Ухвала суду № 48163765, 05.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 р. Справа № 876/9450/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Левицької Н.Г., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представників сторін Дрогомирецької О.Р., Антонюка І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (далі - ТзОВ «Яблуневий Дар») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові ГУ Міндоходів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2014 року №0000463910/8247 та №0000453910/8246 від 05.06.2014 року.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог податкового законодавства, і такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, спростовуються наявними у позивача документами первинного бухгалтерського обліку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року позов задоволений.

СДПІ з ОВП у м. Львові ГУ Міндоходів оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права і просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим органом під час проведення перевірки встановлено заниження ТзОВ «Яблуневий Дар» податку на додану вартість та податку на прибуток. Вважає, що у позивача відсутні усі необхідні документи на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами - ТзОВ «Монтаженергопроект», ТзОВ «Троник», ТзОВ «Тарсан Плюс», ТзОВ «Мегаторг 2013», ТзОВ «Олія - Торг», такі як сертифікати якості, акти складського обліку, внутрішнього переміщення товарів, товарно-транспортні накладні, ліцензії, дозвіл на початок будівельних робіт, а подані до перевірки первинні документи не дають змоги підтвердити реальність господарських операцій. Крім того, апелянт посилається також на те, що в Систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України внесені акти про неможливість проведення зустрічних звірок із деякими з зазначених суб'єктів господарювання або ж їх контрагентами по ланцюгу поставок.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Львові ГУ Міндоходів у період з 15 квітня 2014 року по 16 травня 2014 року проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства ТзОВ «Яблуневий Дар» по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з підприємствами: ТзОВ «МонтажЕнергоПроект», ТзОВ «Троник», ТзОВ «Тарсан Плюс», ТзОВ «Мегаторг 2013», ТзОВ «Арні-Транзит ЮГ ЛТД», ПП «НВФ «Відеограф», ТзОВ «Танк - Транс», ТзОВ «Олія - Торг» за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2014 року, за результатами якої контролюючим органом складений акт №240/28-06-39-10/32475074 від 23.05.2014 року.

На підставі акту перевірки 05 червня 2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0000463910/8247 - про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 382 486,56 грн та 44 398,05 грн штрафних санкцій за порушення п.п.135.5.4 п.135.5. ст.135, п.137.1., 137.4., 137.10. ст.137, п.138.1.1. п.138.1., п.138.2. ст.138., п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України; п.5.1, п.п.5.2.1., п.5.2. п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та податкове повідомлення-рішення №0000453910/8246 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 80 112,35 грн та 40 056,17 штрафних санкцій за порушення п.п.14.1.185., п.14.1., ст.14, п.185.1., ст.185., п.188.1., ст.188., 198.2., 198.3., 198.6. ст.198, п.201.1, 201.7., п.201.10., ст.201 ПК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів вчинення порушень податкового законодавства позивачем, а зібраними у справі доказами висновки відповідача повністю спростовані.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом. 138.2. Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в акті перевірки СДПІ з ОВП у м. Львові ГУ Міндоходів №240/28-06-39-10/32475074 від 23 травня 2014 року встановлені порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентами - ТзОВ «Монтаженергопроект», ТзОВ «Троник», ТзОВ «Тарсан Плюс», ТзОВ «Мегаторг 2013», ТзОВ «Олія - Торг» впродовж 2010-2013 років.

24 травня 2012 року між ТзОВ «Яблуневий Дар» та ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» укладений договір №24/05/12-01, предметом якого було виконання підрядником ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» електромонтажних, пусконалагоджувальних, проектних, та інших робіт по влаштуванню зовнішнього електропостачання об'єкту позивача. Виконання вказаних робіт підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними.

09 серпня 2012 року між позивачем та ТзОВ «МонтажЕнергоПроект» укладений договір №09/08/12-01, предметом якого була поставка трансформаторної підстанції ТП-3х1000 кВт та виконання електромонтажних і пусконалагоджувальних робіт по встановленню та введенню в експлуатацію даної ТП, що підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними.

03 січня 2013 року між позивачем та ПП «Троник» укладений договір купівлі-продажу №10313, згідно якого ПП «Троник» були поставлені позивачу будівельні матеріали на загальну суму 20 000 гривень. Реальність здійснення господарських відносин позивача з ПП «Троник» підтверджується видатковою накладною №771 від 29.03.2013р., податковими накладними №60 від 29.03.2013р., №4 від 06.02.2013р., №24 від 21.02.2013р., №19 від 06.03.2013р., ТТН, журналами реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підтвердження про оплату даного товару.

11 квітня 2013 року між ТзОВ «Яблуневий Дар» та ТОВ «Тарсан-Плюс» укладений договір купівлі-продажу №11/04 згідно якого останнім було поставлено позивачу електротехнічну продукцію на загальну суму 12807 гривень, в тому числі ПДВ 2134,50 грн. На підтвердження реальності здійснення господарських відносин свідчать договір, видаткова накладна № 29 від 19.04.2013р., податкова накладна №29 від 17.04.2014р., шляховий лист автомобіля, письмові пояснення по використання в господарській діяльності даної продукції, журнали реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підтвердження про оплату даного товару.

14 травня 2013 року між позивачем та постачальником ТзОВ «Мегаторг 2013» укладений договір поставки товару №14/05, згідно якого позивачу були поставлені ТзОВ «Мегаторг 2013» електротовари та вимірювальне обладнання на загальну суму 79894,93 грн, що підтверджується договором, видатковими, податковими накладними, шляховим листом автомобіля, журналами реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підтвердження про оплату товару.

Між ТзОВ «Яблуневий Дар» та ТзОВ «Олія-Торг» 26 листопада 2010 року укладений договір №49, згідно якого ТзОВ «Олія-Торг» у грудні 2010 року був поставлений позивачу товар - яблука на суму 1276915,20 грн. На підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем представлено суду договір, видаткові накладні про отримання товару, податкові накладні, довідки про кількість випущеної позивачем готової продукції із сировини, отриманої від ТОВ «Олія-Торг», довідку про реалізацію готової продукції позивачем.

Таким чином, всі документи, що були підставою для формування податкового кредиту та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, є належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити, підтверджують реальність господарських операцій, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував цих обставин та не надав доказів про неналежне оформлення первинних документів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Монтаженергопроект», ТзОВ «Троник», ТзОВ «Тарсан Плюс», ТзОВ «Мегаторг 2013», ТзОВ «Олія - Торг» та правомірність формування ТзОВ «Яблуневий Дар» податкового кредиту та податку на прибуток підприємств.

Щодо посилань апелянта на обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача, апеляційний суд зазначає, що такі доводи є неприпустимими і такими, що суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило би справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, цілком правильним і відповідним закону є висновок суду першої інстанції про те, що обгрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки актів податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента є неправомірним, оскільки зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Отже, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Тобто, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим, так як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських та інших документів.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки СДПІ з ОВП у м. Львові ГУ Міндоходів, констатовані в акті перевірки №240/28-06-39-10/32475074 від 23.05.2014 року, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечував проти позову, не довів правомірності винесеного рішення, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Львові ГУ Міндоходів, винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 813/4237/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді Н.Г. Левицька

Т.В. Онишкевич