Постанова № 4799381, 17.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2009 р.                                                             Справа № 2а- 4448/09/0570

          місто Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17

12 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.

суддів Папазової Г.П., Кірієнка В.О.

при секретарі судового засідання Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форіца», смт. Мангуш

до Державної інспекції з енергозбереження, м. Київ

про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 26 серпня 2008 року

за участю представників:

від позивача: Ільїної Є.О. - за дов. від 16.03.2009р.

від відповідача: Берегового С.Г. - за дов. від 01.01.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Форіца» заявлено позов до Державної інспекції з енергозбереження про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови від 26 серпня 2008 року № 18-6/103-КП14/М, скасування постанови від 26 серпня 2008 року № 18-6/103-КП14/М про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність прийняття відповідачем спірної постанови та порушення відповідачем при прийнятті постанови норм статей 11, 27 Закону України «Про енергозбереження», пунктів 8, 18 наказу Державного комітету України з енергозбереження «Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення актів їх неефективного використання» від 4 серпня 2000 року № 64, постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» від 2 вересня 1993 року № 699.

Відповідача проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірна постанова відповідає вимогам чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форіца» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24807865.

23 липня 2008 року територіальним управлінням відповідача була проведена комплексна перевірка використання паливно-енергетичних ресурсів позивачем, за результатами якої складений акт № 18-6/89-14/М.

На підставі акту перевірки територіальним управлінням відповідача (яке не є юридичною особою) прийнята спірна постанова від 26 серпня 2008 року № 18-6/103-КП14/М про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 21589 грн. 79 коп.

Як вбачається з акту перевірки, територіальним управлінням відповідача (надалі – відповідач) був встановлений факт марнотратного споживання, прямих втрат, неекономного та неефективного використання палива, а саме робота котла із зниженим ККД (коефіцієнт корисної дії). Втрати природного газу за висновком відповідача склали 8,56 тис. м3/рік.

Згідно зі спірною постановою підвищена плата застосована до позивача за перевитрати палива (природного газу) - 8,56 тис. м3/рік, а саме втрати палива (природного газу) внаслідок роботи котла із зниженим ККД.

Правовою підставою прийняття спірної постанови відповідачем визначена стаття 11 Закону України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 року № 74/94-ВР. Під час судового розгляду справи з пояснень представника відповідача судом встановлено, що правовою підставою прийняття спірної постанови є пункт «є» статті 11 Закону України «Про енергозбереження».

Відповідно до пункту «є» статті 11 Закону України «Про енергозбереження» економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих. За поясненнями представника відповідача під час судового засідання у спірних правовідносинах має місце безгосподарність позивача.

Відповідно до акту перевірки (частина ІІ) в котельному цеху позивача є наступне паливо-використовуюче обладнання: 2 одиниці водогрійних котлів, 3 одиниці парових котли, коптильні камери із пальниками. У пункті 5 частини ІІ акту перевірки зазначено, що технологічні та режимні карти, технічні паспорти на дане обладнання у позивача є в наявності. Відповідно до пункту 10 частини ІІ акту перевірки відповідачем визначені резерви економії палива: проведення режимно-налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні із включенням в роботу автоматики регулювання процесу спалення палива, а також заміна застарілих котлів на сучасні енергоефективні.

За результатами перевірки, викладеними у частині ІХ акту, та які мають відношення до прийняття спірної постанови, позивач експлуатує морально та фізично застарілі котли із паспортним ККД нижче нормативного 90%.

Суд зазначає, що в акті перевірки немає жодного посилання щодо якого саме з наявних у позивача котлів виявлене порушення. Під час судового розгляду справи судом було з’ясовано, що порушення встановлено стосовно одного парового котла Е-1,0-9Г-2, технічний паспорт якого долучений до матеріалів справи під час судового засідання 17 липня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, до акту комплексної перевірки від 23 липня 2008 року був складений припис. Під час судового засідання з пояснень представника відповідача судом встановлено, що до спірних правовідносин має відношення пункт 7 припису, відповідно до якого позивача зобов’язано виконати режимно-налагоджувальні роботи на паливовикористовуючому обладнанні (котлах – 5 одиниць), звіти та режимні карти погодити в територіальному управлінні відповідача.

