Постанова № 48141619, 18.05.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2237/15-а

Провадження № 2-а/204/49/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2015 року м.Дніпропетровськ

Красногвардійськийрайоннийсудм.Дніпропетровськаускладі:

головуючої судді Тітової І.В.

за участю секретаря Духневича В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

07 квітня 2015 року до суду надійшов вищевказаний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1; визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2; зобовязати управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 18 лютого 2012р. у розмірах відповідно до чинного законодавства; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 18 лютого 2012р. в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до липня 1995р. ОСОБА_1, 16.11.1934р.н., та ОСОБА_2, 03.06.1936р.н., проживали в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували пенсії за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в звязку з чим виплату пенсії їм було припинено. 18.02.2015р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська із заявами про поновлення виплати пенсії за віком. Управлінням Пенсійного фонду виплату пенсій не було поновлено. У листах № 633/09/18, № 634/09/18 від 06.03.2015р. управлінням Пенсійного фонду зазначено, що заява подається пенсіонером особисто за місцем проживання (реєстрації). Особа повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує місце її проживання (реєстрації).

У судове засідання представник позивача не зявився. Від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав суду свої заперечення проти позову, у яких просив відмовити у його задоволенні, а також розглянути справу за відсутності його представника.

У зв'язку із неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що до липня 1995р. ОСОБА_1, 16.11.1934р.н., та ОСОБА_2, 03.06.1936р.н., проживали в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували пенсії за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в звязку з чим виплату пенсії їм було припинено (а.с.5-8).

Позивачі є громадянами України та постійно проживають на території держави Ізраїль, що підтверджується паспортами громадянина України для виїзду за кордон, довіреністю, нотаріальним підтвердженням підпису (а.с.9-12).

23.02.2015р. позивачі через представника звертались до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, проте, у цьому їм було відмовлено у зв'язку із поданням відповідної заяви представником, а також у звязку з відсутністю документів, які засвідчують факт реєстрації місця проживання на території України.

Підписи позивачів було нотаріально посвідчено (а.с.9).

Рішеннями відповідача №633/09/18 від 06.03.2015р. та №634/09/18 від 06.03.2015р. позивачам було відмовлено у поновленні пенсії, оскільки останні із заявою про поновлення пенсії звернулись за допомогою довіреної особи, а не особисто та не надали документів, які засвідчують реєстрацію місця проживання в Україні (а.с.5-8).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

П.15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005р. за №1566/11846 визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Відповідно до п.16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації) (п.29 Порядку).

Згідно зі ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р. закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Ст.24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, суд доходить висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська у поновленні позивачам виплати пенсії за віком у зв'язку із постійним проживанням в Ізраїлі є неправомірною, оскільки суперечить Конституції та законам України.

Також суд бере до уваги те, що ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Із рішень про відмову у поновленні виплати пенсій №633/09/18 від 06.03.2015р. та №634/09/18 від 06.03.2015р. випливає, що на розгляд відповідачу було подано заяви позивачів із підтвердженням підпису. Посилання у вказаних рішеннях на те, що заяви подано представником, як на підставу відмови у поновленні пенсії, суд вважає безпідставними.

Суд вважає, що неможливість особисто зявитись до органу, що здійснює призначення пенсії, не може бути підставою для обмеження конституційного права позивачів, як громадян України, на пенсійне забезпечення.

Поновлення пенсії позивачам має бути проведено не із 18 лютого 2012р., а із 23 лютого 2015 р. з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Так, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається заява.

Пунктом 5 вищевказаного Порядку визначено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Заяви про поновлення пенсії, підписані позивачами, було подано до органу, що здійснює призначення пенсії 23 лютого 2015р., отже, поновлення виплати пенсії повинно здійснюватися саме з вказаної дати.

Таким чином, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 23 лютого 2015р.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 23 лютого 2015р.

Решту вимог залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тітова