Постанова № 4796353, 18.02.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2009 р.                                                                       справа № 30639/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Кошкош О.О.

при секретарі                                                  

при секретарі                                         Гумуржи Т.В.

за участю

представника позивача Дурнєвої І.М.          

представників відповідача Сафонової Т.Г., Шевченко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову зазначив, що Державною податковою інспекцією в місті Сніжне проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Сніжнеантрацит» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань. У результаті перевірки були виявлені порушення виражені в несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобов'язань у розмірі 590979,23 грн. з ПДВ.

За результатами перевірки складений акт та надіслане податкові повідомлення-рішення, згідно яких, на підставі пп. 17.1.7 п 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІП ДП «Сніжнеантрацит» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 128701,29 грн. з ПДВ.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті в протиріччі з чинним законодавством з наступних підстав.

Штраф на підставі пп. 17.1.7 п 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. застосовується якщо платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом.

Для застосування цієї штрафної санкції необхідна наявність декількох умов: по-перше, податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, по-друге погоджене податкове зобов'язання повинне бути несвоєчасно сплачене.

Норми Закону України № 2181 від 21.12.2000р. передбачають, що сплата податкового зобов'язання чи погашення податкового боргу здійснюється чи платником податків самостійно, чи податковим органом. Позивач платіжними дорученнями здійснив сплату податкового зобов’язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення. Скеровуючи поточні платежі на погашення податкового боргу відповідач керувався пунктом 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. який передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, що, на думку позивача, є протиправним.

В судовому засіданні представник позивача просила визнати недійсними податкові повідомлення – рішення № 0001431540/0 від 08.04.2008 року, № 0001451540/0 від 08.04.2008 року, № 0001461540/0 від 08.04.2008 року, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, надали письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що пунктом 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено механізм погашення податкового боргу, тобто яким чином сплачуються податки у разі наявності податкового боргу - податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черги його виникнення. Ця норма права обов'язкова для виконання як платником податку так і податковим органом.

Позивач має узгоджені, але несплачені податкові зобов’язання, тобто податковий борг, на підставі чого всі податкові зобов’язання позивача, перераховані до бюджету, пішли на погашення частки податкового боргу, а суми податкових зобов’язань з ПДВ залишились несплаченими.

Просили відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Сніжнеантрацит» 02.09.2003 року зареєстровано виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради як юридична особа, знаходиться на податковому обліку в Торезькій ОДПІ Сніжнянському відділенні з 06.03.2002 року.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Сніжне є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Сніжнеантрацит» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість нарахованих за період з 01.10.2007 року по 25.02.2008 року, сплачених за період з 09.01.2008 року по 27.03.2008 року, по збору на геологорозвідувальні роботи за період з 20.11.2006 року по 28.03.2008 року, про що складений акт № 252/15-31906124 від 04.04.2008 року.

На підставі висновків акту встановлене порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов'язанні з ПДВ у сумі 590979,23 грн., зі збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 66403,04 грн.

Податковим повідомленням рішенням № 0001431540/0 від 08.04.2008 року на підставі підпункту 17.17 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання визначений штраф на суму 12916,58 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення повністю.

Податковим повідомленням рішенням № 0001451540/0 від 08.04.2008 року на підставі підпункту 17.17 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання визначений штраф на суму 87414,68 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення повністю.

Податковим повідомленням рішенням № 0001461540/0 від 08.04.2008 року на підставі підпункту 17.17 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання визначений штраф на суму 20370,03 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення повністю.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

          - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Разом з тим платник податків самостійно не проводив погашення податкових зобов’язань з ПДВ за період, що зазначений у акті перевірки, а платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи, здійснив оплату податкового зобов’язання з ПДВ за березень 2008 року згідно з Постановою КМУ №270 від 07.03.2002 року, здійснив оплату відповідно до постанови по справі № 41/113, здійснив оплату відповідно до постанови по справі №2-а-8311.

Відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.          

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, оскільки платник податків не сплачував у зазначені в акті періоди суми податкового боргу, а проводив платежі в рахунок оплати ПДВ за березень 2008 року згідно з Постановою КМУ №270 від 07.03.2002 року, здійснив оплату відповідно до постанови по справі № 41/113, здійснив оплату відповідно до постанови по справі №2-а-8311 , тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що у діючому на момент прийняття спірних повідомлень-рішень законодавстві відсутні повноваження податкового органу на визначення податкових зобов’язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено – «податок на надра» та періоди, за які сплачуються суми.

Суд не може прийняти посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідач не надав суду доказів щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень – рішень.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,          

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжне № 0001431540/0 від 08.04.2008 року, № 0001451540/0 від 08.04.2008 року, № 0001461540/0 від 08.04.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» судовий збір у сумі 3(три) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 18.02.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 23.02.2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Кошкош О.О.