Як встановлено судом під час судового розгляду, на думку відповідача, позивач не повинен використовувати спірний котел, оскільки він не відповідає обсягам виробництва позивача. Суд не приймає таке посилання відповідача, оскільки до його повноважень як суб’єкта, який виконує владні управлінські функції, не відноситься здійснення висновків щодо доцільності чи недоцільності використання будь-якого обладнання на підприємстві, і це є перевищення відповідачем своїх повноважень.

Стосовно проведених відповідачем розрахунків втрат природного газу, на підставі яких було прийнято спірну постанову, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень відповідача та долучених ним письмових доказів, підставою для визначення загальних втрат по паровому котлу є «фотографія» роботи котла (котлоагрегату) та акт виконання інструментальних вимірювань, які підтверджують роботу котла зі зниженим ККД, і були виконані у відповідності до Методики визначення нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів», затвердженої наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 13 грудня 2006 року № 89 та наказу від 24 жовтня 2005 року № 228 «Про введення в дію акту інструментальних вимірювань».

Суд не приймає у якості правильності здійснення розрахунків «фотографію» роботи котла та акт виконання інструментальних вимірювань в порядку статті 9 КАС України з огляду на принцип законності, оскільки вони були здійснені на підставі наказів, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, і не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 наказу Державного комітету України з енергозбереження від 4 серпня 2000 року № 64 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000 року за № 653/4874), яким затверджений Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, за результатами перевірки визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать: прямі втрати ПЕР, спричинені безгосподарною діяльністю працівників; марнотратне споживання ПЕР, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго- та теплопостачання, а також огороджувальних конструкцій споруд в опалювальний сезон, визначених режимними та технологічними картами, проектною документацією, паспортами на діюче обладнання, у тому числі систематичне використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого обладнання, що працює з використанням енергоресурсів; споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача режимної карти спірного котла, оскільки відповідачем при здійсненні розрахунків втрат природного газу було здійснено порівняння ККД котла фактичного із визначеним режимною картою (80 – фактично, 84,3 – за режимною картою, втрати 4,3).

Суд приймає до уваги посилання позивача, на те, що коефіцієнт корисної дії теплового агрегату напряму залежить від теплотворної здатності спаленого в ньому палива. Із технічних даних приведених у паспорті виробника коефіцієнт корисної дії котлу становить 89% при найнижчій теплоті згоряння газу 8500 ккал/м3. В акті перевірки відсутні посилання відповідача на фізико-хімічні показники природного газу, який спалюється в котлі на момент перевірки. ККД котла – є величина непостійна та змінюється від кількості та якості палива, однак в акті перевірки відображений одиничний показник для розрахунку витрат палива за весь рік.

Відповідно до пункту «є» частини 2 статті 27 Закону України «Про енергозбереження» відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні у використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні інших вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи, відповідачем не доведено систематичне порушення позивачем вимог щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів.

Суд не приймає посилання позивача на неправомірність проведення перевірки, оскільки суду відповідачем надані докази надіслання підприємству повідомлення про проведення перевірки, позивач допустив посадових осіб відповідача до перевірки, яка була проведена у присутності відповідального працівника позивача, про що свідчить проведення інструктажу посадових осіб перед перевіркою, та підписання начальником котельні «фотографії» та акту вимірювання.

Суд зазначає, що проведення перевірки та прийняття за її наслідками постанови входить до компетенції відповідача як суб’єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій, внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови від 26 серпня 2008 року № 18-6/103-КП14/М, не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не довів ні склад порушення, ні правильність здійснених розрахунків, за якими прийнята спірна постанова, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена постанова прийнята ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форіца» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови від 26 серпня 2008 року № 18-6/103-КП14/М, скасування постанови від 26 серпня 2008 року № 18-6/103-КП14/М про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів задовольнити частково.

Скасувати постанову про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів від 26 серпня 2008 року № 18-6/103-КП14/М.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форіца» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 22 липня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                       Смагар С.В.