Ухвала суду № 48189180, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/9991/68258/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Комсомолець»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі № 2-а-12841/08/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комсомолець»

до 1. Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (МДПІ)

2. Державної податкової адміністрації в Одеській області (ДПА)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Арйизької МДПІ від 27.03.2008 № 0000642300/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 405398,00 грн. (основний платіж) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 202699,00 грн., від 14.08.2008 № 0001592301/2 відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ «Комсомолець» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі не реалізували процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ВАТ «Комсомолець» податкового зобов`язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.03.2008 № 114/23-1007-00413133, про порушення товариством норм підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 505182,00 грн. у податковому обліку за жовтень, грудень 2006 року, січень-квітень, серпень 2007 року за податковими накладними ТОВ «Деметра» та ТОВ «Анібус».

За результатами перевірки та адміністративного оскарження МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2008 № 0000642300/0 про донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 628122,00 грн. (у т.ч., 418748,00 грн. - основний платіж та 209374,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та від 14.08.2008 № 0001592301/2 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 129651,00 грн. (у т.ч., 86434,00 грн. - основний платіж та 43217,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що у березні 2007 року ВАТ «Комсомолець» отримало від ТОВ «Деметра» цукор загальною вартістю поставки 99780 грн., у т.ч., ПДВ -16630,00 грн. за податковими накладними: № 61 від 28.02.07 на загальну суму 34980,00 грн., у т.ч., ПДВ - 5830,00 грн.; № 84 від 13.03.2007 на загальну суму 64800,00 грн., у т.ч., ПДВ -10800,00 грн.

Згідно із пунктом 1.7 Закону №168/97 податковий кредит-сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (підпункт 7.2.3).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 визначено зміст (обов'язкові реквізити) податкової накладної: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Наведені положення Закону №168/97 дають підстави для висновку, що право платника ПДВ на податковий кредит виникає за наявності в нього податкових накладних, виписаних постачальником, платником цього податку, що підтверджують поставку товарів (послуг) та суму податку, сплачену (нараховану) в ціні придбання.

Як встановлено в судовому процесі, ТОВ «Деметра» 04.06.2004 знято з податкового обліку як платник податку на додану вартість, а з 11.06.2004 - з податкового обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів).

Правильно застосувавши норми підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що формування позивачем податкового кредиту на суму 16630,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Деметра» 28.02.2007 та 13.03.2007, є неправомірним, з огляду на встановлений факт відсутності у ТОВ «Деметра» ці дати статусу платника податку на додану вартість

Суд встановив, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Анібус» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 01.09.2006 № 89/96, згідно з умовами якого продавець зобов'язувався поставити товар (сортовий білий виноград у кількості 2000 тон, виноград червоний у кількості 1000 тон), а покупець оплатити отриманий товар.

ВАТ «Комсомолець» до складу податкового кредиту включив ПДВ в загальній сумі 475203,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Анібус» на поставку винограду вартістю 3102609,00 грн., в т.ч., ПДВ 475203,00 грн. Позивач перерахував ПП «Анібус» за товар 150000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 13.10.2006 № 481. За договором переуступки вимог від 20.11.2006 № 136 ПП «Анібус» передав ПП «Юніксел» право вимоги до ВАТ «Комсомолець» щодо погашення боргу в сумі 2952609,00 грн. ВАТ «Комсомолець» було перераховано новому кредитору 620000,0 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та копіями виписок по рахунку. Таким чином, загальна сума, на яку були проведені розрахунки згідно з договором купівлі-продажу № 89/96 від 01.09.2006, склала 770000,00 грн.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 31.05.2007 до зазначеного реєстру державним реєстратором внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - ПП «Анібус» у зв'язку з визнанням його банкрутом, а 02.11.2007 про припинення ПП «Юніксел» з цих же самих підстав. Як свідчать приєднані до справи копії постанов Господарського суду Одеської області від 22.03.2007 у справі № 2/59-07-2322 та від 13.09.2007 у справі № 7/215-07-6357, підставами для визнання ПП «Анібус» та ПП «Юніксел» банкрутами була їх неспроможність сплатити визнану кредиторську заборгованість в розмірах 58000,00 грн. та 12000,00 грн. відповідно (а.с.81-84). З огляду на те, що до ВАТ «Комсомолець» не були заявлені вимоги щодо погашення дебіторської заборгованості перед ПП «Анібус» та ПП «Юніксел», яка на багато перевищує їх кредиторську заборгованість, наявність якої стала підставою для визнання їх банкрутами з подальшою ліквідацією і припиненням цих юридичних осіб, суди першої та апеляційної інстанції при оцінці доказів, наданих позивачем на підтвердження придбання ним винограду, обґрунтовано взяла до уваги вище викладені обставини як свідчення відсутності з боку ПП «Анібус» та ПП «Юніксел» наміру фактичного виконання господарських операцій з позивачем. До такого висновку суд дійшов в контексті виконання вимог статті 86 КАС України. Згідно з частиною третьою цієї статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При встановлені обставин у справі суд обґрунтовано виходив з того, оскільки згідно з пунктом 4.2 договору від 01.09.2006 № 89/96 поставка винограду повинна здійснюватися транспортом покупця або транспортом продавця за рахунок покупця, у позивача серед первинних документів повинні бути документи, які б підтверджували перевезення винограду, згідно з переліком документів, встановлених, зокрема Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363. Згідно з цими Правилами основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля; товарно-транспортна накладна визнана єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Такі документи, однак, позивач в судовому процесі, так само, як і під час перевірки, не надав. Посилання позивача на зафіксовану у ваговій книзі Арцизького винозаводу за 2006 рік інформацію щодо державного номеру транспортного засобу, на якому доставлено вантаж (виноград), вантажовідправника (в тому числі, позивач і ПП «Анібус») не означає, однак, що висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач серед первинних документів повинен мати документи щодо транспортування винограду, є неправильним.

Відповідає нормам матеріального права і висновок суду щодо правомірності висновку контролюючого органу про не підтвердження позивачем під час перевірки податкового кредиту в сумі 475203,00 грн. податковими накладними з огляду на те, що під час перевірки позивач надав копії податкових накладних, виписаних від імені ПП «Анібус» на цю суму податку. Відповідно до положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (послуг). Вимоги норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті щодо підтвердження платником податку задекларованої суми податкового кредиту податковою накладною слід розуміти, як такі, що встановлюють обов'язок для платника податку надати контролюючому органу під час перевірки оригінал податкової накладної.

Приймаючи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про правомірне донарахування ВАТ «Комсомолець» податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно із спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Комсомолець» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев