Постанова № 4798653, 13.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-3841/09/0570 час прийняття постанови: 09.15 година Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Могильницького М.С. при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є. за участю представника позивача           Чеверди Г.О. представника відповідача Мезенцева В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним повідомлення-рішення № 3706/10/15-311-1 від 11 лютого 2009 року на суму 1343.54 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним повідомлення-рішення № 3706/10/15-311-1 від 11 лютого 2009 року на суму 1343.54 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем – ДПІ у Київському районі м. Донецька, стосовно ДП «Донецьквантажтранс» було прийнято повідомлення-рішення № 3706/10/15-311-1 від 11.02.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за 2008 рік у розмірі 1343.54 грн.

Підприємство з таким рішенням відповідача не згоден з таких підстав.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон 2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За результатами перевірки з питання своєчасної сплати земельного податку для розрахунку штрафних санкцій відповідачем був застосований місячний податковий період для сплати узгоджених сум податкових зобов’язань та визначені граничні строки сплати цього податку, а саме: 30-й календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного податкового місяця. При цьому відповідач врахував приписи п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181.

Проте, розміри та порядок сплати за використання земельних ресурсів, а також направлення використання засобів, які надійшли від плати землі, відповідальність платників та контроль за правильністю нарахування та стягнення земельного податку визначається спеціальним законом – Законом України «Про плату за землю» (далі – Закон 2535).

Підпункт 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, до такого платника податків застосовується штрафна санкція.

Підставою для застосування штрафних санкцій до позивача у повідомленні-рішенні були зазначені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181.

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» та Порядку надання податкового розрахунку земельного податку, передбачено надання розрахунку земельного податку щорічно до 1 лютого поточного року з розмежуванням річної суми земельного податку рівними частками за місяцями, зі сплатою відповідно до ст. 17 зазначеного Закону щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Тобто, граничний строк сплати узгодженого зобов’язання за приписами Закону 2535 30-тий календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. На той час, як відповідно до приписів п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону 2181 надання декларації при наданні за календарний рік передбачається протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року та відповідно сплата протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Тобто, як вважає позивач, граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання за приписами Закону 2181 – десятий календарний день, наступний за 60-тим календарним днем за наступним календарним днем звітного (податкового) року.

Підприємством 28.01.2008 року був наданий до податкового органу податковий розрахунок земельного податку на 2008 рік, в якому були визначені податкові зобов’язання по земельному податку у сумі 80612.49 грн. з розмежуванням на місяці. Земельний податок за 2008 рік підприємством сплачений повністю.

Том просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що згідно до преамбули Закону 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Закон України «Про плату за землю» є загальним з цих питань. Загальні норми можуть бути застосовані лише до питань неврегульованих спеціальною нормою. Норми Закону 2181 чітко встановлюють троки сплати земельного податку. Конфлікт інтересів в даному випадку відсутній і прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають законодавству.

Тому просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені в обґрунтування позову. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені у запереченнях проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

З Акту № 487/15-311-1/34828840 від 29 січня 2009 року вбачається, що податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» з питання своєчасності сплати земельного податку за період з 1 грудня 2008 року по 5 січня 2009 року. Згідно висновків перевірки встановлено, що ДП «Донецьквантажтранс» порушено норми ст. 17 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкових зобов’язань зі сплати земельного податку за жовтень 2008 року, сума несвоєчасно сплаченого земельного податку – 6717.71 грн.

На підставі цього Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2009 року за № 3706/10/15-311-1, відповідно якого позивачу відповідачем виставлена сума штрафу за затримку на 35 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 6717.71 грн. та зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1343.54 грн. Зазначена податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі ст. ст. 26, 27 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з пояснень сторін, і вказаний факт не оспорюється сторонами, підставою для розрахунку штрафних санкцій стали податкові зобов’язання, визначені податковим розрахунком з земельного податку, який був поданий до податкової інспекції, і таким чином, податкові зобов’язання по сплаті земельного податку визначений розрахунком, були узгоджені належним чином.

Позивачем 28 січня 2008 року був наданий до податкового органу за вхідним номером 2199 розрахунок земельного податку на 2008 рік, в якому були зазначені податкові зобов’язання по податку за землю у сумі 80612.49 грн. з розмежуванням на кожний місяць.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Сплата податку за землю підприємством підтверджується платіжними дорученнями: № 1568 від 29.01.2009р. на суму 6717.68 грн. з призначенням платежу - податок за землю за грудень 2008р.; № 1360 від 05.01.2009р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за жовтень 2008р.; № 528 від 29.10.2008р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за вересень 2008р.; № 233 від 30.09.2008р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за серпень 2008р.; № 5228 від 30.07.2008р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за червень 2008р.; № 4923 від 27.06.2008р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за травень 2008р.; № 4679 від 30.05.2008р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за квітень 2008р.; № 4397 від 30.04.2008р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за березень 2008р.; № 4093 від 28.03.2008р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за лютий 2008р.; № 3843 від 29.02.2008р. на суму 6717.71 грн. з призначенням платежу - податок за землю за січень 2008р.

Проте, як вбачається з вищенаведених платіжних доручень за період з січня 2008 року по вересень 2008 року та з листопада 2008 року по грудень 2008 року, позивач здійснював сплату земельного податку протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця і лише тільки за жовтень 2008 року позивач терміном сплати 1 грудня 2008 року включно сплатив земельний податок 5 січня 2009 року з затримкою на 35 календарних днів.

Зі спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що податковим органом був нарахований позивачу штраф на підставі ст. ст. 26, 27 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - Кодекс), згідно з яким всі землі України поділяються відповідно до їх цільового призначення.

Кодексом і Законом України «Про плату за землю» встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно із Законом України «Про плату за землю» (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Ствердження позивача стосовного того, що граничний строк плати узгодженого податкового зобов’язання за приписами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є десятий календарний день, наступний за 60-тим календарним днем за наступним календарним днем звітного (податкового) року є хибним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 цього Закону).

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п. 1.11 зазначеного Закону).

Абзацом першим п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. «в» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація (розрахунок) за базовий податковий період що дорівнює року подається платником податку протягом 60-ти календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, зазначене свідчить про те, що позивач помилково вважає, що базовим податковим періодом для погашення податкового зобов’язання є рік, оскільки зазначені норми застосовуються при наданні податкової декларації до податкового органу, а не при сплаті податкового зобов'язання по земельному податку, який визначений у податковій декларації на поточний рік.

Крім того, посилання позивача на той факт, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про плату за землю» по різному визначені базовий податковий період, строки сплати та відповідальність за порушення строку сплати, а тому, згідно п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», це є конфлікт інтересів, суд не приймає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна штрафна санкція була застосована відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення термінів спати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати земельного податку.

З преамбули Закону України «Про плату за землю» вбачається, що цим Законом визначено розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про плату за землю» за порушення Закону України «Про плату за землю» платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»І, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю» та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю» є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

З огляду на наведене висновок позивача щодо превалювання Закону України «Про плату за землю» над положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковим.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильного обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів (обов’язкових платежів).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України тощо.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податковий орган при нарахуванні позивачу штрафної (фінансової) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати земельного податку діяв у межах та у спосіб наданих йому податковим законодавством України повноважень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом доведена правомірність прийнятого оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ДП «Донецьквантажтранс» не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним повідомлення-рішення № 3706/10/15-311-1 від 11 лютого 2009 року на суму 1343.54 грн., відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 13 квітня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 18 квітня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.