Рішення № 4801108, 04.09.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2009 р.

Справа № 12/5-1337

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича, 5, м. Тернопіль,46000

до Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, б-р. Шевченка, 39, м. Тернопіль,46000

про стягнення 8704грн.08коп. боргу

за участю представників сторін від:

позивача: Шевченко В.М. –юрисконсульт (довіреність №153 від 28.01.09);

відповідача: Клим А.А. –юрисконсульт (довіреність №31 від 08.01.09).

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено права та обов’язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Суть справи:

Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль, звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом про стягнення з Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль 8704грн.08коп., з них 2176,02грн. - за невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг, наданих згідно договору №022311 від 31.12.2008р. на технічне обслуговування засобів охоронної сигналізації, встановлених на об’єкті, протягом січня-лютого 2009 року та 6528грн.06коп. заборгованості за надані послуги згідно договору №022311 від 27.02.2009р. про надання послуг на спостереження за станом сигналізації за допомогою ПЦС на об'єктах управлінь Державного казначейства України у Тернопільській області (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог №17/1-2-1323 від 06.08.2009р.).

Відповідач у відзиві на позов (№14-18/235-3404 від 24.07.2009р.) та додатковому відзиві на позов (на уточнення до позовних вимог) №14-19/262-3847 від 21.08.2009р. підтверджує факт укладення між сторонами договору №022311 від 31.12.2008р. на технічне обслуговування засобів охоронної сигналізації, встановлених на об’єкті, (який він зазначає як договір №96/022311 від 31.12.2008р.), та договору №022311 від 27.02.2009р. про надання послуг на спостереження за станом сигналізації за допомогою ПЦС на об'єктах управлінь Державного казначейства України у Тернопільській області, (який він зазначає як договір №14/022311 від 27.02.2009р.), визнає факт надання послуг на виконання зазначених договорів та існування заборгованості, зазначає, що борг в сумі 8704,08грн. буде погашено ним при здійсненні асигнувань по мірі надходження коштів, проте позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідно до п. 15 Постанови Кабміну "Питання Державного казначейства України" від 21.12.2005р. №1232, п. 12 Положення про Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області від 19.07.2006р. казначейство утримується за рахунок Державного бюджету України в межах коштів, передбачених на утримання Державного казначейства України, і, враховуючи дану процедуру фінансування, договором №14/022311 було передбачено п. 6.1.3. розділу "Відповідальність сторін" згідно якого, Замовник (відповідач) звільняється від відповідальності, визначеної законодавством України та даним договором в разі недофінансування чи зменшення фінансування Замовника, а оскільки для органів Державного казначейства України асигнування на 2009 рік скорочено на 75 відсотків в порівнянні з 2008 роком, в управління не має в наявності коштів на оплату послуг згідно договорів №96/022311 та №14/022311, і, виходячи із наведених умов договору, Головне управління жодним чином не порушувало прав позивача.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 27.07.2009р. оголошувалася перерва до 07.08.2009р. до 12год.00хв.

Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області у клопотанні №14-18/271-4048 від 04.09.2009р. та його повноважний представник у судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи та залучити до розгляду справи №12/5-1337 Прокуратуру Тернопільської області, посилаючись на те що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету, а за цих обставин судове рішення про стягнення з Головного управління суми заборгованості, яка виникла не з вини Головного управління, може завдати збитків Державному бюджету України та державі в цілому, а тому вбачає за необхідне задля уникнення обставини, за якою інтереси держави не захищенні, враховуючи Розпорядження Генеральної прокуратури України "Щодо посилення контролю за використанням бюджетних коштів" від 9 квітня 1999 року за № 242к та спільний наказ Генеральної прокуратури України та Державного казначейства України "Про затвердження Порядку взаємодії органів прокуратури України та Державного казначейства України з питань захисту інтересів держави та забезпечення додержання вимог закону при стягненні з Державного бюджету України (місцевих бюджетів) коштів за рішеннями судів про відшкодування шкоди" від 22 червня 2007 року за № 36/132, залучити до участі у справі № 12/5-1337 Прокуратуру Тернопільської області, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 35, ч. 1 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року за № 1789-ХІІ, згідно яких прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, при цьому представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Розглянувши подане клопотання відповідача, суд відхиляє його з огляду на наступне:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Залучення прокурора до участі у справі господарським судом з власної ініціативи або за клопотанням сторін чинним законодавством України не передбачено. Станом на день розгляду справи від Прокуратури Тернопільської області повідомлення про участь прокурора у справі №12/5-1337 не надходило. Окрім того, слід зазначити, що підставою заявлених позовних вимог в даній справі є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті послуг наданих позивачем згідно договору №022311 від 31.12.2008р. на технічне обслуговування засобів охоронної сигналізації, встановлених на об’єкті та договору №022311 від 27.02.2009р. про надання послуг на спостереження за станом сигналізації за допомогою ПЦС на об'єктах управлінь Державного казначейства України у Тернопільській області, і відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов’язки Прокуратури Тернопільської області, а тому не має правових підстав залучення останньої і в якості третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

31.12.2008р. між сторонами укладений договір №022311 не технічне обслуговування засобів охоронної сигналізації, встановлених на об'єкті, далі договір №022311 від 31.12.2008р., за умовами п.п.2.1., 3.2. якого Виконавець (позивач по справі) зобов’язався здійснювати регламентне (технічне) обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах Замовника (відповідача по справі) згідно додатку №1, а Замовник в свою чергу зобов’язався в строк до 20-го числа місяця здійснювати оплату за надані послуги в попередньому місяці на підставі отриманих актів виконаних робіт або інших фінансових документів.

Згідно п.п. 3.1. договору договір №022311 від 31.12.2008р. ціна регламентного (технічного обслуговування засобів сигналізації є договірною і визначається сторонами в Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни, які є невід"ємними частинами договору: в зазначених додатках, копії яких знаходяться в матеріалах справи, сторони погодили, що вартість обслуговування однієї умовної одиниці сигналізації в рік становить 216,00грн. з ПДВ), вартість вищезазначених послуг на місяць становить 2176,02грн.

Пунктом 11.1. договору №022311 від 31.12.2008р передбачено, що цей договір починає свою дію з 01 січня 2009 року по 01 березня 2009 року.

Як випливає з матеріалів справи, а саме: актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг, підписаних сторонами та завірених повноважними особами підприємств без зауважень, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивач на виконання умов договору № 022311 від 31.12.2008р. протягом січня-лютого 2009р. надав відповідачу послуги на загальну суму 4352грн.04коп.

27.02.2009р. між сторонами укладений договір №022311 про надання послуг на спостереження за станом сигналізації за допомогою ПЦС на об'єктах управлінь Державного казначейства у Тернопільській області підрозділами ВДСО при УМВС України в Тернопільській області, далі договір №022311 від 27.02.2009р., за умовами п.п.2.1., 2.2., пп.. 5.1.10. п.5.1 якого Замовник (відповідач по справі) доручає, а Виконавець (позивач по справі) зобов’язується здійснювати спостереження за станом сигналізації об’єктів Замовника за допомогою ПЦС та оперативне реагування НМО на сигнали тривоги у випадках переходу її у режим тривоги у дні та години, вказані в Дислокації (додаток 1 до договору), а Замовник в свою чергу зобов’язується своєчасно здійснювати оплату по договору та відшкодовувати витрати Виконавцю по ремонту сигналізації та інших витрат.

Згідно п.п. 3.2., 3.3., 3.4. договору №022311 від 27.02.2009р. вартість вищезазначених послуг на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі Дислокації та Рахунку (додатки №№1,2 до Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці їх вартості (в зазначених додатках, копії яких знаходяться в матеріалах справи, сторони погодили, що вартість спостереження за 1 годину становить 0,70грн., середньомісячна вартість вищезазначених послуг становить 5490,68грн.) Оплата за послуги здійснюється Замовником в строк до 20-го числа місяця за надані послуги в попередньому місяці шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Охорони. При цьому Замовник своєчасно направляє до Виконавця свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату, актів виконаних робіт та інших необхідних йому фінансових документів.

Пунктом 13.1. договору №022311 від 27.02.2009р. передбачено, що цей договір починає свою дію з 01 березня 2009 року по 01 червня 2009 року.

Як випливає з матеріалів справи, а саме: актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг, підписаних сторонами та завірених повноважними особами підприємств без зауважень, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивач на виконання умов договору № 022311 від 27.02.2009р. протягом березня - травня 2009р. надав відповідачу послуги на загальну суму 6528грн.06коп.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов’язання, що випливають із договору про надання послуг. Так, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов’язок по перерахуванню грошових коштів за надані послуги згідно договорів встановлено умовами договорів та випливає із змісту загальних положень про зобов'язання цивільного законодавства та Господарського кодексу України від 16.01.2003р., які суд застосовує до спірних правовідносин (ст.ст. 526, 509 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України).

