Постанова № 4797328, 15.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-568/09/0570

час прийняття постанови: 18.10 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В. Є.

за участю:

представника позивача                               Чеверда Г. О.

представників відповідача ДПІ у Київському

районі м. Донецька – Томашевського Г.В., Мезенцева В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства „Тепломережа” до           Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 25119/10/15-311-1 від 14.11.2008 року на суму 44,05 грн. та № 25097/10/15-311-1 від 14.11.2008 року на суму 77,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство „Тепломережа” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 25119/10/15-311-1 від 14.11.2008 року на суму 44,05 грн. та № 25097/10/15-311-1 від 14.11.2008 року на суму 77,16 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач протиправно застосовує норму п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181) до правовідносин із виникнення зобов’язання сплатити земельний податок, регламентованих ст. 17 Закону України „Про плату за землю”. Це позивач пояснює тим, що у відповідності з п.п. 5.3.1 ст.5 Закону № 2181 платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, вказану у наданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 ст.4 Закону № 2181 для надання податкової декларації. А статтею 14 Закону України „Про плату за землю” передбачено обов’язок подавати річний розрахунок із земельного податку до 01 лютого поточного року із розбивкою річної суми рівними частками помісячно із сплатою цих платежів протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Тобто граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання в контексті п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону № 2181 при поданні річної декларації – це 10 календарний день, наступний за 60-м календарним днем звітного (річного)періоду.

Крім того, як зазначено позивачем, з урахуванням акта звірки, проведеного з відповідачем, станом на 01.01.2008 року за позивачем рахувалася переплата із земельного податку у розмірі 436,28 грн.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав суду відповідні заперечення, в яких відповідач посилається на те, що у відповідності із ст. 17 Закону України „Про плату за землю” базовим податковим періодом для земельного податку є місяць. З огляду на це, позивач повинен був у контексті вимог п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 сплатити узгоджене податкове зобов’язання, що визначене в річному розрахунку помісячно, протягом 30 днів, наступних за звітним місяцем.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Комунальне підприємство „Тепломережа”, код ЄДРПОУ 05473192, є платником земельного податку у ДПІ у Київському районі м. Донецька, перебуває на обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька.

За результатами невиїзної документальної перевірки позивача, проведеної 31.10.2008 року встановлено порушення ст. 17 та п.п. 5.3.1 ст.5 Закону № 2181 в частині несвоєчасної сплати КП „Тепломережа” узгоджених податкових зобов’язань зі сплати земельного податку за січень-липень 2008 року, сума несвоєчасно сплаченого податку – 991,84 грн.

За результатами складеного акта перевірки відповідачем на адресу позивача винесено податкові повідомлення-рішення № 25119/10/15-311-1 від 14.11.2008 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого земельного податку на суму 44,05 грн. та № 25097/10/15-311-1 від 14.11.2008 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого земельного податку на суму 77,16 грн.

Судом встановлено, що станом на 01.01.2008 року у позивача існувала переплата із земельного податку у розмірі 436,28 грн. (дані особового рахунку та акт звірки між позивачем та відповідачем від 31.12.2007 року а.с.20).

Станом на 04.01.2008 року настав граничний строк сплати земельного податку за листопад 2007 року у сумі 179,97 грн. на підставі розрахунку із земельного податку № 1586, отриманого відповідачем 25.01.2007 року. Станом на 30.01.2008 року настав граничний строк сплати земельного податку за грудень 2007 року у сумі 179,99 грн. Відповідно до даних особового рахунку КП „Тепломережа” 04.01.2008 та 30.01.2008 року вказані суми були враховані в рахунок зменшення переплати. Станом на 03.03.2008 року рахувався залишок переплати 76,32 грн.

Станом на 03.03.2008 року нараховано до сплати 185,01 грн. податкового зобов’язання за січень 2008 року на підставі поданого розрахунку № 3046 від 30.01.2008 року. У результаті цього нарахування у підприємства створилася недоїмка по сплаті земельного податку за січень 2008 року у розмірі 108.69 грн.

11.03.2008 року підприємством погашено податкове зобов’язання платіжним дорученням № 1001 у сумі 185,01 грн., в якому зазначено призначення платежу: податок на землю за лютий 2008 року. Втім, відповідач скерував вказаний платіж на погашення недоїмки за січень 2008 року у розмірі 108,69 грн., який рахувався по особовому рахунку платника станом на 03.03.2008 року. У результаті цього при розрахунку штрафних санкцій було враховано 8 днів затримки платежу та штрафна санкція у розмірі 10%, що дорівнює 10,87 грн.

