Постанова № 48163757, 28.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 9104/166133/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Кухтея Р.В., Сапіги В.П.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз", Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Луцьк Фудз" звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012 року №0000192201, яким Луцька ОДПІ збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 074 093 грн. та застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 462 685,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ протиправно прийнято наказ № 924 від 27 червня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Луцьк Фудз", з посиланням на пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки Товариством надано повну та вичерпну відповідь на запит податкового органу.

Незаконність згаданого наказу встановлена в процесі розгляду адміністративної справи №2а/0370/2145/12 за позовом ПАТ "Луцьк Фудз" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та підтверджується постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року, якою наказ визнаний протиправним та скасований. Оскільки наказ був підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ "Луцьк Фудз" дотримання податкового законодавства щодо здійснення фінансово - господарських операцій з ТзОВ "Терлич", СГД ОСОБА_1 та ТзОВ "Медео - Захід" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, то працівники Луцької ОДПІ не мали достатніх законних підстав на складання акту перевірки від 13.07.2012 року №2659/22-6/00377163, на підставі якого було прийнято 03.08.2012 року податкове повідомлення-рішення №0000192201 про донарахування позивачу податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки №2659/22-6/00377163 від 13.07.2012 року податковим органом встановлено порушення ПАТ "Луцьк Фудз" п.3.1 ст.3, п.5.1., п. 5.2., п 5.3., ст. Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 134, ст. 138, ст. 139, ст. 140 ПК України, оскільки Товариством завищено валові витрати на загальну суму 8 374 064 грн., в т.ч. у II кв. 2010 року на суму 2 253 033 грн., у III кв. 2010 року на суму 4 349 923 грн., у IV кв. 2010 року на суму 800 000,90 грн., у I кв. 2011 року на суму 160 762,50 грн., у II кв. 2011 року на суму 810 345,20 грн. у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених позивачем з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Терлич".

Зроблений податковим органом висновок про нікчемність правочинів, укладених між ПАТ "Луцьк Фудз" та згаданими контрагентами є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При проведенні перевірки податковим органом не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між ПАТ "Луцьк Фудз" та СГД ОСОБА_1, ТзОВ "Медео-Захід", ТзОВ "Терлич" суперечать чинному законодавству, моральним засадам суспільства чи порушують публічний порядок.

Оскільки у процесі проведення перевірки працівниками Луцької ОДПІ у якості обґрунтування висновків про нікчемність договору №17/05/10/1 від 17.05.2010 року та договору №30/08/2010 від 30.08.2010 року використовують висновки, які викладені в актах перевірок ТзОВ "Медео-Захід" №753/23-3/35594018 від 18.04.2012 року, №46/23-3/35594018 від 14.03.2012 року, №339/23-3/35594018 від 20.01.2012 року та в акті перевірки ТзОВ "Терлич" №497/23/36921849 від 16.12.2011 року, то вони спростовуються рішеннями та матеріалами адміністративних справ Волинського окружного адміністративного суду №2a/0370/942/12 від 29.05.2012 року та №2а/0370/1303/12 від 08.06.2012 poку, яким надано належну правову оцінку договірним відносинам між контрагентами, а висновки вищезазначеного акту перевірки ТзОВ "Терлич" визнані безпідставними Державною податковою службою України у рішенні від 24.05.2012 року №8662/6/10-2315 за результатами розгляду повторної скарги ТзОВ "Терлич".

З огляду на вищезазначене, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 03 серпня 2012 року №0000192201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 03 серпня 2012 року №0000192201 в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 260381,55 грн., в т.ч. за основним платежем 232330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 28051,55 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржили публічне акціонерне товариство "Луцьк Фудз" та Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області, вважають, що постанова суду прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу ПАТ "Луцьк Фудз" слід задоволити повністю, а апеляційну скаргу Луцької державної податкової інспекції Волинської області - частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що з 03.07.2012 року по 07.07.2012 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз" з питань правомірності включення валових витрат за взаємовідносинами з ТзОВ "Медео-Захід", ТзОВ "Терлич" та СГД ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011р., про що складено акт перевірки від 13.07.2012 року №2659/22-6/00377163.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "Луцьк Фудз", п.3.1 ст.3, п.5.1., п. 5.2., п 5.3., ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 134, ст. 138, ст. 139, ст. 140 ПК України, завищено валові витрати на загальну суму 8 374 064 грн., в т.ч. у II кв. 2010 року на суму 2 253 033 грн., у III кв. 2010 року на суму 4 349 923 грн., у IV кв. 2010 року на суму 800 000,90 грн., у I кв. 2011 року на суму 160 762,50 грн., у II кв. 2011 року на суму 810 345,20 грн. у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених позивачем з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Терлич".

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000192201 від 03.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 074 093 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 462 685,80 грн.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Щодо нікчемності правочинів, що укладені між ПАТ "Луцьк Фудз" та його контрагентами суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Терлич" апеляційним судом встановлено наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено в акті перевірки, правочини між ПАТ "Луцьк Фуд" та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, ТзОВ "Медео-Захід", а ткаж та ТзОВ "Терлич" укладені без мети настання реальних наслідків.

В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між ПАТ "Луцьк Фудз" та його контрагентами, оскільки їх недійсність не встановлена законом.

Також відповідачем не доведено фіктивності таких правочинів.

Поняття фіктивний та нікчемний правочин є різними за своєю юридичною природою, та тягнуть за собою різні юридичні наслідки.

Однак, відповідач, встановивши, що господарські операції позивача з його контрагентами є фіктивними (укладеними без мети настання реальних наслідків) застосовує до угод, які укладені позивачем із його контрагентами наслідки нікчемного правочину.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, та є безумовною підставою для визнання зазначених висновків відповідача протиправними.

Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Апеляційним судом встановлено те, що правомірність відображення ПАТ "Луцьк Фудз" у складі валових витрат сум витрат, сформованих за операціями з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Терлич" підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що витрати за операціями ПАТ "Луцькфудз" з СПД ФО ОСОБА_1, ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Терлич" підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак підставно включені позивачем до валових витрат за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011р.

Розбіжності, встановлені судом першої інстанції в документах, що подавались позивачем до перевірки, на переконання апеляційного суду, є незначними, не впливають на відображення змісту господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, виникли внаслідок недотримання фінансової дисципліни контрагентами позивача, а тому на думку апеляційного суду, не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з СПД ФО ОСОБА_1, ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Терлич".

Оскільки апеляційним судом встановлено дотримання позивачем порядку формування валових витрат за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011р., то суд першої інстанції безпідставно відмовив в скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині визначення ПАТ "Луцьк Фудз" суми грошового зобов'язання у розмірі 1 841763 грн. основного платежу та 434 634,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій .

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, оскаржуване податкове повідомлення - рішення 03 серпня 2012 року № 0000192201 не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 03 серпня 2012 року № 0000192201 в частині визначення ПАТ "Луцьк Фудз" суми грошового зобов'язання у розмірі 1 841763 грн. основного платежу та 434 634,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, через що постанова суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову у вищевказаній частині.

В іншій частині апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду в цій частині без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.1,2,4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області задовольнити частково, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз" задовольнити повністю.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, відповідно до якої позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 серпня 2012 року № 0000192201 в частині визначення ПАТ "Луцьк Фудз" суми грошового зобов'язання у розмірі 1 841763 грн. основного платежу та 434 634,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Р.В. Кухтей

В.П. Сапіга