Ухвала суду № 4816436, 09.09.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції - Гончарова І.А.

суддя - доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  У Х В А Л А

Іменем України

« 09 » вересня 2009 року справа № 2а-20179/09/1270

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів   Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання  Козловій О.М.

за участю представників сторін :

від позивача -  Готін О.М. - довір. від 01.07.2009 року № 88

від відповідача  - Ведмеденко Р.І. - довір. від 08.01.2009 року № 10/9/10, Косова Н.Г. - довір. від 12.08.2009 року № 10826/9/10, Рогозніков А.А. - довір. від 08.09.2009 року № 11891/9/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 18.05.2009 року

у справі  № 2а-20179/09/1270

за позовом Приватного підприємства “Терра”

до відповідача Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Терра” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 12.09.2008 року № 0000352320/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 806541 грн. 55 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суд від 18.05.2009 року у справі № 20179/09/1270 (суддя Гончарова І.А.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

   Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає крім інших підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з ПДВ, ще й обовязкову наявність сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум. Крім того, заявник скарги зазначає, що з бюджету може бути відшкодована тільки та сума ПДВ, яка фактично сплачена, що встановлено Законом України “Про податок на додану вартість”. Оскільки у податкового органу відсутня можливість проведення перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачання, то і відсутні правові підстави для здійснення відшкодування таких сум ПДВ.

З викладеного відповідачем зроблений висновок про правомірність і обгрунтованність податкового повідомлення - рішення, яке оспорювалось.

В доповненнях до апеляційної скарги відповідач підтримав вимоги первинної апеляційної скарги з тих же підстав, що викладені в зазначеній апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

В основу повідомлення - рішення, яке оспорювалось, покладений акт перевірки від 20.08.2008 року № 476/2320/31196894.

В акті перевірки зроблений висновок про порушення підприємством вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищена сума бюджетного відшкодування ПДВ.

Як зазначено в акті перевірки, суму ПДВ неможливо підтвердити за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки не отримані відповіді про проведення зустрічних перевірок, або неможливість їх проведення у звязку з неможливістю визначити підприємство - виробника, який повинен був сплатити відповідну суму ПДВ до бюджету.

При цьому, порушень в формуванні податкового кредиту та податкових зобовязань відповідно до правил податкового обліку при проведенні перевірки не встановлено.  

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.

Як вважає податковий орган, оскільки неможливо провести зустрічні перевірки по ланцюгу постачальників, то, відповідно, не підтверджений факт надмірної сплати ПДВ до бюджету відповідно до вимог п.1.8 с.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, тому позивачу обгрунтованно донарахована сума податкових зобов'язань та штрафних санкцій по податку на додану вартість та зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ.

Колегія суддів вважає висновок відповідача помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладеі владні управлінські функції стосовно інших суб'єктів у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи  нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п.7.5.1 ст.7 вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За вимогами п. п. 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково -ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

  Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до п.п.7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.  

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.  

Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом пов'язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг) , вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит

Податкова інспекція не заперечує проти того, що податковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, та, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів не дає ДПІ підстав для підтвердження сум ПДВ, які включені до складу податкового кредиту, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем та його контрагентами податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись с. 7 Зкону України “Про податок на доану вартітсь”, ст. 2, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2009 року у справі № 2а-20179/09/12710 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2009 року у справі № 2а-20179/09/1270 за позовом Приватного підприємства “Терра” до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 09.09.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 14.09.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич