Ухвала суду № 48189178, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/9991/76511/12

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а-5517/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного виробничого підприємства (ПВП) «Аркада»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.04.2012 №№ 0004242305; 0004232305.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПВП «Аркада» грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.04.2012 № 1036/2305/31182567. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 44.1 ст. 44, пункту 138.2 ст. 138, пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати у податковому обліку за 4-й квартал 2011 року на загальну суму 205962,00 грн. та податковий кредит на загальну суму 47371,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2011 року за господарськими операціями з поставки позивачу від ТОВ «Промбуд-монтажінвест» послуг, які не мали реального характеру з огляду на відсутність у цього постачальника основних фондів, відсутності його органів управління за місцезнаходженням підприємства, наявності у штаті тільки керівних посад, у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 47371,00 грн. у податковому обліку за 4 квартал 2011 року, та податок на додану вартість у сумі 41192,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2011 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2012: № 0004242305 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 47371,10 грн. за основним платежем; № 0004232305 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 41192,10 грн. за основним платежем та 20596,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки підрядних послуг від ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за договорами підряду від 12.08.2011 № 11/034 та 11/035, вказаний постачальник виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, вартість поставлених послуг (без ПДВ) включив до суми витрат у декларації за 4-й квартал цього року та сплатив вартість отриманих послуг.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу..

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на включення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів підряду від 12.08.2011 № 11/034 та 11/035, актів прийому виконаних підрядних робіт, угоди щодо цін, довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних, виписок по особовому рахунку позивача, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі матеріалів, доказів подальшого використання позивачем отриманих послуг для виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «Інвестиційна компанія «Харківінвест» за договорами підряду від 05.08.2011 № 6 та № 7, - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Промбуд-монтажінвест» підрядних послуг з капітального ремонту приміщень в будівлях, розташованих в м. Харків, вул. Шекспіра, 20 (будівля Харківської загальноосвітньої школи № 117), вул. Клочковська, 218 (будівля гуртожитку № 6), відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цим постачальником сум валових витрат і податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев