000.00 грн. (призначення платежу: «НДС рассрочка с-но решения ГНИ № 73/24-113 от 25.04.08, Пост. 270 от 07.03.02г. по сроку 12.09.08г.») на погашення податкового боргу у сумі 84638.16 грн. та пені – 15361.84 грн.;

2)          повідомлення № 105210010099728 від 2 жовтня 2008 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 6756 від 30.09.2008 року (призначення платежу: «НДС рассрочка согл. реш. ДПА в Дон.обл. № 122/24-113 от 30.07.08, Пост. 270 от 07.03.02г. по сроку 30.09.08г.») у сумі 170000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 146437.85 грн. та пені – 23562.15 грн;

3)          повідомлення № 105210010100836 від 7 жовтня 2008 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 6775 від 02.10.2008 року (призначення платежу: «НДС рассрочка с-но решения ГНА в Донецк.обл. от 27.06.08г. № 112/24-113 от 07.03.02г., по сроку 02.10.08г.») у сумі 50000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 44103.75 грн. та пені – 5896.25 грн.;

4)          повідомлення № 105210002734026 від 20 жовтня 2008 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 73 від 16 жовтня 2008 року (призначення платежу: «НДС рассрочка с-но решен. ДПА в Дон.обл. № 112/24-113 от 27.06.08г. по сроку 16.10.08г.») у сумі 290000.00 грн., на погашення податкового боргу у сумі 257311.29 грн. та пені – 32688.71 грн.;

5)          повідомлення № 105210010109887 від 7 листопада 2008 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 21 від 31.10.2008 року (призначення платежу: «НДС рассрочка согл. решен. ДПА в Донецк.обл. № 73/24-113 от 25.04.08г.) у сумі 100000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 88964.37 грн. та пені – 11035.63 грн.;

6)          повідомлення № 105210010128558 від 3 грудня 2008 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 474 від 02.12.2008 року (призначення платежу: «НДС рассрочка с-но решен. ДПА в Дон.обл. № 112/24-113») у сумі 40000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 34436.91 грн. та пені – 5563.09 грн.;

7)          повідомлення № 105210010131781 від 9 грудня 2008 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 21 від 05.12.2008 року (призначення платежу: «НДС рассрочка с-но решен. ДПА № 112/24-113 от 30.07.2008г. по сроку переч.полн.») у сумі 50000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 43036.52 грн. та пені – 6963.48 грн.;

8)          повідомлення № 105210010132086 від 10 грудня 2008 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 70 від 09.12.2008 року (призначення платежу: «НДС рассрочка с-но решен. ДПА № 73/24-113 от 25.04.2008г. по сроку переч.полн.») у сумі 30000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 25818.48 грн. та пені – 4181.52 грн.;

9)          повідомлення № 105210010133391 від 18 грудня 2008 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 555 від 17.12.2008 року (призначення платежу: «НДС рассрочка согл. решен. ДПА в Донецк.обл. № 73/24-113 от 25.04.08г.») у сумі 40000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 34725.16 грн. та пені – 5274.84 грн.;

10)           повідомлення № 105210010148777 від 9 січня 2009 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 1198 від 05.01.2009 року (призначення платежу: «НДС рассрочка согл. решен. ДПА в Донецк.обл. № 112/24-113 от 30.07.08г.») у сумі 25000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 22233.48 грн. та пені – 2766.52 грн.;

11)           повідомлення № 105210002775754 від 9 січня 2009 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 1199 від 06.01.2009 року (призначення платежу: «НДС рассрочка согл. решен. ДПА в Донецк.обл. № 112/24-113 от 30.07.08г.») у сумі 15000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 13339.76 грн. та пені – 1660.24 грн.;

12)          повідомлення № 1052110010151205 від 10 січня 2009 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 1304 від 09.01.2009 року (призначення платежу: «НДС рассрочка согл. решен. ДПА в Донецк.обл. № 112/24-113 от 27.06.08г.») у сумі 5000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 4521.48 грн. та пені – 478.52 грн.;

