Постанова № 4819618, 16.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-7127/09/0570

час прийняття постанови: 12-05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

за участю представника позивача Костенко Т.І.

представників відповідачів Саєнко Л.В., Кутько О.М., Присяжного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов’язання провести нарахування та виплату процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем до ДПІ у Київському районі м. Донецька була надана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2004 р., відповідно до якої підлягав бюджетному відшкодування податок на додану вартість в розмірі 1760133 грн.

ДПІ у Київському районі м. Донецька була зменшена сума бюджетного відшкодування податковим повідомленням-рішенням № 17235/10/26-113. Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2004 р. зазначене податкове повідомлення-рішення було скасоване. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2004 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2005 р. зазначені судові рішення скасовані, справа була направлена на новий розгляд.

Постановою господарського суду Донецької області від 25.06.2007 р. податкове повідомлення-рішення № 17235/10/26-113 від 19.08.2004 р. визнане недійсним. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2007 р. ця постанова залишена без змін.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2005 р. орган державного казначейства був зобов’язаний виплатити позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1760133 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2005 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На підставі наказу господарського суду Донецької області від 22.02.2005 р. позивачем 29.03.2005 р. отримана сума бюджетного відшкодування в розмірі 860133 грн., 04.03.2005 р. – 900000 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2007 р. судові рішення про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість скасовані, справа направлена на новий розгляд.

Постановою господарського суду Донецької області від 18.11.2008 р. на користь позивача з держбюджету стягнута сума бюджетного відшкодування в розмірі 1760133 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 р. постанова залишена без змін.

Бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зазначеній суми було здійснено на підставі рішення суду. У встановлений законом строк сума бюджетного відшкодування не була надана позивачу.

У відповідності до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на суму бюджетної заборгованості повинні бути нараховані проценти на рівні 120% облікової ставки НБУ. Сума процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за період з 01.08.2004 р. по 04.04.2005 р. склала 1760133 грн. 23.02.2009 р. позивач звернувся до органу держказначейства з листом про нарахування та виплату процентів. Листом від 27.03.2009 р. УДК у Київському районі м. Донецька відмовлено у виплати процентів.

Позивач просив зобов’язати ГУ ДКУ в Донецькій області провести нарахування та виплату пені на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1760133 грн. за період з 01.08.2004 р. по 04.04.2005 р.

Позивач зменшив розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву, в якій просив стягнути з Державного бюджету України на його користь проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за період з 01.12.2004 р. по 04.04.2005 р. в розмірі 63342,73 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2009 р. до участі в справі в якості відповідача притягнута Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача ДПІ у Київському районі м. Донецька в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що на час подання позову у Законі України „Про податок на додану вартість” відсутня норма про нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості, а тому позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того, наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ГУ ДКУ в Донецькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що сумісним наказом ДПА України та ДКУ № 200/86 від 21.05.2001 р. встановлено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Держказначейства за висновками податкових органів та за рішенням суду. Станом на час розгляду справи органом державного казначейства не отримані висновки податкового органу на відшкодування процентів на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість. Відповідач вважає, що не порушував права та інтереси позивача, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 23.03.1993 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради (а.с. 33), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 13477761 (а.с. 34), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 35-40).

Відповідач Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Донецьку є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що позивачем 20.07.2004 р. до ДПІ у Київському районі м. Донецька була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2004 р., відповідно до якої підлягав бюджетному відшкодування податок на додану вартість в розмірі 1760133 грн.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Судом встановлено, що у передбачений законом строк ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” податок на додану вартість відшкодований не був.

Разом з тим, податковим органом 19.08.2004 р. було прийняте повідомлення-рішення № 17235/10/26-113 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2004 р. на 1747646,80 грн.

За наслідками оскарження цього рішення судами різних інстанцій приймались рішення. Остаточно постановою господарського суду Донецької області від 25.06.2007 р. податкове повідомлення-рішення № 17235/10/26-113 від 19.08.2004 р. визнане недійсним (а.с. 13-14). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2007 р. постанова суду першої інстанції залишене без змін (а.с. 15).

Крім того, у зв’язку з невідшкодуванням податку на додану вартість у встановлений п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” строк, сума в розмірі 1760133 грн. набула статусу бюджетної заборгованості.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2005 р. стягнута з Державного бюджету України на користь позивача бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за червень 2004 р. в сумі 1760133 грн. (а.с. 16-17).

На виконання цього рішення господарським судом Донецької області був виданий наказ № 22/14 від 22.02.2005 р. про примусове стягнення зазначеної суми бюджетної заборгованості (а.с. 18).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2005 р. судові рішення суду першої інстанції залишене без змін (а.с. 19-20).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2007 р. судові рішення про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд (а.с. 23-24).

Постановою господарського суду Донецької області від 18.11.2008 р. позов про стягнення бюджетної заборгованості задоволений (а.с. 25-27). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 р. постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 28-30).

На підставі наказу господарського суду Донецької області, виданого 22.02.2005 р., 29.03.2005 р. позивач отримав на рахунок суму відшкодування податку на додану вартість в розмірі 860133 грн., 04.04.2005 р. позивач отримав решту суму відшкодування податку на додану вартість в розмірі 900000 грн. (а.с. 21-22)

Як зазначалось вище, у зв’язку з невідшкодуванням податку на додану вартість у встановлений п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” строк, сума в розмірі 1760133 грн. набула статусу бюджетної заборгованості а тому у позивача після 01.12.2004 р. (коли було прийняте рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування) виникло право на отримання процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість.

          Суд вважає, що відмова у стягненні суми, нарахованої за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість з тієї підстави, що на день подання позову таке нарахування не було передбачено законом, не може бути визнана обґрунтованою.

          Як зазначалось вище, право на відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2004 р. виникло у позивача після подання такої декларації податковому органу 20.07.2004 р. Протягом місяця після 20.07.2004 р. така сума підлягала відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

          Судом встановлено, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2004 р. була відшкодована позивачу частково у березні 2005 р. в сумі 860133 грн., частково у квітні 2005 р. в сумі 900000 грн., тобто, з порушенням строків, встановлених п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7, п.п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість”.

          Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Стаття 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати комерційної та службової таємниці.

          Протягом періоду, за який позивач просив стягнути проценти, нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, її погашення регулювались таким чином.

Як зазначалось вище, підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

          З 1 червня 2005 р. з урахуванням положень Закону України „Про внесення змін до Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, підпункт 7.7.3 було викладено в іншій редакції: платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

          Окрім того, Законом № 2505-IV стаття 7 Закону України „Про податок на додану вартість” була доповнена підпунктом 7.7.8, згідно з яким, сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Зазначена пеня самостійно розраховується та сплачується органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку.

          Відповідно до п. 13 „Перехідні положення” розділу 2 Закону № 2505-IV підпункт 7.7.8 Закону України „Про податок на додану вартість” набирає чинності з 01.01.2006 р. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом, з урахуванням того, що таке бюджетне (експортне) відшкодування надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 цього Закону.

          Водночас Законом України № 2771-IV від 07.07.2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України” редакцію підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка встановлювала правило про нарахування пені, було змінено та наповнено новим змістом, який не регулює спірні відносини.

          Таким чином, Законом № 2505-IV із підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” було виключено права платника податку на додану вартість на відшкодування процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості та змінено порядок відшкодування такої заборгованості, натомість підпунктом 7.7.8 цієї ж статті надано право на відшкодування пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, яке згодом також було вихолощено.

Суд вважає, що в даному випадку повинні застосовуватися положення Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме, на час виникнення у позивача права на отримання процентів, які нараховуються на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2004 р., тобто, до 01.06.2005 р., виходячи з наступного.

Стаття 5 Цивільного кодексу України встановлює, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, застосуванню підлягають положення Закону України „Про податок на додану вартість”, які діяли на час подачі податкової декларації з податку на додану вартість 20.07.2004 р. та тридцять днів, протягом яких, сума податку на додану вартість підлягала відшкодуванню позивачу.

          З урахуванням зазначених обставин суд не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що нарахування процентів на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість на час звернення позивача до суду не було передбачено законодавством.

          Наведені висновки дають суду підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

          Також суд вважає, що доводи відповідачів про пропуск позивачем строк звернення до суду є необгрунтованими.

Як зазначалось вище, питання про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2004 р. на користь позивача розглядалось в судовому порядку.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2005 р. стягнута з Державного бюджету України на користь позивача бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за червень 2004 р. в сумі 1760133 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2005 р. судові рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2007 р. судові рішення про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд.

Постановою господарського суду Донецької області від 18.11.2008 р. позов про стягнення бюджетної заборгованості задоволений. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 р. постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Отже, останнє судове рішення про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2004 р. набрало законної сили 02.02.2009 р.

Не зважаючи на те, що па підставі наказу господарського суду Донецької області, виданого 22.02.2005 р., 29.03.2005 р. позивач отримав на рахунок суму відшкодування податку на додану вартість в розмірі 860133 грн., 04.04.2005 р. позивач отримав решту суму відшкодування податку на додану вартість в розмірі 900000 грн., у разі відмови у задоволенні позову про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, суд повинен був прийняти рішення про поворот виконання судового рішення, за яким сума, яка була предметом спору, була отримана позивачем. Тому питання правомірності отримання позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є вирішальним для отримання процентів на таку суму бюджетної заборгованості.

Тому суд вважає цілком обґрунтованою позицію позивача про звернення до УДК у Київському районі м. Донецька з питанням про нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість після набрання законної сили судовим рішення про стягнення суми бюджетної заборгованості (23.02.2009 р.), а після відмови 27.03.2009 р. органом Держаного казначейства – звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, а тому доводи відповідача є необґрунтованими.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачами в судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо відмови у нарахуванні на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2004 р. процентів та їх виплати позивачу.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ „Фірма „Донбаскамінь”, стягує з Державного бюджету України на користь ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” проценти в розмірі 63342,73 грн., нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2004 р.

При визначенні розміру процентів, які стягуються, суд приймає до уваги розрахунок позивача, оскільки він не оспорювався в судовому засіданні відповідачами.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задовольнити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” проценти в розмірі 63342,73 грн., нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період з 1 грудня 2004 р. по 4 квітня 2005 р.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.