Ухвала суду № 48189164, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/18929/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року

у справі № 813/4328/14

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

до Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання дій протиправними, -

встановив:

ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Львівській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 15 квітня 2014 року №311 ГУ Міндоходів у Львівській області;

- визнати протиправними дії ГУ Міндоходів у Львівській області щодо вручення наказу від 15 квітня 2014 року №311 ГУ Міндоходів у Львівській області неуповноваженій особі ДП «Укрспирт», а саме старшому бухгалтеру Струтинського місця провадження діяльності ДП «Укрспирт» ОСОБА_1 і використання документів які були відсутні на МПД «Струтин» та слугували підставою для складання акту перевірки від 17 квітня 2014 року, а саме наказ від 20 січня 2014 року №14, наказ від 22 січня 2014 року №22, наказ від 10 лютого 2014 року №46, наказ від 12 січня 2014 року №56, наказ від 21 лютого 2014 року №70, ТТН від 11 лютого 2014 року № 26/22, ТТН від 12 лютого 2014 року №26/23, ТТН від 13 лютого 2014 pоку 26/25, ТТН від 25 січня 2014 pоку № 26/8, ТТН від 14 січня 2014 року №/ 26/11, ТТН № 26/6, ТТН №26/3, ТТН №26/26, ТТН від 28 лютого 2014 pоку №26/30, ТТН від 08 березня 2014 p №26/34.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ від 15 квітня 2014 року № №311 ГУ Міндоходів у Львівській області. Визнано протиправними дії ГУ Міндоходів у Львівській області щодо вручення наказу від 15 квітня 2014 року №311 ГУ Міндоходів у Львівській області неуповноваженій особі ДП «Укрспирт», а саме старшому бухгалтеру Струтинського місця провадження діяльності Державного підприємства «Укрспирт» ОСОБА_1 і використання документів які були відсутні на МПД «Струтин» та слугували підставою для складання акту перевірки від 17 квітня 2014 року, а саме наказ від 20 січня 2014 року №14, наказ від 22 січня 2014 року №22, наказ від 10 лютого 2014 року №46, наказ від 12 січня 2014 року №56, наказ № 70 від 21 лютого 2014 року №56, ТТН від 11 лютого 2014 року № 26/22, ТТН від 12 лютого 2014 року №26/23, ТТН від 13 лютого 2014 pоку 26/25, ТТН від 25 січня 2014 pоку № 26/8, ТТН від 14 січня 2014 року №26/11, ТТН № 26/6, ТТН №26/3, ТТН №26/26, ТТН від 28 лютого 2014 pоку №26/30, ТТН від 08 березня 2014 p №26/34.

ГУ ДФС у Львівській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку дотримання вимог законодавства щодо відвантаження спирту на ДП «Укрспирт», за результатами якої складено від 17 квітня 2014 року №13/56/2100/37199618, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 230.15 статті 230 Податкового кодексу України; статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; пункту 3 та пункту 6 Постанови «Про затвердження порядку виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом» від 29 серпня 2002 року №1266.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.3. статті 75 Податкового кодексу Передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимогами підпункту 80.2.5 підпункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що реалізація певних етапів перевірки як то встановлення підстав для проведення перевірки, прийняття наказу про проведення перевірки, допуск до перевірки, вивчення наданих платником податків документів, оформлення результатів перевірки означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, а певні процедурні недоліки проведення перевірок, без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення податкового та іншого законодавства.

Тобто, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки державним податковим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень - рішень (рішень) прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо допущених порушень тощо.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до рапортів представника Золочівської ОДПІ на акцизному складі Струтинського МПД ДП «Укрспирт» від 21, 24, 28 січня, 13, 14, 28 лютого, 11 березня 2014 року ОСОБА_2 до управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів, та до начальника Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області надходили повідомлення про накази про перевезення ДП «Укрспирт» та його перевезення згідно наказів між МПД цього підприємства, зокрема з Струтинського МПД ДП «Укрспирт».

ОСОБА_2 викликаний до суду першої інстанції у якості свідка підтвердив, що був обізнаний стосовно всіх вказаних перевезень, наказів про це та із супроводжуючими документами, фіксував відомості про відвантаження спирту у відповідному журналі, і повідомляв про це керівництво.

Отже, відповідач повністю володів інформацією щодо вищезазначених перевезень спирту з Струтинського на інші МПД ДП «Укрспирт» і необхідності встановлювати такі факти у спосіб окремої перевірки у відповідача не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що спірний наказ не містить посилань на отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, щоб було підставою для видання спірного наказу та проведення фактичної перевірки позивача.

Крім того, спірний наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку були вручені старшому бухгалтеру ОСОБА_3 Разом з тим, жодних доказів того, що вказана особа є платником податків або його уповноваженим представником, або особою, яка фактично проводить розрахункові операції, матеріали справи не містять, і такі відповідачем до суду не надані.

Також судами першої та апеляційної вірно зазначено, що 16 квітня 2014 року в кінці робочого дня на прохідну Струтинського МПД прибули головні державні ревізори ГУ Міндоходів у Львівській області Білик Ю.В. та Гой Р.З. і вручили старшому бухгалтеру ОСОБА_3 наказ на перевірку від 15 квітня 2014 року №311 та направлення на перевірку від 15 квітня 2014 року №№115, 116.

17 квітня 2014 року перевіряючи прибули на МПД із своїми копіями товарно - транспортних накладних і попросили ОСОБА_3 їх завірити. Тобто вказані копії не вироблялись на МПД, проте внаслідок впливу ревізорів завірялись саме бухгалтером Струтинського МПД. Відразу після завірення вказаних копій, бухгалтеру вручили акт про проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що відповідач не заперечував щодо зазначених пояснень свідка.

Таким чином, відповідачем внесено в акт перевірки документи, що не були надані їм для огляду, у зв'язку з чим, вказані перевірочні дії носять формальний характер.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев