Постанова № 4819625, 17.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2009 р.                                                                       справа № 7139/09/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Могильницького М.С. при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є. за участю: представника позивача – Сергієнка О.Г.                     

представника відповідача – Головіна О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування рішення про визначення митної вартості № 700000024/2009/000170/1 від 28.04.2009, визнання недійсною картки відмови № 700000024/2009/020184 від 28.04.2009, зобов’язання здійснити розмитнення вищевказаних товарів за МВВ 1 (основний метод за ціною угоди), визнання дій Східної митниці такими, що суперечать ст. ст. 40, 264, 266, 267, 413 Митного кодексу України,

           ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці про скасування рішення про визначення митної вартості № 700000024/2009/000170/1 від 28.04.2009, визнання недійсною картки відмови 700000024/2009/020184 від 28.04.2009, зобов’язання здійснити розмитнення вищевказаних товарів за МВВ 1 (основний метод за ціною угоди), визнання дій Східної митниці такими, що суперечать ст. ст. 40, 264, 266, 267, 413 Митного кодексу України.

В обґрунтування позову посилається на те, що ним на підставі норм Митного кодексу України надано до Східної митниці вантажні митні декларації та відповідні комплекти товарно-супровідної документації із зазначенням митної вартості товару, але відповідач відмовив у митному оформленні вантажної митниці декларації карткою відмови.

Для визначення митної вартості товариством було використано зовнішньоекономічний контракт (з доповненнями); комерційний рахунок № 1162/2009 від 23.04.2009р.; СМR № б/н від 23.04.2009р.; транспортна видаткова накладна № 4 від 24.04.2009р.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору є ціна, фактично сплачена чи така, що підлягає сплаті за товари, що продаються на експорт в Україну.

Позивач вважає, що для здійснення митного оформлення вантажу, товариство має зайво сплатити 37304.53 грн.

Тому просить суд скасувати рішення про визначення митної вартості № 700000024/2009/000170/1 від 28.04.2009р., визнати недійсною картку відмови № 700000024/2009/020184 від 28.04.2009р. та зобов’язати відповідача здійснити розмитнення товарів за кодом МВВ 1 (основний метод за ціною угоди).

Крім того, під час судового розгляду справи позивач уточним позовні вимоги та просить суд скасувати рішення Східної митниці про визначення митної вартості № 700000024/2009/000170/1 від 28.04.2009, визнати недійсною картку відмови № 700000024/2009/020184 від 28.04.2009, зобов’язати відповідача здійснити розмитнення вищевказаних товарів за МВВ 1 (основний метод за ціною угоди) та визнати дій Східної митниці такими, що суперечать ст. ст. 40, 264, 266, 267, 413 Митного кодексу України.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 та ст. ст. 88, 264, 265 Митного кодексу України, з приписів яких вбачається, що митний орган має право мигати, а декларант зобов’язаний надати необхідні документи. Тобто, як зазначає відповідач, достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу.

Також, відповідач звернув увагу суду на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ.

Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача, що діє за довіреністю, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 21955737.

21.07.2008 року між Компанією «DW Oil Trading GMBH» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (Покупець) укладений контракт № 210708, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує парафино-воскову продукцію за цінами та в кількості і у відповідності з якістю, які обумовлені в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною зазначеного контракту (п.1.1 контракту).

03.04.2009 року між сторонами укладені додаткові угоди щодо визначення ціни на товар, у відповідності з якими одна метрична тонна воску захисного ЯВ-1 виробництва ВАТ «Славнефть-Ярославнефтеоргсинтез» складає 730 доларів США, а одна метрична тонна церезина 75 виробництва ВАТ «Славнефть-Ярославнефтеоргсинтез» складає 900 доларів США.

Відповідно до положень ст. 1 МК України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

27.04.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» надана до Східної митниці вантажна митна декларація № 700000005/2009/003878, відповідно до якої задекларований товар – церезин 75: однорідна маса без помітних побічних домішок від світло-жовтого до темно-жовтого кольору. Відправником товару визначено «DW Oil Trading GMBH» (ряд. 2). Умови поставки – FCA PL Орла (ряд. 20), код товару 2712901900. Загальна сума за рахунком визначена у розмірі 131268,21 грн. (ряд. 22). З урахуванням коригування ціна складає 93052,36 грн., що складає 920 доларів за тонну (ряд. 45). Митна вартість визначена позивачем за першим методом – ціною договору (а.с. 49).

Відповідно до ряд. 44 ВМД та відомостей, зазначених на другому аркуші, в якості додаткових документів декларантом нічого не додавалося.

Відповідно до наявної в матеріалах справи імпортної ВМД № 700000005/2008/9391 від 21.08.2008 року (а.с. 50) митна вартість товару церезину 75 (той же код товару 2712901900) визначалася декларантом Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» від того ж самого відправника «DW Oil Trading GMBH» на таких самих умовах поставки FCA на рівні 2540 доларів за одну метричну тонну.

Відповідно до наданої декларації митної вартості від 27.04.2009 року до вищевказаної ВМД визначені ціна договору – 91392,84 грн. (ряд. 11(а)), витрати на транспортування – 1659,52 грн. із розрахунку курсу долару – 7,7 грн.