13)          повідомлення № 1052110010151673 від 13 січня 2009 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого платіжним дорученням № 1348 від 12.01.2009 року (призначення платежу: «НДС рассрочка согл. решен. ДПА в Донецк.обл. № 73/24-113 от 25.04.08г.») у сумі 10000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 9042.97 грн. та пені – 957.03 грн.;

14)          повідомлення № 1052110010155127 від 21 січня 2009 року про зарахування сплати суми розстрочки податкового зобов’язання з ПДВ за грудень 2008 року (в тому числі штрафна санкція розмірі 1418.00 грн. відповідно до розрахунку від 20.01.2009 року), сплаченого платіжним дорученням № 1650 від 20.01.2009 року (призначення платежу: «НДС за декабрь 08г. в т.ч. штраф.санкц.с-но уточн.расч. от 20.01.09г. 1418 грн. по сроку переч.полн.») у сумі 600000.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 542578.08 грн. та пені – 57421.92 грн.;

15)          повідомлення № 105210010156345 від 23.01.2009 року про зарахування сплати податкового зобов’язання з ПДВ за грудень 2008 року, сплаченого платіжним дорученням № 1892 від 22.01.2009 року (призначення платежу: «НДС за декабрь 08г. по сроку переч.полн.») у сумі 29979.94 грн. на погашення податкового боргу у сумі 27113.92 грн. та пені – 2866.02 грн.;

16)           повідомлення № 105210010157216 від 27 січня 2009 року про зарахування сплати податкового зобов’язання з ПДВ за грудень 2008 року, сплаченого платіжним дорученням № 2024 від 26.01.2009 року (призначення платежу: «НДС за декабрь 08г. по сроку переч.полн.») у сумі 48721.03 грн. на погашення податкового боргу у сумі 44063.41 грн. та пені – 4657.62 грн.;

17)          повідомлення № 105210010162097 від 4 лютого 2009 року про зарахування сплати податкового зобов’язання з ПДВ за січень 2009 року, сплаченого платіжним дорученням № 2224 від 03.02.2009 року (призначення платежу: «НДС за январь 09г. по сроку 03.02.09. переч.полн.») у сумі 2300.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 1995.99 грн. та пені – 304.01 грн.;

18)          повідомлення № 105210010162097 від 10 лютого 2009 року про зарахування сплати податкового зобов’язання з ПДВ за січень 2009 року, сплаченого платіжним дорученням № 2224 від 03.02.2009 року (призначення платежу: «НДС за январь 09г. по сроку 03.02.09. переч.полн.») у сумі 2300.00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 1995.99 грн. та пені – 304.01 грн.;

20 січня 2009 року підприємством до податкового органу надана декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 5995549.00 грн.

20 лютого 2009 року підприємством до податкового органу надана декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 2676150.00 грн.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені п.5.3. ст.5 наведеного Закону, де п.п. 5.3.1 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Платіжними дорученнями № 1650 від 20.01.2009 року, № 1892 від 22.01.2009 року, № 2024 від 26.01.2009 року, № 2224 від 03.02.2009 року, № 2224 від 03.02.2009 року з призначенням платежу позивач здійснював сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року та за січень 2009 року.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону № 2181-ІІІ дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім того, 25 квітня 2008 року, 27 червня 2008 року та 30 липня 2008 року Державною податковою адміністрацією у Донецькій області були прийняті рішення № 73/24-113, № 182/24-113 та № 122/24-113 про розстрочення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 2900000.00 грн. кожне, якими встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на розстрочені суми, підлягають скасуванню за період з дати початку дії розстрочення до дати укладання договору.

На підставі зазначених рішень між Державним підприємством «Селидіввугілля» та Красноармійською ОДПІ 30 квітня 2008 року, 1 липня 2008 року та 30 липня 2008 року були укладені договори № 9, № 17 та № 27 відповідно про розстрочення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 2900000.00 грн. кожний. Відповідно до цих договорів розстрочені (відстрочені) суми податкових зобов’язань з ПДВ сплачуються відповідно до затверджених сторонами графіків.

Відповідно до п. 14.6 ст. 14 Закону 2181-ІІІ порядок реалізації цієї статті встановлюється центральним податковим органом.

З метою практичного впровадження норм ст. 14 Державною податковою адміністрацією України розроблено Порядок розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, який затверджено наказом ДПАУ від 18.09.2001 р. № 378 та зареєстровано в Мін'юсті України 29.10.2001 р. № 912/6103 (далі - Порядок № 378).

Порядок та процедури розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань є загальними і обов'язковими до виконання для всіх без виключень, як органів державної податкової служби, так і платників податків.

Згідно з п. 4.7 Порядку № 378 нарахування штрафних санкцій у розмірах, передбачених чинним законодавством, на розстрочені суми податкових зобов'язань органами державної податкової служби можливе тільки за умови дострокового розірвання договору про розстрочення із платником податків. Така позиція передбачена і в умовах договору про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (п. 2.3).

Враховуючи вищевикладене, до платника податків можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за порушення строків сплати, які були визначені в договорі про розстрочення податкових зобов'язань відповідно до ст. 14 цього Закону, тільки у випадку дострокового розірвання органами державної податкової служби вказаного договору про розстрочення (відстрочення).

Як встановлено судом та не спростовується сторонами, договори про розстрочення податкових зобов’язань сторонами не були розірвані.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суму, яка призначалась позивачем на погашення ПДВ за деклараціями за грудень 2008 року, за січень 2009 року та на підставі рішень та договорів про розстрочення податкових зобов’язань, на погашення боргу попереднього періоду, оскільки підприємством у зазначених вище платіжних дорученнях вказано конкретне призначення платежу і крім того, зазначені суми у платіжних дорученнях підтверджують своєчасну та повну сплату самостійно визначених податкових зобов’язань підприємства за деклараціями за грудень 2008 року та за січень 2009 року та розстрочених податкових зобов’язань відповідно до рішень та договорів про розстрочення податкових зобов’язань.

Як встановлено судом, податковим органом при розподілі сплаченої підприємством 3 лютого 2009 року згідно з платіжним документом від 03.02.2009 року № 2224 суми ПДВ була допущена помилка, а саме: відбувся повторний перерозподіл сплаченої суми позивачем ПДВ, що призвело до прийняття податковим органом додаткового повідомлення - № 105210010162097 від 10.02.2009 року.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Норми п.п. 8.6.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ з урахуванням положень п.п. "б" п.п. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Крім того, у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.п. 7.7 ст. 7 Закону 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги ДП «Селидіввугілля» задовольнити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними повідомлення про зарахування суми сплаченого податкового зобов’язання у погашення податкового боргу та пені за №№ 105210010096196 від 16.09.2008 року, 105210010099728 від 02.10.2008 року, 105210010100836 від 07.10.2008 року, 105210002734026 від 20.10.2008 року, 105210010109887 від 07.11.2008 року, 105210010128558 від 03.12.2008 року, 105210010131781 від 09.12.2008 року, 105210010132086 від 10.12.2008 року, 105210010133391 від 18.12.2008 року, 105210010148777 від 09.01.2009 року, 105210002775754 від 09.01.2009 року, 105210010151205 від 10.01.2009 року, 105210010151673 від 13.01.2009 року, 105210010155127 від 21.01.2009 року, 105210010156345 від 23.01.2009 року, 105210010157216 від 27.01.2009 року, 1058210010162097 від 04.02.2009 року, 1058210010162097 від 10.02.2008 року - задовольнити повністю.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010096196 від 16 серпня 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010099728 від 2 жовтня 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010100836 від 7 жовтня 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210002734026 від 20 жовтня 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010109887 від 7 листопада 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010128558 від 3 грудня 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010131781 від 9 грудня 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010132086 від 10 грудня 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010133391 від 18 грудня 2008 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010148777 від 9 січня 2009 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210002775754 від 9 січня 2009 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010151205 від 10 січня 2009 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010151673 від 13 січня 2009 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010155127 від 21 січня 2009 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010156345 від 23 січня 2009 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010157216 від 27 січня 2009 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010162097 від 4 лютого 2009 року.

Визнати недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 105210010162097 від 10 лютого 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41; р/р 26003300135231 в Ощадбанку м. Селидове, МФО 394307, код ЄДРПОУ 33426253) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 24 червня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 30 червня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.