Постанова № 4818818, 23.04.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.,

суддів - Димерлія О.О.

- Яковлева Ю.В.

при секретарі - Мішиєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ІВІТА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про визнання нечинними та протиправними податкових повідомлень - рішень та їх скасування, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2007 року приватне підприємство «ІВІТА» (далі ПП «ІВІТА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси з вимогою про визнання нечинними та протиправними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №018532301/0 від 24 жовтня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 3 876 218,00 гривень за платежем ПДВ та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №22310/0 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 83 438,5 гривень за платежем податку на прибуток.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що висновки відповідача зроблені під час перевірки щодо розбіжностей у датах у інвойсі від 25 серпня 2006 року № ІV/6 в якому зазначено, що товар постачається за контрактом від 28 серпня 2006 року № АN/0209, та з приводу невідповідності ВМД №230377 від 28 серпня 2006 року та № 229911 від 09 листопада 2006 року п.п. 2, 8 Положення про вантажну митну декларацію не змінюють фактів які зазначеними документами підтверджується та не є підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2008 року позовні вимоги задоволені частково та суд постановив:

- Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №018532301/0 від 24 жовтня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 3 876 218,00 гривень за платежем ПДВ;

- Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 22310/0 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 83 438,5 гривень за платежем податку на прибуток.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається , що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, пп. 7.2.7 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року, ст. ст. 81, 90 Митного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4, 8, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року, ст. 2, п. 1 ст. 70, ст. 159 КАС України.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови суду та внесення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 30 серпня 2007 року за №001478 та від 21 вересня 2007 року за №001751 співробітниками податкової служби була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «ІВІТА» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2007 року за результатами якої 17 жовтня 2007 року складений акт №9323/23-30/32428588. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п.5.3, п. 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 61 119 грн., що стало підставою для прийняття відповідачем 24 жовтня 2007 року податкового повідомлення-рішення №22310/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83438 грн 50 коп.

Також зазначеним актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.7, п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі -1 938 109 грн., що стало підставою для прийняття відповідачем 24 жовтня 2007 року податкового повідомлення-рішення №018532301/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 876 218 гривен.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем у порушення ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.7, п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року.

Зокрема суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відображено у складі балансової вартості запасів по бухгалтерському рахунку 281 вартість запасів станом на 01 січня 2007 року товару оприбуткованого підприємством згідно інвойсу від 25 серпня 2006 року № ІV/6, отриманого за контрактом від 28 серпня 2006 року № АN /0209, що надійшов за ВМД № 230377, графа 44 якої містить такі відомості. Крім того, приход зазначеного товару підтверджується відповідними приходними та витратними накладними.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання в зазначеному акті на невідповідність ВМД №230377 від 28 серпня 2006 року та № 229911 від 09 листопада 2006 року вимогам ст. 1, 81 Митного Кодексу України та положення Інструкції про порядку заповнення ВМД, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року посилаючись на відсутність доказів визнання дій митної службу щодо здійснення митного оформлення товару неправомірними, модифікації або анулювання зазначених ВМД. З цього приводу суд також не врахував посилання відповідача на пункт 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року зазначаючи про обов'язок працівників митної служби перевірити правильність заповнення ВМД.

Також суд першої інстанції визнав безпідставними доводи відповідача стосовно не здійснення господарської операції «поставки товару» через суперечливості між датою інвойсу від 25 серпня 2006 року, за яким оприбутковано товар, та контракту від 28 серпня 2006 року № АN/0209 за яким здійснено митне оформлення, оскільки обставин щодо неправомірності правочину судом не встановлено, за такого в силу ст. 204 ЦК України він є дійсним, та сам по собі факт таких розбіжностей не є безумовним підтвердженням протилежного.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2007 року №22310/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток прийняте відповідачем з тих підстав, що представлені в якості підтвердження здійснення господарської операції «поставки товару» та відображення у складі балансової вартості запасів по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» документи на товар - інвойс від 25 серпня 2006 року № ІV/6 в якому зазначено, що товар поставляється на виконання умов контракту від 28 серпня 2006 року № АN /0209 та заявленого по ВМД № 500060000/6/230377 від 11 листопада 2008 року, не підтверджують здійснення такої операції з поставки таких товарів зазначених в інвойсі № ІV/6.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2007 року №018532301/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість прийняте відповідачем з тих підстав, що митна вартість товарів зазначених в інвойсах №№ № ІV/6 та № ІV/7 від 25 серпня 2006 року направлених на виконання умов контракту від 28 серпня 2006 року № АN /0209 та оформлених за ВМД №№ 229911 та 230377 , визначена відповідно до зазначених інвойсів які не підтверджують контрактну вартість.

 Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу безпідставності посилань податкового органу стосовно не здійснення господарської операції «поставки товару» через суперечливості між датою інвойсу від 25 серпня 2006 року, за яким оприбутковано товар, та контракту від 28 серпня 2006 року № АN/0209 за яким здійснено митне оформлення.

Так з матеріалів справи вибачається, що на дату складання інвойсу № ІV/6 від 25 серпня 2006 року не укладено зовнішньоекономічного контракту № АN /0209 від 28 серпня 2006 року на виконання умов якого поставлявся товар, тобто інвойс не може бути підтвердженням факту поставки товару на виконання умов зазначеного контракту та відображення товару у складі балансової вартості запасів по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі».

Умови поставки та строки поставки за контрактом № АN /0209 не передбачають поставку товарів до моменту укладання контракту, таке також не передбачається умовами поставки CIF/CIP -ІНКОТЕРМС 1990 р. Будь яких додаткових угод між сторонами щодо умов та строків поставки або узгодження дати зазначених контрактів та інвойсу не надано.

За таких обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2007 року №22310/0 прийняте відповідачем з дотримання вимог встановлених п. 3 ст. 2 КАС України.

Крім того колегія суддів приймає до уваги, що інвойс видається відправником за розпорядженням продавця на виконання умов контракту та є підтвердженням контрактної вартості товарів направлених саме за цим контрактом, що є базою для визначення сум ПДВ, тобто оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2007 року №018532301/0 також прийняте відповідачем з дотримання вимог встановлених п. 3 ст. 2 КАС України.

Крім того колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 161, 163 КАС України, не встановлені обставини та не зазначені мотиви та положення закону з яких суд першої інстанції виходив при вирішені справи в частині позовних вимоги щодо податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2007 року №018532301/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Зокрема з приводу порушень позивачем вимог п.п. 7.2.7, п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" при визначення митної вартості на підставі інвойсів які не підтверджують контрактну вартість.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ІВІТА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про визнання нечинними та протиправними податкових повідомлень - рішень - скасувати та прийняти по справі нову постанову якою в задоволені позовних вимог приватного підприємства «ІВІТА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про визнання нечинними та протиправними податкових повідомлень - рішень №№ 018532301/0 та 22310/0 від 24 жовтня 2007 року - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:

Судді: