Постанова № 4798262, 29.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2009 р.                                                             Справа № 2а- 3124/09/0570

          час прийняття постанови: 09.50 година

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, вул. 50-тої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів у складі:                              

головуючого судді                                         Могильницького М.С.,

суддів                                                   Галатіної О.О., Кошкош О.О.,

при секретарі – Лакушевій Є.В.,

за участю представника позивача – Пазій О.І.,

представника відповідача 1 – не з’явився,

представника відповідача 2 – не з’явився,

представника третьої особи – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління до Територіального управління державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області, Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ) за участю третьої особи Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (м. Київ) про визнання недійсною постанови № 18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006 року про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів,

В С Т А Н О В И Л А:

Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління звернулося до суду з адміністративним позовом до Територіального управління державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області (відповідач 1), Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ) (відповідач 2) за участю третьої особи Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (м. Київ) про визнання недійсною постанови № 18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006 року про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки за період з 2001 року по 2006 рік відповідачем 1 складено акт перевірки від 27.02.2006 року за № 18-6/89-05/М. 23.03.2006 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 1 була прийнята постанова № 18-6/103-КП 05/М про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

Зазначену постанову позивач вважає неправомірною з огляду на наступне.

Відповідачем не було виконано вимогу щодо повідомлення управління не пізніше як за 10 днів до початку перевірки.

При перевірці управління інспектори не мали при собі ані посвідчень, ані програми перевірки. В результаті відсутності прогарами перевірки, зазначена перевірка проводилась за період з 2001 року по 2006 рік, на той час як за період з 2001 рок по 2002 рік перевірка вже була здійснена у лютому 2003 року.

Крім того, факти, які викладені в цих актах за один і той же період не співпадають.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про енергозбереження» економічні санкції накладаються на юридичних осіб за марнотратне використання паливно-енергетичних ресурсів; несвоєчасне проведення експертного огляду використання паливно-енергетичних ресурсів; не використання або не своєчасне використання приписів органів державного управління з енергозбереження стосовно усунення фактів марнотратного або без господарського використання паливно-енергетичних ресурсів.

Економічні санкції відповідачем 1 застосовані до позивача за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, а саме: в результаті неефективного використання електроенергії в результаті низького коефіцієнта потужності (факт 0.364 при нормі 0.25), при цьому втрати електроенергії склали 118.7 тис. кВтч. Підставою низького коефіцієнта потужності (0.364) є не завантаженість преобразуючих трансформаторів на підстанціях, у зв’язку зі скороченням випуску налінію трамваїв та тролейбусів, тобто недостатня кількість електротранспорту стало підставою неефективного використання електроенергії.

В даному випадку потрібно придбання додаткового електротранспорту, але управління (позивач) є збитковим підприємством, яке перебуває у важкому матеріальному становищі, у зв’язку з чим не має можливості придбати необхідну кількість трамваїв та тролейбусів.

Крім того, відповідно до вимог Додатку до Постанови КМУ від 02.09.1993 року № 699, якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів пов'язані з технологічним не удосконаленням процесу та для його удосконалення необхідні значні матеріальні та фінансові ресурси, то Інспекція зобов’язана встановити строк для їх виконання зі згодою зі споживачем. У випадку не виконання робіт у зазначений строк споживач зобов’язаний сплатити перевитрати паливно-енергетичних ресурсів у подвійному розмірі від встановленої на них ціни.

Проте, відповідач 1 не виконав зазначену норму та прийняв оскаржувану постанову.

Також, позивач зазначає, що акт перевірки не був підписаний керівництвом управління.

З огляду на наведене, позивач просить суд визнати незаконною поставу № 18-6/103-КП 05/М про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, яке прийнято ні підставі акту перевірки від 27.02.2006 року.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 – Територіального управління державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області, в судове засідання не з’явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяву про визнання позову або заперечення проти нього суду не надав.

Представник відповідача 2 – Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ), в судове засідання не з’явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяву про визнання позову або заперечення проти нього суду не надав.

Представник третьої особи – Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (м. Київ), в судове засідання не з’явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив.

На підставі ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача 1, представника відповідача 2 та представника третьої особи та на підставі наявних у ній доказів.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна інспекція з енергозбереження, є урядовим органом державного управління згідно Постанови КМУ від 29 червня 2000 року № 1039.

Відповідно до п. 1 Положення про Територіальне управління державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області, воно є структурною одиницею Державної інспекції з енергозбереження.

Позивач, Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління, є юридичною особою (форма власності - комунальна), яке зареєстроване виконкомом Маріупольської міської ради Донецької області 30.06.1993 року про, що видано Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 № 285003; включено до ЄДРПОУ на має ідентифікаційний код – 05393725; діє на підставі Статуту, який затверджений рішенням Маріупольської міської ради від 24.06.1999 року № 329.

З метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України в сфері енергозбереження та згідно з Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 року № 64 «Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання» Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області (відповідач 1), яке є структурною одиницею Державної інспекції з енергозбереження, здійснено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління.

За результатами перевірки 27.02.2006 року було складено Акт № 18-6\89-05\М комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів та встановлено, що фактом марнотратного споживання прямих витрат, неекономного та неефективного використання електроенергії стали витрати електроенергії в електричних мережах за рахунок низького коефіцієнта потужності (tg=0.364; норма tg=0.25) втрати електроенергії – 118.7 тис. кВт.год/рік.

Як зазначено в акті перевірки за результатами перевірки складено припис від 27 лютого 2006 року до Акту комплексної перевірки № 18-6\89-05\М від 27.02.2006 року, протокол про притягнення до адміністративної відповідальності та постанова про підвищену плату за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Начальник Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області на підставі Акту перевірки постановою від 23.03.2006 року за № 18-6\103-КП05\М застосував до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління підвищену плату у розмірі 30862.00 грн. за перевитрати електроенергії – 118.7 тис. кВт.год/рік.

Згідно п. 13 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання перевірка виконання приписів акта здійснюється після закінчення терміну їх дії.

Згідно п. 14 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання залежно від результатів виконання припису обсяги нераціонального використання ПЕР коригуються таким чином:

у разі невиконання робіт - до їх початкового обсягу додаються перевитрати та прямі втрати, що виникли протягом терміну, встановленого для виконання робіт;

у разі часткового виконання робіт - цей обсяг визначається як перевитрати та прямі втрати енергоресурсів, зумовлені невиконанням частини робіт;

у разі виконання робіт - обсяги неефективного використання анулюються.

Згідно п. 15 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання планові перевірки підприємств здійснюються за річним графіком перевірок, який затверджується на наступний рік начальником Інспекції - головним державним інспектором з енергозбереження до 1 грудня поточного року. Планова перевірка підприємства проводиться не частіше ніж один раз на рік.

Згідно п. 4 вказаного Порядку про проведення планової перевірки територіальні органи Інспекції не пізніше як за 10 днів до її початку повідомляють у письмовій формі керівництво підприємства.

Рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

Отже, із аналізу пунктів 13, 14, 15 вищенаведеного Порядку зрозуміло, що тільки після невиконання або неналежного виконання припису в передбачений в ньому строк, приймається рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів (Постанова про сплату підвищеної плати).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, перевірка виконання припису від 27 лютого 2006 року, який був прийнятий відповідачем 1 на підставі Акту № 18-6/89-05/м від 27.02.2006 року була проведена у лютому 2007 року, що підтверджується Актом № 18-6/88-03/М від 23 лютого 2007 року, а постанова про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів прийнята відповідачем 1 стосовно позивача на суму 30862.00 грн. 23 березня 2006 року, тобто майже за рік до проведення перевірки виконання припису.

В судовому засіданні було встановлено, що нормативно-правовою підставою для застосування до позивача економічних санкцій у вигляді підвищеної плати у спірній постанові вказані ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» та постанова КМУ № 699 від 02.09.1993 р. «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1036 від 29.06.2000 року «Питання Державної інспекції з енергозбереження», Державна інспекція з енергозбереження має право застосувати економічні санкції до підприємств відповідно законодавства у випадку виявлення фактів перевитрат ними паливно-енергетичних ресурсів, внаслідок неефективного (нераціонального) їх використання.

Вимоги ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» передбачають низку економічних заходів для забезпечення енергозбереження.

Відповідно до п. «е» ст. 11 Закону України «Про енергозбереження», економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають: введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Разом з цим п. «є» зазначеного Закону передбачено застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Відповідно до Закону України «Про енергозбереження», «марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів» - систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів); «нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів» - прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії;

Згідно з Додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 02.09.1993 року «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження», сплачується підвищена плата.

Зазначеною постановою передбачено, якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картками, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни.

Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсівв подвійному розмірі встановленої на них ціни.

Як вбачається з резолютивної частини постанови від 23.03.2006 року економічна санкція у вигляді підвищеної плати застосована відповідачем 1 до позивача за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів: низький коефіцієнт потужності в електричних мережах, у двократному розмірі на суму 30862.00 грн.

Але проаналізувавши вищенаведені правові норми законодавства з енергозбереження, судова колегія дійшла висновку про те, що перевитрата ПЕР повинна була відбутись у позивача у зв’язку з недотриманням ним технологічної дисципліни, а для застосування економічних санкцій стало марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів внаслідок безгосподарської або некомпетентної діяльності робітників, а саме: неефективне використання електроенергії в результаті низького коефіцієнта потужності (за фактом 0.364 при нормі 0.25), що призвело до втрати електроенергії – 118.7 тис. кВтч.

Проте, як вбачається з матеріалів справи причиною низького коефіцієнта потужності (відхилення коефіцієнта потужності від нормативного) на управлінні стали обставини, які від позивача не залежать.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про енергозбереження» економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за:

а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів;

б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам;

в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

За перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.

Як встановлено судом та підтверджується позивачем економічні санкції до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління були застосовані за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, в результаті неефективного використання електроенергії в результаті низького коефіцієнта потужності (за фактом – 0.364 при нормі – 02.5), при цьому втрати електроенергії склали 118.7 тис. кВтч.

Підставою низького коефіцієнта потужності (0.364) стало не завантаженість преобразуючих трансформаторів на підстанціях, у зв’язку зі скороченням випуску на лінію трамваїв та тролейбусів, тобто у зв’язку із недостатньою кількістю електротранспорту, що й стало підставою неефективного використання електроенергії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов’язок щодо закупівлі електротранспорту (трамваїв та тролейбусів) для забезпечення м. Маріуполя електротранспортом не покладений на позивача, оскільки електротранспорт придбається Маріупольською міською радою за рахунок паритетного фінансування з міського та державного бюджетів.

За період з 2002 року по 2006 рік Програмами економічного та соціального розвитку м. Маріуполя було заплановано придбати 27 одиниць тролейбусів та 7 одиниць трамваїв, проте ці норми виконані не були у зв’язку із недостатнім фінансуванням, що підтверджується листом Відділу транспорту та зв’язку Маріупольської міської ради від 12.12.2006 року № 53/701.

Як зазначено відповідачем в Акті перевірки позивач порушив нормативне значення коефіцієнта потужності, а саме: встановлений низький коефіцієнт потужності за фактом 0.364 при нормі – 0.25 на підставі чого була прийнята оскаржувана постанова.

Проте, суд такий висновок відповідача 1 не може вважати вірним, оскільки Методика визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів на ТЕЦ та ТЕС, якою користувався відповідач та на підставі якої застосовані економічні санкції до позивача, не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а тому не може вважатись нормативно-правовим актом, на підставі якого можуть бути застосовані економічні санкції, передбачені чинним законодавством України з енергозбереження.

Крім того, посилання позивача на той факт, що 2001 рік та 2002 рік двічі перевірявся Територіальним управлінням державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області з питання державного контролю за дотриманням законодавства України в сфері енергозбереження і в кожному з актів перевірки дані 2001 року та дані 2002 року не співпадають (зазначені різні дані) не спростовуються відповідачами та підтверджуються самими актами комплексних перевірок використання паливно-енергетичних ресурсів від 28 січня 2003 року № 18-6/2-КП-М та від 27 лютого 2006 року № 18-6/89-05/М, якими встановлені різні дані коефіцієнтів енергоємності підприємства, обсягу випуску основної товарної продукції, коефіцієнтів енергоємності продукції та відсотків собівартості палива та енергії.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що передбачені п.п. «е» та «є» ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» підстави для застосування економічних заходів для забезпечення енергозбереження відсутні тому, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що позивачем були порушені норми технологічної дисципліни.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Позовні вимоги Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління до Територіального управління державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області, Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ) за участю третьої особи Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (м. Київ) про визнання недійсною постанови № 18-6/103-КП05/М від 23.03.2006 року про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів – задовольнити в повному обсязі.

Постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області № 18-6/103-КП05/М від 23 березня 2006 року про застосування підвищеної плати до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління за перевитрати електроенергії у сумі 30862.00 грн. – скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 92, ЄДРПОУ 05393725; р/р 260069801054 у Маріупольському відділенні «Укрсоцбанк», МФО 334185) витрати по сплаті судового збору у розмірі 102 (сто дві) гривні 00 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частиниу судовому засіданні 29 квітня 2009 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений та підписаний 4 травня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.                    

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                                                  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                       Могильницький М.С.