Східною митницею витребувані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» додаткові документи, а саме:

- стосовно виконання п. 8 Порядку: довідка про транспортні витрати із зазначенням кілометражу, замовлення на перевезення, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські платіжні документи, що підтверджують факт сплати отриманих транспортно-експедиційних послуг;

- стосовно виконання п. 11 Порядку: договори з третіми особами, що пов’язані з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, відповідна бухгалтерська документація, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, калькуляція фірми-виробника, копія ВМД країни-відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно з законодавством, сертифікат про походження товару, відомості про якісні характеристики товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, банківські платіжні документи про сплату 50% до 08.04.2009 року та 50% до 15.04.2009 року, інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» зазначено про відсутність можливості подати такі документи на виконання п. 11 Порядку та надання всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару.

28.04.2009 року Східною митницею прийняте рішення про визначення митної вартості товару до ВМД № 700000005/2009/003878.

Відповідно до наведеного рішення визначена ціна угоди щодо раніше оформлених ідентичних та подібних товарів у валюті у сумі 33497,52 доларів США та ціна за одиницю (1 кг. товару) 2,54 доларів США замість заявлених 0,92 доларів США за 1 кг. товару. Визначення митної вартості здійснено за шостим методом з огляду на недостатність відомостей для визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції), відсутністю інформації щодо цін на ідентичні, аналогічні товари, та відсутністю інформації, що дозволяла б використати четвертий та п’ятий методи. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ (а.с. 20).

28.04.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020184 (а.с. 19). Згідно з такою карткою відмови зазначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею у відповідному рішенні, зазначеному вище.

Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

З урахуванням вимог ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.          на основі віднімання вартості;

5.          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.          резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

З урахуванням вищезазначених положень позивачем до ціни, що підлягає сплаті за оцінювані товари, додані витрати на транспортування таких товарів до місця їх ввезення на митну територію України.

До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) витрати на транспортування після ввезення;

в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач 1 посилається на аналіз цінової інформації товари, ввезені у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем 1 зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 року, на вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.

Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

На законну вимогу митниці позивач додаткових документів не надав.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі цін на ідентичні товари та інші предмети, цін на подібні товари та інші предмети, що діють в провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Так, під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення митної вартості із застосуванням положень 265 Митного кодексу України посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та сировини.

Стаття 88 Митного кодексу України зобов’язує декларанта надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур.

З урахуванням положень п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, та за мотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовжено.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару посадовою особою відповідача на адресу декларанта позивача надано пропозицію надати додаткові документи згідно вимог п.п. 8 та 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що декларант був повідомлений належним чином.

Позивач відмовився від надання додаткових документів за п. 11 Постанови КМУ № 1766, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

28.04.2009 року декларантом Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у відповідності з п. 8 Порядку були надані документи тільки для підтвердження транспортних витрат, а саме: - транспортна витратна відомість № 4 від 24.04.2009 року;

- рахунок-фактура № СФ-0000067 від 28.04.2009 року;

- заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 22/01 від 22.04.2009 року.

З урахуванням цього, відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, як випливає з приписів зазначених вище правових норм, митний орган має право вимагати, а декларант зобов’язаний надати необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Необхідність надання додаткових документів була обумовлена тим, що між постачальником на адресу позивача було підприємство, яке не є виробником зазначеної продукції, і проти цього представник позивача у судовому засіданні не заперечував.

Крім того, митна вартість раніше оформленого вантажу позивачем за аналогічними умовами поставки була значно вищою.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача щодо того, що вказаний вище факт імпорту аналогічного товару за значно вищою ціною відбувся більше 1 року до моменту митного оформлення товару, за яким наявний цей спір, оскільки чинне законодавство не містить вимог щодо відмежування певними строками факти розмитнення аналогічних товарів. Крім того, суд не бере до уваги доводи представника позивача щодо коригування митної вартості факту минулого розмитнення товару з боку органів державної митної служби, оскільки ці дії відповідача не були оскаржені у встановленому законодавством порядку та не було прийнято інше рішення.

Що стосується наданих представником позивача у судовому засіданні експортної декларації країни-відправника, а також паспорту якості церезину 75, судом зазначається, що в графі 33 цієї декларації вказаний не той код товару - 2712909900. Належним кодом церезину 75 є 2712901900. Тому вказана експортна декларація не може бути взята судом до уваги. Лист від підприємства-постачальника судом також не приймається до уваги, оскільки він є похідним джерелом інформації (містить посилання на визначення ціни на аукціоні, при цьому не зазначаючи конкретних даних щодо цього), а тому з огляду на ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України цей лист не може бути належним доказом.

Посилання представника позивача та зниження цін на вказану продукцію судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини не доведені жодним належним та допустимим доказом з огляду на вимоги ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому суд вважає вимоги позивача такими, що є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування рішення про визначення митної вартості № 700000024/2009/000170/1 від 28.04.2009, визнання недійсною картки відмови № 700000024/2009/020184 від 28.04.2009, зобов’язання здійснити розмитнення вищевказаних товарів за МВВ 1 (основний метод за ціною угоди), визнання дій Східної митниці такими, що суперечать ст. ст. 40, 264, 266, 267, 413 Митного кодексу України, - відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 17 липня 2009 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 22 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.