Постанова № 4809842, 25.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

про

 про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Лефша» (надалі - ТОВ ВТФ „Лефша”) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом , в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2008 року № 0000782302/0, від 12 травня 2008 року № 0000782302/1, від 05 серпня 2008 року № 0000782302/2 та від 21 жовтня 2008 року № 0000782302/3.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує з посиланням на положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/92-ВР від 28 грудня 1994 року, Закону України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності» № 1775 від 01 червня 2000 року. Представник позивача стверджує, що ДПІ Київського району м. Харкова неправомірно та безпідставно здійснила донарахування по податку на прибуток підприємства в розмірі 31 975,00 грн., в тому числі основного платежу - 23 000,00 грн. та штрафних санкцій - 8 975,00 грн., які знайшли своє відображення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. При цьому, представник позивача зазначає, що податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акту від 27 березня 2008 року № 1714/23-506/31236622 про результати виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Лефша» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2007 року, висновками якого встановлено, що позивачем у перевіреному періоді до складу валових витрат віднесені суми оплати за послуги, які не були використані ТОВ ВТФ «Лефша» в господарській діяльності. В своїй позовній заяві позивач та представник позивача в судовому засіданні зазначає, що у перевіряємий період між ТОВ ВТФ «Лефша» був укладений та діяв договір оренди від 01 липня 2007 року, за яким позивач орендував нежитлове приміщення для розміщення офісно-виробничого комплексу, та в орендованому приміщенні позивачем здійснювалась діяльність по приведенню своїх виробничих та технологічних потужностей у відповідність до ліцензійних умов та розміщення відповідного обладнання для отримання ліцензії на виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та ліцензії на виготовлення виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, з метою чого, ТОВ ВТФ «Лефша» додатково були укладені договори оренди обладнання, договори на виконання проектних робіт та з початку оренди здійснювались роботи з облаштування орендованого приміщення та приведення його у відповідність до ліцензійних умов. Також, представник позивача та позивач вказує на те, що відповідно до ліцензійних умов для подачі заявки на отримання ліцензії на виробництво дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та виготовлення виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, окрім інших умов заявник має володіти спеціально обладнаним приміщенням. При цьому, позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні зазначив, що в подальшому 04 квітня 2008 року відповідні ліцензії були отримані позивачем. Тому, позивач вважає, що суми оплати послуг оренди за договором оренди від 01 липня 2007 року правомірно віднесені ним до валових витрат на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як витрати по підготовці, організації та веденню виробництва в звітний період, в якому такі витрати були нараховані відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт до договору оренди від 03 липня 2007 року, 31 серпня 2007 року та 30 вересня 2007 року.

Позивачем в позовній заяві та представником позивача в судовому засіданні зазначено, що відповідачем було виключено з валових витрат в перевіряємий період суми винагороди, сплаченої ТОВ ВТФ «Лефша» на підставі Договорів від 04 січня 2006 року № 0401/2006, від 03 квітня 2006 року № 0304/2006 та від 03 січня 2007 року № 0301-07 з ФОП ОСОБА_1, за якими ФОП ОСОБА_1 зобов'язується надати ТОВ ВТФ «Лефша» консультаційні послуги в області розрахунку та планування собівартості продукції, фінансового аналізу господарської діяльності Замовника, управління фінансовими потоками, управлінського обліку та методів бюджетування, рекомендацій в області маркетингу, методу пошуку нових покупців та збільшення обсягів продаж. При цьому, позивач вказує, що підставою для виключення з валових витрат сум винагороди за договорами з ФОП ОСОБА_1 згідно акту перевірки від 27 березня 2008 року № 1714/23-506/31236622 відповідач визначив невикористання вказаних послуг в господарській діяльності ТОВ ВТФ «Лефша» з посиланням на те, що звіти маркетингових досліджень, які були здійснені виконавцем (ФОП ОСОБА_1) відображають не повний перелік робіт та послуг, які зазначені в актах виконаних робіт за той же самий період. В спростування висновків акту перевірки та позиції відповідача позивач в позовній заяві та представник позивача в додаткових обґрунтуваннях позовних вимог зазначає, що згідно з умовами договорів з ФОП ОСОБА_1 від 04 січня 2006 року № 0401/2006, від 03 квітня 2006 року № 0304/2006 та від 03 січня 2007 року № 0301-07 надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг за період, протягом якого Виконавець надавав такі послуги. Позивач вважає хибними твердження відповідача, що звіти маркетингових досліджень, які складені в період виконання договорів з ФОП ОСОБА_1 мають відображати повний перелік послуг, які надавались Виконавцем на виконання договору та зазначає, що звіти маркетингових досліджень складались Виконавцем лише у разі замовлення такого дослідження. Також, позивач та представник позивача зазначає, що підприємство потребує у вказаних послугах та постійно використовувало їх результати в господарській діяльності ТОВ ВТФ «Лефша», вказує, що підприємство за вказаними договорами постійно отримувало у вигляді консультацій, збільшувало обсяги продажу, розпочало експортну діяльність з контрагентами Російської Федерації, посилаючись, при цьому, на надані до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості ТОВ ВТФ «Лефша» в розрізі контрагентів, митні декларації. Представник позивача зазначає, що при проведенні перевірки відповідачеві були надані всі документи про оформлення результатів виконання договорів з ФОП ОСОБА_1, надані пояснення та підтверджуючі документи про використання результатів послуг в господарській діяльності ТОВ ВТФ «Лефша». Підсумовуючи викладене, представник позивача просить суд звернути увагу на безпідставність, надуманість та відсутність нормативного обґрунтування висновків відповідача та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція в Київському районі міста Харкова, в запереченнях на позов, та представник відповідача в судовому засіданні просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовують з посиланням на пункт 1.32 статті 1, пункт 5.1 та підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, частини «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ВР та зазначають, що Державною податковою інспекцією Київського району м. Харкова з 21 лютого 2008 року по 20 березня 2008 року було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ ВТФ «Лефша» за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої встановлено заниження податку на прибуток. В обґрунтування наведеного відповідач зазначає, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суми сплаченої оренди за договором оренди від 01 липня 2007 року з ФОП ОСОБА_2 та суми сплачені за отримані послуги за договорами з ФОП ОСОБА_1 від 04 січня 2006 року № 0401/2006, від 03 квітня 2006 року № 0304/2006 та від 03 січня 2007 року № 0301-07. Відповідач зазначає, що суми оренди в розмірі 36 000,00 грн., сплачені в липні-вересні 2007 року за договором оренди з ФОП ОСОБА_2від 01 липня 2007 року неправомірно включені позивачем до складу валових витрат, оскільки вказані послуги не були використані в господарській діяльності підприємства, а приміщення використовувалось лише для організації виробництва - отримання ліцензії по обробленню дорогоцінного каміння та виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння, а безпосередньо діяльність з оброблення дорогоцінного каміння та виготовлення виробів з дорогоцінного каміння та дорогоцінних металів не здійснювалась та дохід від такої діяльності отриманий не був. При цьому, відповідач та представник відповідача посилається на визначення господарської діяльності згідно пункту 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зауважує, що до валових витрат можуть бути віднесені лише суми витрат підприємства за роботи (послуги), які були використані в господарській діяльності, тобто в разі отримання прибутку підприємством. Відповідач зазначає, що оскільки в липні-вересні 2007 року, в якому суми оренди були включені до валових витрат, підприємство від використання таких послуг в своїй діяльності прибуток не отримало, суми оренди не можуть бути включені до складу валових витрат в цьому звітному періоді, а можуть бути включені до складу валових витрат лише в тому періоді, коли використання послуг оренди в господарській діяльності матиме наслідком отримання прибутку. Також, відповідач зазначає, що позивачем були безпідставно та неправомірно включені до складу валових витрат суми винагороди за договорами з ФОП ОСОБА_1 від 04 січня 2006 року № 0401/2006, від 03 квітня 2006 року № 0304/2006 та від 03 січня 2007 року № 0301-07, за якими замовник (ТОВ ВТФ «Лефша») доручає, а виконавець (ФОП ОСОБА_1) приймає на себе зобов'язання надати замовнику консультаційні послуги у галузі розрахунку та планування собівартості, фінансового аналізу господарської діяльності Замовника, управління фінансовими потоками, управлінського обліку та методів бюджетування, рекомендації у галузі маркетингу, методи пошуку нових покупців та збільшення обсягів продажу. Відповідач зазначає, що позивачем на перевірку були надані акти виконаних робіт та послуг та звіти маркетингових досліджень, які є документальним оформленням результатів виконання договорів про надання послуг з ФОП ОСОБА_1, а саме за результатами виконання договору від 03 січня 2007 року № 0301-07 сторонами складений акт від 29 червня 2007 року та звіти «Аналіз ювелірного ринку Росії» та «Аналіз діяльності асоціації ювелірів України», акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг від 03 квітня 2007 року та завіт «Економічний аналіз діяльності підприємства. Проте, за твердженням відповідача вказані звіти маркетингових досліджень не відображають повний перелік послуг, надання яких передбачені договором про надання послуг та які зазначені в актах приманні-передачі виконаних робіт та наданих послуг : консультаційні послуги у галузі розрахунку та планування собівартості, фінансового аналізу господарської діяльності, управління фінансовими потоками, управлінського обліку та методів бюджетування, рекомендації у галузі маркетингу, методи пошуку нових покупців та збільшення обсягів продажу. Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що послуги позивачу надані не в повному обсязі, не надано обґрунтованого визначення вартості наданих послуг. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено використання наданих послуг в господарській діяльності. Таким чином, відповідач вважає, що в порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР позивач помилково включив до складу валових витрат підприємства суми, сплачені за договорами оренди та надання послуг. В зв'язку з цим, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Лефша» зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради17 січня 2001 року, номер запису про реєстрацію 14801200000008656.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 21 лютого 2008 року по 20 березня 2008 року фахівцями Державної податкової інспекції Київського району міста Харкова (відповідача) була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Лефша» з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період з 29 липня 2005 року о 30 вересня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 27 березня 2008 року № 1714/23-506/31236622, висновки якого слугували для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розділом 4 акту перевірки «Висновки» та розділом 3.1.2. акту «Валові витрати» встановлено, що позивачем порушено п.5.1, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: до складу валових витрат підприємства зайво віднесено суми, сплачені за послуги оренди згідно договору оренди 3 б/н від 01 липня 2007 року, які не використовувались в господарській діяльності, суми сплачені за надані консультаційні послуги в галузі розрахунку і планування собівартості продукції, фінансового аналізу господарської діяльності згідно договорів № 0401/2006 від 04 січня 2006 року, № 0301/1-07 від 03 січня 2007 року з ФОП ОСОБА_1 Вказані договори, за твердженням відповідача також не використовувались в господарській діяльності підприємства (не надано обґрунтованого визначення вартості наданих послуг та їх переліку, а також зайво віднесені суми за послуги з використання товарного знаку, отримані від ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», щодо яких не надано обґрунтованого визначення вартості користування товарним знаком, не надано документів, які свідчать про реєстрацію товарного знаку, не надано договору). В зв'язку з чим, ДПІ встановлено : завищення валових витрат в перевіряємий період в загальному розмірі 377 000,00 грн., що призвело до донарахування по податку на прибуток на загальну суму 94 250,00 грн., а саме: за 3 квартали 2006 року; завищення валових витрат на суму 5 000,00 грн., що призвело до нарахування податку на прибуток на суму 57 000,00 грн., за 4 квартали 2006 року; завищення податку на суму 15 000,00 грн., що призвело до нарахування податку на суму 3 759,00 грн., за 2 квартал 2007 року; завищення податку на суму 228 000,00 грн., що призвело до нарахування податку на суму 57 000,00 грн., за 3 квартали 2007 року; завищення податку на суму 127 000,00 грн., в результаті чого донараховано податок на суму 32 250,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, в порядку, передбаченому абз.1 п.4.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року, надав відповідачеві письмові заперечення від 31 березня 2008 року, які зареєстровані відповідачем як вхідний документ 01 квітня 2008 року.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, що відображено у відповіді ДПІ у Київському районі м. Харкова підприємству від 08 квітня 2008 року № 5264/10/23-009 було скасовано частину висновків акту перевірки від 27 березня 2008 року щодо зайвого включення до валових витрат сум сплачених за договором використання товарного знаку. Суд зауважує, що дані обставини не є предметом розгляду позовних вимог, тому не досліджувались в судовому порядку, та приймаються судом як погоджені сторонами.

Дослідивши висновки акту перевірки, з урахуванням розглянутих заперечень, позивача на акт перевірки, судом встановлено, що позивачем оскаржується правомірність включення до валових витрат сум на загальну суму 92 000,00 грн. за договором оренди № б/н від 01 липня 2007 року та договорами про надання консультаційних послуг з ФОП ОСОБА_1 від 04 січня 2006 року № 0401/2006, від 03 квітня 2006 року № 0304/2006 та від 03 січня 2007 року № 0301-07, що призвело до нарахувань по податку на прибуток в розмірі 23 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2008 року було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000782302/0, яким ТОВ ВТФ „Лефша” визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства в розмірі 31 975,00 грн., в тому числі 23 000,00 грн. - основного платежу та 8 975,00 грн. - штрафних санкцій.

Не погодившись з нарахованим податковим зобов'язанням, позивач, скористався правом, наданим пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ВР від 21 грудня 2000 року та надав апеляційну скаргу від 17 квітня 2008 року на ім'я начальника Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова. За результатами розгляду даної скарги, відповідачем було винесено Рішення від 07 травня 2008 року № 6991/10/25-020, яким апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, після чого 12 травня 2008 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000782302/1 на таку ж саме суму податкового зобов'язання, що і з дріб'ю 0.

Позивач, продовжуючи процедуру адміністративного оскарження податкового зобов'язання 19 травня 2008 року, надав апеляційну скаргу до Державної податкової адміністрації Харківської області. Рішенням державної податкової адміністрації Харківської області від 25 липня 2008 року № 2821/10/25-103, за результатами розгляду повторної скарги підтримано висновки ДПІ Дзержинського району м. Харкова та залишено апеляційну скаргу позивача без задоволення. На підставі прийнятого рішення 05 серпня 2008 року, ДПІ в Київському районі було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000782302/2 на таку ж суму податкового зобов'язання, що і з дріб'ю 0 та 1.

В подальшому, позивачем були оскаржені винесені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України, також, шляхом надання апеляційної скарги 08 серпня 2008 року. ДПА України підтримала здійснені нарахування, що відобразилось у винесенні рішення від 10 жовтня 2008 року № 9823/6/25-0115 про результати розгляду скарги, яким залишено апеляційну скаргу позивача без задоволення. За результатами винесених рішень відповідачем було складене податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2008 року № 0000782302/3 на таку ж саме суму зобов'язання, що і в попередніх податкових повідомленнях-рішеннях з дріб 0, 1 та 2.

Як вбачається з акту перевірки від 27 березня 2008 року, підтверджено поясненнями, наданими в судовому засіданні під час розгляду справи, та наданими до матеріалів справи письмовими доказами, в перевіреному періоді позивачем був укладений та діяв договір оренди № б/н від 01 липня 2007 року, згідно умов якого Орендодавець (ФОП Михайличенко В.В.) зобов'язується передати Орендареві (ТОВ ВТФ «Лефша») у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування частину приміщення за адресою м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1 загальною площею 266,5 м.кв. для розміщення офісно-виробничого комплексу.

За результатами виконання договору, в перевіреному періоді з липня по вересень 2007 року сторонами договору були складені акти виконаних робіт від 31 липня 2007 року на суму 12 000,00 грн., від 31 серпня 2007 року на суму 12 000,00 грн. та від 30 вересня 2007 року на суму 12 000,00 грн. З пояснень позивача та наданих документів бухгалтерського обліку та податкових декларацій, вказані суми на підставі підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 та 5.2.1 пункту 5.2. статті 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були включені до складу валових витрат в тому податковому періоді, в якому відбулось нарахування сум оренди згідно актів виконаних робіт до договору оренди, тобто у липні 2007 року - 12 000,00 грн., у серпні 2007 року - 12 000,00 грн. та у вересня 2007 року - 12 000,00 грн.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів по справі судом з'ясовано, що орендоване приміщення за договором оренди від 01 липня 2007 року в липні-вересні 2007 року використовувалось позивачем для розміщення технологічного обладнання та приведення орендованого приміщення у відповідність до ліцензійних умов для отримання ліцензії на виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та ліцензії на виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, а безпосередньо діяльність з оброблення дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та виготовлення виробів з дорогоцінного каміння та дорогоцінних металів підприємством у вказаний період не здійснювалась.

Згідно пояснень представника позивача, які підтверджені письмовими доказами, судом встановлено, що з початку користування орендованим приміщенням позивачем проводились роботи по приведенню даного приміщення у відповідність до ліцензійних умов, затверджених Наказом Держкомпідприємництва та Міністерства фінансів від 26 грудня 2000 року № 82/350, про що з 02 липня 2007 року укладений договір оренди та установки обладнання № 07-091 з ТОВ «Технічна сервісна компанія» на передачу в користування, встановлення та налагодження обладнання для гранування каменів, акти приймання-передачі від 02 липня 2007 року та від 14 листопада 2007 року до цього Договору про передачу обладнання; договір оренди від 01 вересня 2007 року № 07-02, за яким ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» передає позивачеві в оренду обладнання - ваги лабораторні торсіонні; договір від 15 липня 2007 року, за яким ПОП «Білий ведмідь» зобов'язується розробити проектно-технічну документацію по організації та розстановці технологічного обладнання для цеху по гранці каміння за адресою м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1.

Суд зазначає, що згідно п.2.1.2. Наказу Держкомпідприємництва та Міністерства фінансів від 26 грудня 2000 року № 82/350 провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, суб'єкт господарювання повинен забезпечити відповідність матеріально-технічної бази вимогам нормативних документів щодо збирання, зберігання, транспортування, реалізації, первинної обробки брухту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, охорони праці та охорони навколишнього середовища від забруднення.

Положеннями п.2.4. Ліцензійних умов встановлені спеціальні вимоги до виробничих та складських приміщень: Приміщення, у яких здійснюються операції з брухтом та відходами дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинні бути обладнані засобами охоронної та пожежної сигналізації (п.2.4.1.). Площі виробничих приміщень повинні забезпечувати одночасне зберігання готової продукції (підготовлених відходів) і не менше ніж тридобовий запас відходів (п.2.4.2.). Складські приміщення повинні мати відсіки при складуванні однорідних партій брухту і відходів об'ємом понад 50 куб. м. Партії меншого об'єму складують у коробки. Пакети з брухтом і відходами складують у штабелі (п.2.4.3.)

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача, що для отримання ліцензії та забезпечення можливості здійснення діяльності по виробництву дорогоцінного каміння та дорогоцінних металів, виготовлення виробів з дорогоцінного каміння та дорогоцінних металів необхідне в користуванні підприємства спеціально оснащене приміщення з встановленими технологічними якостями.

Позивачем до матеріалів справи надані копії ліцензій Міністерства фінансів України від 04 квітня 2008 року № рішення 536 на виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та ліцензії на виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння на виробництво.

Відповідач, виключаючи з валових витрат суми оренди за договором оренди від 01 липня 2007 року з посиланням на пункт 5.1. статті 5 та пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначає, що суми орендної плати, нараховані на підставі договору оренди не підлягають включенню до складу валових витрат в ті податкові періоди, в яких вони були нараховані (липень-вересень 2007 року), оскільки послуги оренди в ці податкові періоди не були використані в господарській діяльності, тобто, не приносили прибуток позивачеві. При цьому, представником відповідача не заперечується ні факт придбання факт сплати таких послуг ТОВ ВТФ „Лефша”.

Суд, виходячи з фактичних обставин у справі та враховуючи норми права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин не може погодитись з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Нормативно встановлено, що лише у разі, коли у пунктах 5.3 - 5.8 вказаного вище Закону містяться певні обмеження або пряма заборона відносно включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. Суд зауважує, що витрати підприємства по сплаті оренди у пунктах 5.3 - 5.8 вищезгаданого Закону законодавцем не віднесено до таких, які заборонено включати до складу валових витрат.

