Рішення № 4797068, 19.05.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2009

Справа №2-23/11104-2008

За позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, м. Сімферополь

в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, м. Київ

Військового радгоспу "Гурзуфський" МО України, смт. Зуя

До відповідача Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим, с. Зеленогірськ

За участю третьої особи - Білогірської районної державної адміністрації, м. Білогірськ

Про визнання недійсним рішення та спонукання до певних дій

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Прокурор – Бойко В.М., посвідчення №254

Від 3-ї особи –Темпер О.О. – начальник юр. відділу, дов. від 12.01.2008р. №105/01-18

Суть спору: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Військового радгоспу "Гурзуфський" МО України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання недійсним та скасування рішення Зеленогірської сільської ради від 21.12.2001р. №57 «Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський» щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою військового радгоспу загальною площею 34,2 га та спонукання відповідача повернути Міністерству Оборони України в особі постійного землекористувача – військового радгоспу «Гурзуфський» МО України земельну ділянку загальною площею 34,2га. Також прокурор просив в цілях забезпечення позову заборонити передачу або інше відчуження спірних земельних ділянок третім особам.

В судовому засіданні 05.02.2009р. представник відповідача надав письмові пояснення, в яких вказує, що вважає вимоги Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Військового радгоспу "Гурзуфський" МО України безпідставними, оскільки землями, що не входять до меж населеного пункту розпоряджається Білогірська районна державна адміністрація та з 2002р. по 2008р. земельна ділянка загальною площею 34,2 га була виділена громадянам для ведення особистого селянського господарства.

В судовому засіданні 17.02.2009р. прокурор надав пояснення по справі, уточнив нормативне обґрунтування позовних вимог.

12.03.2009р. представник відповідача надав пояснення, в яких наголошує, що на підставі ч.1-4 ст.77 ЗК України, передані землі не є землями Міністерства оборони, тому що на них не розташовані військові частини, установи, військо-учбові заклади, підприємства та організації Збройних Сил України та інші формування. Також вказав, що у матеріалах справи є Державний акт на право постійного користування серії 11-КМ №004022, виданий радгоспу «Гурзуфський», в якому землі оборони виділені окремо у кількості 106,2 га.

В судовому засіданні 24.03.2009р. прокурор надав заяву про зміну підстав позову, яка аналогічна поясненням від 17.02.2009р.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2009р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Білогірську районну державну адміністрацію.

21.04.2009р. від третьої особи надійшли пояснення по суті позовних вимог, вказує, що позовна заява подана зі спливом позовної давності. Крім того, вважає, що п.45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, регламентує саме механізм передачі земель місцевим органам влади, а не механізм прийому місцевими органами влади земельних ділянок, тому з боку Зеленогірської сільської ради не могло бути порушень п.45 Положення. Також наголошує, що на момент прийняття відповідного рішення Зелено гірською сільською радою, тобто на 01.12.2001р., поняття «землі оборони» у Земельному кодексі України 1990р., що втратив чинність з 01.01.2002р., було відсутнє.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши висновок прокурора, пояснення третьої особи, суд

Встановив :

21.12.2001р. Зеленогірською сільською радою Білогірського району АР Крим було прийнято рішення «Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський», яким було припинено право користування Військового радгоспу "Гурзуфський" земельною ділянкою загальною площею 34,2 га, яка розташована на його території та прийнято у склад земель запасу Зеленогірської сільської ради 34,2 га земель Військового радгоспу "Гурзуфський".

У період з 03.03.2008р. по 02.04.2008р. Територіальним кримським контрольно-ревізійним управлінням була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Військового радгоспу "Гурзуфський" з окремих питань за період з 01.01.2000р. по 26.02.2008р., якою встановлено, що будь-яких рішень уповноважених службових осіб Міністерства Оборони України щодо добровільної відмови або згоди на передачу вищезазначеної земельної ділянки площею 34,2 га до Зеленогірської сільської ради не приймалось, правові підстави для цього відсутні. Також у акті ревізії від 30.05.2008р. вказано, що вищевказана земельна ділянка була передана на підставі наказу колишнього директора Військового радгоспу "Гурзуфський" Хайбулаєва С.С. від 21.11.2001р. «Про передачу землі міській Раді». Передача землі була засвідчена актом, який був підписаний директором радгоспу Хайбулаєвим С.С., головним агрономом Курських В.В. та головним бухгалтером Курило Н.Г. (а.с.17,18).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21 грудня 2001 року «Про створення земель запасу із земель радгоспу «Гурзуфський», пунктом 1 якого припинено право користування військового радгоспу «Гурзуфський» земельною ділянкою площею 34,2 га, розташованою на його території, а пунктом 2 прийнято до складу земель запасу Зеленогірської сільської ради 34,2 га з пустуючих земель військового радгоспу «Гурзуфський», для подальшого їх надання для ведення особистого підсобного господарства, суд виходить з наступного.

Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року, з подальшими змінами і доповненнями, який діяв на той час, встановлено, зокрема, таке.

Статтею 70 Земельного кодексу України передбачено, що землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

До таких підприємств, згідно із статутом, відноситься і військовий радгосп «Гурзуфський», який заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю, і підпорядковується через Управління сільського господарства Міністерства оборони України (а.с. 61).

Згідно із ч. 2 ст. 14 Закону України «Про збройні сили» від 5 жовтня 2000 року, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від плати усіх видів податків.

Зазначений режим накладає обмеження на розпорядження землею, що передбачено також п. 4.6. Статуту Підприємства, яким передбачено, що радгосп здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Суд вважає за можливе віднести до переліку вказаних у ч. 2 ст. 14 Закону України «Про збройні сили» суб’єктів і військовий радгосп «Гурзуфський», в контексті ст. 1 Закону України «Про підприємства», ст. 24 ЦК України від 18.07.1963 з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до п. 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483 (далі – Положення), передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва – начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Пунктом 48 Положення передбачено, що перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України – командувачами видів збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України.

Згідно із п. 50 Положення, оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Усупереч вказаному порядку, передача земель радгоспу у кількості 34,2 га здійснена директором військового радгоспу «Гурзуфський» С. С. Хайбулаєвим, на підставі листа від 30.11.2001 на ім’я голови Зеленогірської сільської ради Колобова А. М. (а.с. 47). Акт прийому – передавання земель в запас з боку радгоспу підписано його посадовими особами – директором Хайбулаєвим С.С., головним агрономом Курських В. В., головним бухгалтером Курило Н. Г.

Такі дії керівника військового радгоспу «Гурзуфський» також є порушенням Статуту підприємства, яким передбачено, зокрема, таке:

Відповідно до п. 4.6. Статуту Підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Тобто право розпоряджатися землею підприємству згідно статуту не надано.

Згідно із п. 7.3. Статуту керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених до компетенції Міністерства оборони України.

Як зазначено вище, Положенням до виключної компетенції Міністерства оборони України віднесено питання передачі земель місцевим органам влади.

Суд вважає за необхідне зазначити, що керується вказаним Положенням, яке було і залишається чинним; воно не підпадає під дію вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 р. №493/92 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 р. №731, оскільки безпосередньо не зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян і не має міжвідомчого характеру. Враховано також і інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.01.2009 № 01-08/33, в якому зазначається, що не подаються на державну реєстрацію акти, що спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають правових норм.

Рішення 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21 грудня 2001 року «Про створення земель запасу із земель радгоспу «Гурзуфський» також порушує вимоги п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким виключно на пленарних засіданнях рад вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, зазначене рішення підлягає визнанню недійсним.

Вказаний спосіб захисту відповідає вимогам ст. 20 ГК України. Зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України передбачає такий спосіб захисту прав і законних інтересів, як визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів.

Стосовно вимоги про спонукання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим повернути Міністерству оборони України в особі військового радгоспу “Гурзуфський” земельну ділянку площею 34,2га, суд виходить з того, що із земель площею 34,2 га, переданих у запас рішенням Зеленогірської сільської ради №57 від 01.12.2001р. станом на 01.04.2009р. отримали державні акти на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 12 громадян, про що свідчать листи Республіканського комітету по земельних ресурсах, Білогірського районного відділу по земельних ресурсах та розпорядження Білогірської районної державної адміністрації (а.с.83-94).

Загальна площа переданих у власність громадян земель складає 14,8894 га.

Таким чином, ці земельні ділянки вибули із державної власності, а їх повернення можливе лише шляхом пред’явлення відповідних позовів до вказаних громадян.

Щодо повернення земель площею 19,3106 га суд зазначає, що прокурором не заявлялося позовної вимоги до Білогірської районної державної адміністрації про повернення цієї земельної ділянки, тоді як згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тому у позові про спонукання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу “Гурзуфський” Міністерства оборони України земельну ділянку загальною площею 34,2га суд відмовляє.

Суд не погоджується з доводами представника третьої особи про пропуск позовної давності на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано військовим прокурором за результатами перевірки додержання посадовими особами Військового радгоспу «Гурзуфський» МО України вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про використання земель оборони», тобто прокурор дізнався про порушення земельного законодавства в ході прокурорської перевірки.

Пунктом 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що Казаков А.Ф., який на даний час займає посаду директора військового радгоспу “Гурзуфський” дізнався про обставини відчуження земель радгоспу площею 34,2 га тільки під час проведення перевірки Територіальним кримським контрольно-ревізійним управлінням, оскільки до 02.02.2008р. посаду директора радгоспу займав Хайбулаєв С.С.

Однак, право прокурора подати позов в інтересах держави не пов’язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене правопорушення. Такий висновок також міститься у п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009р. №01-08/204.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що оскільки Територіальним кримським контрольно-ревізійним управлінням проводилася перевірка у період 03.03.2008р. по 02.04.2008р., акт ревізії складений 30.05.2008р., а прокурор звернувся до господарського суду з позовом 24.12.2008р., то при поданні позовної заяви не пропущений встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 19.05.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 25.05.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення 19 сесії 23-го скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21.12.2001р. №57 «Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський».

3. У позові про спонукання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу “Гурзуфський” Міністерства оборони України земельну ділянку загальною площею 34,2га, відмовити.

4. Стягнути з Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим, 97640, АР Крим, Білогірський район, с. Зеленогірськ, вул. Леніна,2 (ЗКПО 19003142) у дохід Державного бюджету (р/р 31115095700002, Держбюджет м.Сімферополя, код платежу 22090200, Банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) державне мито у сумі 85,00 грн.

5. Стягнути з Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим, 97640, АР Крим, Білогірський район, с. Зеленогірськ, вул. Леніна,2 (ЗКПО 19003142) у дохід Державного бюджету (р/р 31218259700002 Держбюджет м.Сімферополя, код платежу 22050000, Банк УДК у м.Сімферополі ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.