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг згідно договору № 022311 від 31.12.2008р. виконав частково, сплативши 2176,02грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього на день звернення з позовом в суд становить 2176,02грн., а свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг згідно договору №022311 від 27.02.2009р. не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 6528,06грн., що відповідач визнав в акті звірки взаємних розрахунків по договору №022311 від 27.02.2009р. станом на 30 липня 2009року, який підписаний представниками і завірений печатками сторін. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача складає 8704грн.08коп.

В свою чергу відповідач у відзиві на позов, додатковому відзиві та його представник в судових засіданнях визнає факт надання послуг на виконання зазначених договорів та факт існування заборгованості в сумі 8704,08грн., при цьому зазначає, що борг в сумі 8704,08грн. буде погашено ним при здійсненні асигнувань по мірі надходження коштів.

Разом з тим, відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що відповідно до п. 15 Постанови Кабміну "Питання Державного казначейства України" від 21.12.2005р. №1232, п. 12 Положення про Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області від 19.07.2006р. казначейство утримується за рахунок Державного бюджету України в межах коштів, передбачених на утримання Державного казначейства України, і, враховуючи дану процедуру фінансування, договором №022311 від 27.02.2009р. було передбачено п. 6.1.3. розділу "Відповідальність сторін" згідно якого, Замовник (відповідач) звільняється від відповідальності, визначеної законодавством України та даним договорами в разі недофінансування чи зменшення фінансування Замовника, а оскільки для органів Державного казначейства України асигнування на 2009 рік скорочено на 75 відсотків в порівнянні з 2008 роком, тому в управління не має в наявності коштів на оплату послуг згідно договорів №96/022311 та №14/022311, проте дані твердження судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Як вбачається із тексту договору №022311 від 27.02.2009р. про надання послуг на спостереження за станом сигналізації за допомогою ПЦС на об'єктах управлінь Державного казначейства України у Тернопільській області, (який він зазначає як договір №14/022311 від 27.02.2009р.), на який посилається відповідач в своїх запереченнях на позов, у ньому відсутній п. 6.1.3. розділу "Відповідальність сторін", взагалі не існує даного розділу, проте є розділ 8 "Відповідальність Замовника", в якому передбачена відповідальність Замовника в разі виїзду групи затримання Виконавця в результаті хибного спрацювання сигналізації з вини працівників Замовника у вигляді сплати штрафу у розмірі 20,00грн. за кожний такий випадок (п. 8.1. договору), та у випадку невчасної оплати Замовником послуг по договору у вигляді сплати пені (п. 8.2.договору), також існує п. 8.3., згідно якого Замовник звільняється від відповідальності, визначеної законодавством України та розділом 8 даного договору, вразі недофінансування чи зменшення фінансування "Замовника".

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, тобто відповідальність.

Відповідно до приписів ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, оплата відповідачем послуг, наданих позивачем на виконання договорів, в сумі 8704,08грн. є його зобов’язанням, до того ж сторонами в договорах жодних умов звільнення відповідача від виконання зобов’язання по оплаті послуг не передбачено, при цьому слід зазначити, що ні предметом даного позову, ні його підставою не є стягнення чи застосування до відповідача будь-яких санкцій, передбачених умовами договорів чи чинним законодавством України.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач, як на підставу відсутності своєї вини у простроченні виконання зобов'язання посилається на те, що для органів Державного казначейства України скорочено асигнування на 2009 рік на 75 відсотків в порівнянні з 2008 роком, тому в управління не має в наявності коштів на оплату послуг згідно договорів №96/022311 та №14/022311, проте не є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача боргу той факт, що відповідач неналежно фінансується з Державного бюджету України, на що він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, оскільки будь-якого правового обґрунтування звільнення боржника від встановленої законом відповідальності з зазначених підстав, відповідач не навів.

Згідно статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або не переробної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Слід зазначити, що доводи відповідача про те, що зобов'язання по оплаті послуг, наданих на виконання укладених між сторонами договорів №022311 від 31.12.2008р. та № 022311 від 27.02.2009р. в сумі 8704,08грн. будуть виконані ним при здійсненні асигнувань по мірі надходження коштів, судом до уваги не приймаються, оскільки наміри відповідача здійснювати будь-які дії в майбутньому не є підставою для звільнення від виконання зобов’язань відповідно до чинного законодавства.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач на день розгляду спору не надав суду будь-яких доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає, що позовні вимоги Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Петрушевича, 5, щодо стягнення з Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль, 8704грн.08коп. заборгованості підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль, б-р. Шевченка, 39, м. Тернопіль, код 23587539, на користь Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільської області, м. Тернопіль, вул. Петрушевича, 5 ідентифікаційний код 085597014 –8704грн.08коп. боргу, 102грн.00коп. в повернення сплаченого державного мита, 312грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя