Ухвала суду № 4815931, 21.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2009 року №22-а-12692/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» на постанову господарського суду Львівської області від 11 серпня 2008 року по справі за позовом Приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 року Приватне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000122300/0/1456 від 24.01.2008 року та № 0000132300/0/1457 від 24.01.2008 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 11 серпня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Приватне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» подало апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відповідачем в Акті помилково тлумачиться зміст ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка нібито містить обмеження щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, які підтверджені податковими накладними постачальника, що постачав товар позивачеві.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року.

За результатами перевірки складено Акт №16/363/23-1/22340771 від 12.01.2008 року, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення: №0000122300/0/1456 від 24.01.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12996,24 гри., основний платіж 9910,30 грн., 3085,94 грн. штрафні санкції; №0000132300/0/1457 від 24.01.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 90742,50 грн., 60495,00 грн. основний платіж, 30247,50 грн. штрафні санкції.

Актом перевірки встановлено наступні порушення допущені позивачем: п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №233/97-ВР у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12996,24 грн.; п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4. п.7.2., п.п. 7.4.5. п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 90742,50 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що по бухгалтерському обліку ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» обліковується кредиторська заборгованість в сумі 6307,88 грн. з ПАФ „Порічне", яка виникла ще у 2001 році. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону, що діяла на момент прийняття спірного рішення, безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з ознак, зазначених у переліку, наведеному у цьому пункті, зокрема - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності. Відповідно до п.п. 1.22 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону така заборгованість підлягає включенню до складу валового доходу платника податку. В порушення зазначеної норми позивачем не було включено суму безнадійної заборгованості до валового доходу, а відтак, донарахування податковою інспекцією податкового зобов'язання з податку на прибуток є правомірним.

Стосовно правомірності включення позивачем до валових витрат вартості наданих послуг по договору з ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», то судом першої інстанції встановлено, що в представлених до перевірки актах надання послуг отриманих від ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» відсутній об'єктивний кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, не вказано які ознаки дослідження чи консультації щодо вивчення можливостей налагодження поставок були надані та які програми дій складено при налагодженні роботи з конкретною групою товарів, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактичні понесені витрати на здійснення цих послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що згідно з п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи те, що первинні документи, не містять відомостей про господарські операції, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення їх до складу валових витрат.

Стосовно донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у вересні-листопаді 2006 року та серпні-вересні 2007 року були надані податкові накладні на загальну суму ПДВ 60495,00 грн., виписані ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ „ІНФОРМАЦІЯ_2" зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м.Києва. Відповідно до ЦБД юридичних осіб ДПА України підприємство не звітувало протягом 2005 року, його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано 23 січня 2006 року.

Таким чином, позивачем було включено до податкового кредиту витрати по податку на додану вартість, підтверджені податковими накладними, виписаними ТзОВ „ІНФОРМАЦІЯ_2", свідоцтво платника ПДВ якого вже було анульоване, і підприємство було позбавлене права виписки податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 60495,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

А пеляційну скаргу Приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 11 серпня 2008 року по справі № 3/167 А- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: І.Я. Олендер

В.М. Каралюс