Ухвала суду № 48189162, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/29269/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року

у справі № П/811/3252/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Радій» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2014 року №0000042206, №0000022206 №0000032206.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 03 вересня 2014 року №0000042206, №0000022206 та №0000032206 винесені Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Радій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якого складено акт від 15 серпня 2014 року №7/11-23-22-06/14312430, яким встановлено порушення пункту 138.2, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 статті 138 та підпунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 03 вересня 2014 року:

- № 0000042206, яким позивачу збільшено податок на прибуток за основним платежем на суму 373 418 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 186 709 грн.;

- № 0000022206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3 916 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 958 грн.;

- № 0000032206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 367 грн.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, на підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме:

- контракти від 08 січня 2013 року №1 та від 08 січня 2014 року № 2, укладені ПАТ «НВП «Радій» з компанією «SunPort SA», по наданню послуг по вивченню міжнародного ринку збуту продукції позивача та послуги пов'язані з наданням консультацій та практичної допомоги по питанням комерційної діяльності та управління;

- податкові та видаткові накладні, прибутковий ордер, товарно-транспортні накладні, виписки з особового рахунку платника, вимоги ПАТ «НВП «Радій», наказ про відрядження водія ПАТ «НВП Радій»;

- акти про виконання робіт, звіти до актів виконаних робіт, виписки по особовим рахункам, спеціальні умови придбання, меморандуми про нерозголошення, проекти угод про нерозголошення, угоди про нерозголошення учасниками тендерних процедур, технічні додатки, документи про успішне проходження тендеру, копії проектів на поставку товарів, електронні листи, пропозиції, накази про відрядження тощо.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Крім того, судами досліджено, що з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано контракти укладені між ПАТ «НВП «Радій» з компанією Candu Energi № 89-14-009 від 14 січня 2014 року, № 85-14-037 від 19 лютого 2014 року та № 85-14-031 від 19 лютого 2014 року, за виконання яких було отримано оплату на загальну суму 436 420, 00 канадских долларів, що еквівалентно в гривні - 4 621 531,07 грн. та 306 669, 50 евро.

У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що є підставою для відображення цих господарських операцій у фінансовому обліку підприємства у певні періоди та належною підставою для віднесення сум вартості відображених ними товарів до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах.

Щодо посилань відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок з ТОВ «ТД «РТД», ТОВ «ТМ - Трейд» та ПП «Автотім БЦ», як на доказ відсутності реального характеру у спірних господарських операціях, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі ТОВ «ТД «РТД», ТОВ «ТМ - Трейд» та ПП «Автотім БЦ» та компанії «SunPort SA», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев