Постанова № 4819591, 22.06.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2009 р. справа № 2а-6727/09/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючогосудді Могильницького М.С. при секретаріФенделєвій В.Є. за участю представника позивача Філімонової К.І. представника відповідача Долгих Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірньої компанії «Укртансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання нечинним припису Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 30-14 від 6 лютого 2009 року та визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 14 від 9 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укртансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання нечинним припису Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 30-14 від 6 лютого 2009 року та визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 14 від 9 лютого 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем по результатах проведеної перевірки філії управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», згідно Акту від 02.02.2009 року № 34 встановлено, що до структури регульованих цін на природний газ були включені не передбачені законодавством витрати на реалізацію природного газу НАК «Нафтогаз України», в період з 01.05.2008 року по 21.08.2008 року.

Позивач не погоджується з висновками відповідача щодо Акту перевірки з таких підстав.

Позивач для визначення ціни на природний газ керується доведеним НАК «Нафтогаз України» прейскурантом цін, що відповідає вимогам постанов КМУ та відомчих нормативних документів з питань ціноутворення.

За період з 1 травня 2008 року по 21 серпня 2008 року до установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів були застосовані ціни, які були визначені згідно постанови Міністерства палива та енергетики України від 25.04.2008 року № 247 та наказу НАК «Нафтогаз України» від 25.04.2008 року № 153.

Наказ Мінпаливенерго від 25.04.2008 року № 247 був чинний до моменту набрання чинності наказом Мінпаливенерго від 25.07.2008 року № 396 (21.08.2008 року).

Витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу становила 87.43 грн. за 1 тис. куб. м., без ПДВ, і відповідно до положень постанови КМУ від 29.04.2006 року № 605, на законних підставах включались до складу кінцевої ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів, промислових споживачів та інших субєктів господарювання.

Позивач вважає, що одержання УМГ «Донбастрансгаз» коштів від установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів за період з 01.05.2008 року по 21.08.2008 року в сумі 1910.26 грн. є законним.

Також, позивач зазначає, що тарифи, затверджені постановою КМУ від 29.04.2006 року № 605 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 30.10.2008 року № 998 та прийнятим на їх виконання наказом НАК «Нафтогаз України» від 27.11.2008 року № 457 діяли в тому числі в період з 15.11.2008 року по 26.11.2008 року.

Тобто позивач вважає, що за період з 15.11.2008 року по 26.11.2008 року бюджетним установам було реалізовано газ не за вільними цінами, а за тарифами, затвердженими постановами КМУ та наказами НАК «Нафтогаз України».

Тому просить суд визнати нечинним припис відповідача № 30-14 від 6 лютого 2009 року та визнати нечинним рішення відповідача № 14 від 9 лютого 2009 року.

Відповідач надав суду заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що наказ Міністерства палива та енергетики України від 25.04.2008 року № 247 в порушення ст. ст. 1-3 Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а тому він не набрав чинності та є не діючим.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем з 1 травня 2008 року по 21 серпня 2008 року зі споживачів безпідставно стягувались витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу у розмірі 87.43 грн. за 1000 м. куб.

За період з 15.11.2008 року по 26.11.2008 року застосування регульованих цін на газ природний для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів, промислових споживачів та інших субєктів господарювання з порушенням запровадженого порядку їх застосування у розмірі 1152 грн. замість 934.70 грн. за 1 тис. м. куб.

Гранична ціна на газ природний для споживачів змінилась 15.11.2008 року відповідно до постанови КМУ від 30.10.2008 року № 998. Дана постанова опублікована в офіційному виданні «Урядовий курєр» від 26.11.2008 року.

Таким чином, відповідач на підставі ст. 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 року № 279-VI вважає, що постанова КМУ повинна набрати чинності 26.11.2008 року з дня офіційного опублікування.

Тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні позову. Просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні запереченням проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та представник відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» зареєстрована як юридична особа Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.08.1998 року та має ідентифікаційний код 30019801; діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 1 квітня 2008 року № 193; включена до ЄДРПОУ.

«Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» є філією Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» без права юридичної особи, включена до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код 00153169; діє на підставі Положення про філію.

Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Повноваження та компетенція відповідача визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами (далі «Держцінінспекція») є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства економіки і підпорядковується йому; Держцінінспекція має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Директивним наказом Мінекономіки від 01.03.2001 року № 3-Д «Про відносини з Державною інспекцією з контролю за цінами, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра економіки України», визначено стратегічні цілі та основні завдання Держцінінспекції, якими є забезпечення реалізації державної цінової політики шляхом організації та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів; Держцінінспекція самостійно виконує функції, які передбачені законодавством України з діяльності органів виконавчої влади - юридичних осіб, а також специфічні контрольно-наглядові функції з реалізації цінової політики держави в межах завдань, визначених Кабінетом Міністрів України, та прав, наданих для їх виконання.

Державною інспекцією з контролю за цінами у період з 20 січня 2009 року по 2 лютого 2009 року була здійснена перевірка з питання формування та застосування тарифів на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, тарифів на зберігання, транспортування розподільними мережами та поставку газу природного у філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», результатами якої викладені в Акті № 34 від 2 лютого 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем стосовно позивача прийнятий припис № 30-14 від 6 лютого 2009 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, вимогою якого було усунути порушення порядку формування та застосування цін і тарифів на які запроваджено державне регулювання та привести у відповідність до вимог Указу Президента України від 03.10.1992 року № 439/92 (із змінами); Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 року № 279-6; постанови КМУ від 29.04.2006 року № 605 (із змінами).

Також, на підставі результатів здійсненої перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області стосовно позивача було винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 14 від 6 лютого 2009 року, яким було вирішено вилучити у Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в доход бюджету безпідставно отриману суму виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 1910.26 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 3820.52 грн.

Статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін: вилучення в доход відповідного бюджету суми необґрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу.

Держцінінспекціям відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Указом Президента України від 23 жовтня 2000 року № 1159/2000, надано право застосовувати відповідно до законодавства України до суб'єктів підприємництва економічні (фінансові) санкції.

Відповідно до пп. 3.8 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, з наведеної статті вбачається, що законність як загальна засада судочинства покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку. При застосуванні законодавства суд повинен враховувати місце правового акта в ієрархії національного законодавства, тобто його юридичну силу.

За юридичною силою ієрархія нормативно-правових актів, які застосовуються судом при вирішенні адміністративних справ, має такий вигляд:

- Конституція України;

- міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- закони України;

- інші (підзаконні) нормативно-правові акти.

В матеріалах справи міститься копія Наказу Міністерства палива та енергетики України № 247 від 25 квітня 2008 року, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів від 29.04.2006 року № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 19.12.2007 року № 1401 та від 09.04.2008 року № 346 з урахуванням погодження з Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України, проте, зазначена копія Наказу не засвідчена належним чином, тому суд не може встановити наявність або відсутність обставин, які позивач обґрунтовує цим Наказом.

Таким чином, враховуючи поняття ієрархічності нормативно-правових актів, суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 року № 605 вища за Наказ Міністерства палива та енергетики України № 247 від 25 квітня 2008 року.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 2, 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року № 493/92 (із змінами та доповненнями), установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції.

Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

25 липня 2008 року Міністерством палива та енергетики був прийнятий Наказ № 396 «Про затвердження витрат НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу», яким визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства палива та енергетики України від 25 квітня 2008 року № 247 «Про затвердження витрат НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу».

Таким чином, в порушення зазначених правових норм Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 Наказ Міністерства палива та енергетики України № 247 від 25 квітня 2008 року, який має міжвідомчий характер, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та не був внесений до державного реєстру нормативно-правових актів, а тому як наслідок він не був чинним та є недіючим з моменту його прийняття, тому в період з 1 травня 2008 року до набрання чинності Наказу Міністерства палива та енергетики від 25.07.2008 року № 396 Наказ Міністерства палива та енергетики України № 247 від 25 квітня 2008 року не повинен був застосовуватись, а отже вважати правомірним та законним отримання позивачем коштів на підставі положень Наказу Міністерства палива та енергетики України № 247 від 25 квітня 2008 року від установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, промислових споживачів та інших субєктів господарювання за період з 1 травня 2008 року по 21 серпня 2008 року у сумі 1910.26 грн. не має підстав.

Як зазначено в Акті перевірки № 34 від 2 лютого 2009 року та встановлено судом з 15 листопада 2008 року гранична ціна на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів, промислових споживачів та інших субєктів господарювання була змінена позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 998 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 року № 605 і від 11.02.2008 року № 53» (застосована підвищена ціна за газ природний), відповідно до якої внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 р. № 605, а саме: в абзаці першому слова і цифри «з 1 січня 2008 р.» замінити словами і цифрами «з 15 листопада 2008 р.»; в абзацах четвертому і п'ятому цифри і слова «934,7 гривні за 1 тис. куб. метрів» замінити цифрами і словами «1152 гривні за 1 тис. куб. метрів».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, згідно з § 47 глави 1 розділу 6 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, постанови Кабінету Міністрів публікуються в офіційних виданнях - Офіційному віснику України та газеті «Урядовий кур'єр».

Постанова набирає чинності після її опублікування в тому офіційному виданні, яке вийшло раніше.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 998 була опублікована в офіційному друкованому виданні «Урядовий курєр» від 26.11.2008 року № 222, тобто, зазначена постанова набрала чинності з 26 листопада 2008 року (з дня офіційного опублікування).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, враховуючи зазначене позивачем за період з 15 листопада 2008 року по 26 листопада 2008 року на газ природний була встановлена вільна ціна 1152.00 грн. за 1000 куб. метрів, замість 934.7 гривні за 1000 куб. метрів, яка була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 р. № 605.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Дочірньої компанії «Укртансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання нечинним припису Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 30-14 від 6 лютого 2009 року та визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 14 від 9 лютого 2009 року, не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дочірньої компанії «Укртансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання нечинним припису Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 30-14 від 6 лютого 2009 року та визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 14 від 9 лютого 2009 року відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 22 червня 2009 року в присутності представника позивача та представника відповідача.

Повний текст постанови складений та підписаний 27 червня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Могильницький М.С.