Судом зазначається, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Таким чином, ця сума повинна бути зарахованою у погашення податкового зобов’язання саме за лютий 2008 року.

Тому, відповідачем штрафна санкція у розмірі 10,87 грн. за платежем, зазначеним вище, розрахована неправомірно.

Аналогічно відповідач неправомірно нарахував штрафну санкцію у розмірі 10,9 грн. при сплаті позивачем земельного податку за березень 2008 року платіжним дорученням від 10.04.2008 року у розмірі 185,01 грн.

Що стосується платежу, який був здійснений позивачем 04.06.2008 року на суму 370,02 грн. із сплати земельного податку за травень 2008 року, слід зазначити, що частина суми, яка дорівнює 185,01 грн. є невизначеним платежем, оскільки за травень 2008 року повинно бути сплачено тільки 185,01 грн., а не 370,02. Тому відповідач правомірно міг скерувати цю суму на погашення недоїмки зі сплати земельного податку, яка повинна бути залишеною за січень 2008 року та за квітень 2008 року, в результаті чого застосовувати штрафну санкцію відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону № 2181. Втім, суд не може перебирати на себе функції контролюючого органу та самостійно нараховувати штрафні санкції у розмірі більшому, ніж це зробив відповідач. Тому суд вважає правомірним застосування 20% штрафної санкції у розмірі 21,87 грн. у результаті скерування відповідачем частини платежу у розмірі 109,34 грн. за квітень 2008 року. Аналогічно суд вважає правомірним застосування 20% штрафної санкції у розмірі 22,18 грн. за платежем від 14.08.2008 року та 10% штрафної санкції у розмірі 18,39 грн. з платежу від 11.09.2008 року. І з підстав, зазначених вище, вважає неправомірним застосування 10% штрафної санкції у розмірі 18,5 грн. з платежу від 14.08.2008 року.

Крім того, судом зазначається, що під час судового розгляду справи були досліджені дані особового рахунку позивачу по земельному податку за 2005, 2006 та 2007 роки і не було встановлено фактів переплат з цього податку, які б могли бути заліковані у рахунок сплати зобов’язань за лютий та грудень 2007 року, що були сформовані в особовому рахунку за 2008 рік, оскільки строк сплати по ним наступає відповідно 04.01.2008 та 30.01.2008. Суд не приймає доводів позивача про те, що акт звірки станом на 31.12.2007 року за наявною переплатою виключає можливість нарахування земельного податку за листопад та грудень 2007 року із строком сплати у 2008 році. Судом також встановлено, що фактично ці суми ані протягом 2007 року, ані протягом інших років з початку постановлення на облік у ДПІ у Київському районі м. Донецька позивача сплачені не були.

Суд також зазначає, що доводи позивача про те, що відповідач повинен застосовувати положення п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону № 2181 тільки тоді, коли б позивач порушив терміни сплати при поданні річної декларації, не можуть прийняті до уваги з приводу наступного.

Спірні штрафні санкції було застосовано відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення термінів спати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати земельного податку.

З преамбули Закону України “Про плату за землю” випливає, що цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтю 25 Закону України “Про плату за землю” за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про плату за землю” за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону № 2181 визначається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України “Про плату за землю” та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України “Про плату за землю” є загальною з цих питань.

Спеціальними нормами податкового законодавства, якими запроваджено певні види податкових зобов’язань встановлюються ключові питання з його застосування, тому загальні норми податкового законодавства застосовуються виключно щодо тих питань та обставин які не врегульовано спеціальною нормою.

У відповідності із ст. 17 Закону України „Про плату за землю” податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Якщо загальним законом податковий період визначено у місяць, то спеціальний закон визначив подальші дії, виходячи з наявних умов, а саме: у відповідності з п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, вказану у наданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону № 2181 для надання податкової декларації: якщо податковий період дорівнює місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Таким чином, це і є ті передбачені ст.17 Закону України „Про плату за землю” 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства „Тепломережа”.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Тепломережа” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 25119/10/15-311-1 від 14.11.2008 року на суму 44,05 грн. та № 25097/10/15-311-1 від 14.11.2008 року на суму 77,16 грн. – задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 25097/10/15-311-1 від 14.11.2008 року у сумі 58,77 грн.

У решті позовних вимог Комунальному підприємству „Тепломережа” – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства „Тепломережа” судові витрати в сумі 1,70 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 15 квітня 2009 року в присутності представників позивача та відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 квітня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.