Суд таж зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, суд вважає, що витрати на оренду за вказаними договорами ТОВ ВТФ „Лефша” правомірно віднесло до складу валових витрат з дотриманням вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" про прибуток, який дозволяє платникам податків включати у валові витрати суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що суми оренди, сплаченої та відображеної позивачем в його податковому та бухгалтерському обліку будуть вважатися такими, що використовуються в господарській діяльності тільки за умови отримання ним доходу в такому податковому періоді, є таким, що ґрунтується на довільному тлумаченні норм чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат в 3 кварталі 2007 року суми сплаченої оренди в розмірі 36 000,00 грн., нарахованої в липні-вересні 2007 року за Договором оренди від 01 липня 2007 року та згідно актів приймання-передачі від 31 липня 2007 року, 31 серпня 2007 року та 30 вересня 2007 року.

Щодо спірних сум, сплачених позивачем як винагороди за договорами про надання консультаційних послуг з ФОП ОСОБА_1 від 03 січня 2007 року № 0301/1-07, від 04 квітня 2006 року № 0304/2006 та 04 січня 2006 року № 0401/2006 судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 в перевіряємий період були укладені та діяли договори з ФОП ОСОБА_1 від 03 січня 2007 року № 0301/1-07, від 04 квітня 2006 року № 0304/2006 та 04 січня 2006 року № 0401/2006, за якими замовник (ТОВ ВТФ «Лефша») доручає, а виконавець (СПДФО ОСОБА_1) приймає на себе зобов'язання надати замовнику консультаційні послуги у галузі розрахунку та планування собівартості, фінансового аналізу господарської діяльності Замовника, управління фінансовими потоками, управлінського обліку та методів бюджетування, рекомендації у галузі маркетингу, методи пошуку нових покупців та збільшення обсягів продажу.

За результатами виконання договору від 03 січня 2007 року № 0301-07 сторонами складений акт приймання-здачі виконаних робіт та послуг від 29 червня 2007 року, яким визначено суму винагороди в розмірі 18 000,00 грн. та звіти «Аналіз ювелірного ринку Росії» та «Аналіз діяльності асоціації ювелірів України», акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг від 03 квітня 2007 року на суму винагороди 18 000,00 грн. та звіт «Економічний аналіз діяльності підприємства. Розгляд питання про необхідність збільшення обігових коштів за рахунок кредитування». За результатами виконання договору 03 квітня 2006 року № 0304/2006 сторонами складений акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг від 30 листопада 2006 року на суму винагороди 15 000,00 грн. та звіт «Аналіз ювелірного ринку України». За результатами виконання договору від 04 січня 2006 року № 04010/2006 сторонами складений акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 29 вересня 2006 року на суму винагороди 5 000,00 грн. та звіт «Дослідження попиту та тенденцій ринку ювелірних виробів в Україні».

Згідно висновків акту перевірки від 27 березня 2008 року, та усних пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні, суми винагороди, нараховані позивачем до сплати за договорами про надання послуг з ФОП ОСОБА_1 не можуть бути включені до складу валових витрат підприємства, т.я. складені за результатами виконання договорів звіти відображають не повний перелік послуг, який передбачений предметом договору та який зазначений в актах приймання - передачі виконаних робіт та послуг, а саме звіти не відображають надані консультаційні послуги у галузі розрахунку та планування собівартості, фінансового аналізу господарської діяльності, управління фінансовими потоками, управлінського обліку та методів бюджетування, рекомендації у галузі маркетингу, методи пошуку нових покупців та збільшення обсягів продажу.

Окрім того, відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні зазначає, що позивач не використовує надані ФОП ОСОБА_1 послуги в своїй господарській діяльності, тому суми винагороди за такі послуги не можуть бути включені позивачем до валових витрат.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до п.2.2. договору від 03 січня 2007 року № 0301/01-07, договору від 03 квітня 2006 року № 0304/2006 та договору від 04 січня 2006 року № 0401/2006 надання послуг за ними підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг за період, протягом якого Виконавець надавав послуги Замовнику згідно п.1 Договору. На виконання умов договору сторони ТОВ ВТФ «Лефша» та ФОП ОСОБА_1 засвідчили надання-приймання послуг склавши акти виконаних робіт.

При цьому суд зазначає, що умови договору не передбачають необхідність складення будь-яких інших додаткових документів про надання - приймання послуг.

Відповідачем у висновках акту перевірки та представником відповідача в судовому засіданні не заявлено жодних зауважень до форми чи змісту актів.

Однак при цьому стверджує, що звіти позивача відображають не повний перелік послуг, який передбачений предметом договору та який зазначений в актах приймання - передачі виконаних робіт та послуг.

Суд не може погодитись з таким висновком відповідача з огляду на таке.

Як випливає з тексту акту перевірки, всі документи, що фіксують правовідносини контрагентів в рамках вказаної операції, в ході перевірки були надані податковим інспекторам. У тому числі, були надані акти виконаних робіт, які законодавцем віднесені саме до таких документів та повністю відповідають критеріям «первинних документів».

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом, в даному випадку, є Акти здачі-прийому виконаних робіт ТОВ „Лефша”, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема в спростування твердження податкової інспекції, акти приймання-передачі до договорів про надання послуг містять зміст та обсяг здійсненої операції «Послуги по популяризації та просуванню товару Замовника». Вказані акти підписано особами, що брали участь при його складанні і дають змогу їх ідентифікувати.

Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт.

Вартість виконаних послуг, визначена та підтверджуються Актами здачі-прийому виконаних послуг, які повністю узгоджуються з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обов'язковому складанню та наявності вказаних вище документів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена. А тому посилання контролюючого органу в обґрунтування своїх заперечень на те, що звіти позивача відображають не повний перелік послуг, який передбачений предметом договору та який зазначений в актах приймання - передачі виконаних робіт та послуг є на думку суду неправомірним.

Крім вищевикладеного, придбання позивачем спірних послуг підтверджується податковими та видатковими накладними, копіями платіжних доручень, копіями оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів і відомостей по рахунках 361, 631 та 311 за спірний період, які додані до матеріалів справи.

Суд зауважує, що відповідно до п.3 акту перевірки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ТОВ „Лефша” базуються на даних бухгалтерської звітності.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості консультаційних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні суми витрат на придбання послуг згідно умов вищенаведених договорів підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з придбання вищевказаних послуг повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В зв'язку з наведеним, акти від 29 червня 2007 року, від 03 квітня 2007 року, від 30 листопада 2006 року та від 29 вересня 2006 року приймання-передачі наданих робіт та послуг є достатнім та належним оформленням результатів виконання договорів з ФОП ОСОБА_1

Надані ж підприємством звіти маркетингових досліджень містять висвітлення спеціальних питань в сфері ринку ювелірних виробів та помилково визначені відповідачем як первинний документ, в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка визначає, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Представник позивача в додатковому обґрунтуванні позовних вимог, усних поясненнях, підтверджених письмовими доказами, наданим до матеріалів справи зазначає, що результати отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 використовувались позивачем в господарській діяльності, в підтвердження чого позивач посилається на копії митних декларацій, долучених до матеріалів справи та вказує, що в результаті отримання послуг від ФОП ОСОБА_1 були розширені сфери діяльності з контрагентами в Російській Федерації.

За таких обставин, суд приймає як достатні та належні пояснення позивача щодо доцільності отримання та використання в господарській діяльності результатів послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 за договорами від 03 січня 2007 року № 0301/1-07, від 04 квітня 2006 року № 0304/2006 та 04 січня 2006 року № 0401/2006.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд вважає, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому її заперечення суд відхиляє як такі, що необґрунтовані належним чином.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування по податку на прибуток в 2006-2007 роках на суму 23 000,00 грн. Відповідно є нечинним і нарахування штрафних санкцій в сумі 8 975 грн., які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Беручи до уваги наведене, суд не вбачає підстав для підтвердження правомірності висновків акту перевірки про порушення ТОВ ВТФ «Лефша» п.5.1 ст.5 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого прийняте у відповідності до цих висновків податкове повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова від 09 квітня 2008 року № 0000782302/0 та винесені за наслідками апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2008 року № 0000782302/1, від 05 серпня 2008 року № 0000782302/2 та від 21 жовтня 2008 року № 0000782302/3 на таку ж саме суму податкового зобов'язання, що і з дріб'ю 0, 1 та 2 є протиправними і повинні бути судом скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 94, 161-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю вирбничо-торгівельна фірма «Лефша» до Державної податкової інспекції Київського району міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі

Скасувати податкові повідомлення-рішення податкової інспекції Київського району міста Харкова від 09.04.2008 року № 0000782302/0, від 12.05.2008 року № 0000782302/1, від 05.08.2008 року № 0000782302/2 та від 21.10.2008 року № 0000782302/3, якими ТОВ „ЛЕФША” визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 31975,00 грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 23000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8 975,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 30.03.2009 року.

Суддя (підпис) Т.С.Перцова

Суддя Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.

Використовуючи YouControl, ви зможете глибоко аналізувати ваших контрагентів:

• Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
• Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
• Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
• Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
• Перевірити наявність податкового боргу;

Безкоштовна бізнес реєстрація

Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!

10 повних досьє контрагентів
+ консультація

Зареєструватися

Корисне про YouControl

Тарифи Про компанію Наша команда Взаємодія з медіа Співпраця з ЗВО Навчальні вебінари Навчання для користувачів Наш блог КСВ

Рішення

Перевірка юросіб Перевірка фізосіб, НПД Фінансовий моніторинг Перевірка власності Фінансові показники Автоматизація перевірки Виявлення звʼязків Експрес-аналіз YouControl Фінансовий скоринг банків України

Каталоги

Каталог компаній Компанії за КВЕД Каталог судових рішень Каталог офшорних зон Каталог власників та директорів Каталог декларацій Каталог нотаріусів

База знань YouControl

Перевірка штрафів в Україні Як перевірити виконавче провадження? Перевірка арешту майна Як перевірити особу в реєстрі боржників

Продукти YouControl

YouScore

API для автоматизації перевірок контрагентів

YC.Market

Пошук клієнтів, партнерів та постачальників

YC World

Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків

YC Academy

Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів

Консультативний висновок

Письмовий висновок по компанії або ФОП

Розширення

Firefox, Google Chrome

Ми у соцмережах

Facebook LinkedIn Youtube Instagram X (ex-Twitter)

Юридична інформація

Terms of Service Terms of use Data Protection Policy Cookies Policy Технічні характеристики Антикорупційна програма

Сплачуйте онлайн

Ми у соцмережах

Facebook LinkedIn Youtube Instagram X (ex-Twitter)

Сплачуйте онлайн

Юридична інформація

Terms of Service Terms of use Data Protection Policy Cookies Policy Технічні характеристики Антикорупційна програма

Корисне про YouControl

Тарифи Про компанію Наша команда Взаємодія з медіа Співпраця з ЗВО Навчальні вебінари Навчання для користувачів Наш блог КСВ

Каталоги

Каталог компаній Компанії за КВЕД Каталог судових рішень Каталог офшорних зон Каталог власників та директорів Каталог декларацій Каталог нотаріусів

Рішення

Перевірка юросіб Перевірка фізосіб, НПД Фінансовий моніторинг Перевірка власності Фінансові показники Автоматизація перевірки Виявлення звʼязків Експрес-аналіз YouControl Фінансовий скоринг банків України

База знань YouControl

Перевірка штрафів в Україні Як перевірити виконавче провадження? Перевірка арешту майна Як перевірити особу в реєстрі боржників

Продукти YouControl

YouScore

API для автоматизації перевірок контрагентів

YC.Market

Пошук клієнтів, партнерів та постачальників

YC World

Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків

YC Academy

Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів

Консультативний висновок

Письмовий висновок по компанії або ФОП

Розширення

Firefox, Google Chrome

YouControl — повне досьє на кожну компанію України

© 2026 All rights reserved