Постанова № 4795247, 22.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11800/08/0570

час прийняття постанови: 11-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Салазького О.С. – за дов. від 21.01.2009р.

від відповідача: Петрова А.Г. – за дов. від 05.12.2008р.

Колеснікової В.В. – за дов. від 23.07.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр» заявило позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2008 року № 0001672340/0, № 0001682340/0, № 0001692340/0, № 0001702340/0, визнання частково незаконними податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2008 року № 0006961740/0 в частині донарахування податку в сумі 938 грн. 89 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 1940 грн., визнання частково незаконним рішення про застосування штрафних санкцій від 19 травня 2008 року № 0001862344 в сумі 6386 грн. 84 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішеннями.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з наказом голови Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року № 203/к суддею Бахар С.В. змінено прізвище на Смагар у зв'язку із одруженням.

Ухвалою від 15 вересня 2008 року судом була призначена судова економічна експертиза.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 23182908, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07307575.

З 11 березня по 22 квітня 2008 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 6 травня 2008 року № 851/23-5/23182908 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181) 19 травня 2008 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

№ 0001672340/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 647728 грн., в тому числі за основним платежем 476983 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 170745 грн., оскаржується позивачем у повному обсязі;

№ 0001682340/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 73548 грн., в тому числі за основним платежем 49032 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24516 грн., оскаржується позивачем у повному обсязі;

№ 0001692340/0, яким визначено податкове зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу), що вилучена до бюджету, у загальній сумі 329246 грн., в тому числі за основним платежем 249176 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80070 грн., оскаржується позивачем у повному обсязі;

№ 0001702340/0, яким визначено податкове зобов’язання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища у загальній сумі 5420 грн. 33 коп., в тому числі за основним платежем 3613 грн. 55 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1806 грн. 78 коп., оскаржується позивачем у повному обсязі;

№ 0006961740/0, яким визначено податкове зобов’язання за платежем: з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 2910 грн., в тому числі за основним платежем 970 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1940 грн., оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 938 грн. 89 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1940 грн.;

№ 0001862344, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6478 грн. 09 коп., оскаржується позивачем в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6386 грн. 84 коп.

Правовою підставою визначення податку на прибуток у загальній сумі 647728 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001672340/0 наведені норми підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20, пункту 1.31 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, пункту 3.1 статті 3, пункту 16.2 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному спірному рішенні відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено, що позивачем занижений валовий дохід за 1 квартал 2005 року на 1600 грн., за 4 квартал 2006 року на 245159 грн. В порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у 1 кварталі 2005 року до складу валових доходів не віднесені в повному обсязі доходи від проведення експертиз та технічного діагностування спецтехніки в сумі 1600 грн., в результаті чого валові доходи занижені на 1600 грн. Враховуючи зазначене, позивачем встановлено заниження податку на прибуток на 400 грн. за 1 квартал 2005 року. Склад порушення визначений пунктом 3.1.1 акту перевірки. дане порушення не вплинуло на заниження податку на додану вартість.

За висновком експерта заниження податку на прибуток на 400 грн. за 1 квартал 2005 року підтверджується первинними документами фінансово-господарської діяльності позивача. Однак, суд зазначає, що відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2005 року згідно з абзацом «б» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 складає 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду тобто 9 квітня 2005 року. Враховуючи, що цей день є вихідним (субота), граничним строком подання декларації є 11 квітня 2005 року. Таким чином, строк для визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за 1 квартал 2005 року закінчився 11 квітня 2008 року. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 19 травня 2008 року, тобто за межами встановленого строку – 1095 днів. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що донарахування податку на прибуток в сумі 400 грн. є безпідставним.

В порушення 1.20.5-1 пункту 1.20, пункту 1.31 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у 4 кварталі 2006 року до складу валових витрат не віднесено вартість передачі новозбудованої квартири для директора підприємства Агафонова Олександра Васильовича (пов’язаної особи), в результаті чого встановлено заниження валового доходу за 2006 рік на 245159 грн. Склад порушення визначений пунктом 3.1.1 акту перевірки.

Відповідач зазначає в акті, що згідно додаткової угоди б/н від 2 квітня 2004 року до контракту з керівником підприємства від 6 грудня 2002 року Державний комітет України з нагляду за охороною праці зобов’язався надати житло у м. Донецьку директору позивача Агафонову О.В. У зв’язку з цим, позивачем був складений контракт від 21 вересня 2004 року з Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради про пайову участь в будівництві житлового будинку № 10. При цьому, позивач перераховує грошові кошти в сумі 215087 грн. Управлінню капбудівництва та отримує квартиру загальною площею 135,19 кв. м., а Управління зобов’язується побудувати житловий будинок та передати квартиру позивачу. Згідно додаткової угоди від 17 жовтня 2006 року до контракту від 21 вересня 2004 року № 295 загальна вартість квартири збільшилася на 30072 грн. 20 коп. Оплата вартості квартири у загальній сумі 245159,2 грн. здійснена з розрахункового рахунку позивача платіжними дорученнями від 4 жовтня 2004 року № 2162 та від 25 жовтня 2006 року № 1737. 29 грудня 2006 року між Управлінням капбудівництва та позивачем складений акт приймання-передачі по контракту від 21 вересня 2004 року № 295 та додаткової угоди до нього від 17 жовтня 2006 року про виконання умов контракту та угоди. Згідно даного акту Управлінням капбудівництва квартиру в будинку № 10 передано в державний житловий фонд для розподілу у відповідності до листа Донецькому міському голові від 28 квітня 2004 року про надання квартири директору позивача Агафонову О.В. Від Агафонова О.В. до позивача ніякої грошової або іншої компенсації вартості квартири не поступило. Враховуючи дане порушення, за висновком відповідача, позивачем занижений податок на прибуток в сумі 61290 грн. за 4 квартал 2006 року. Дане порушення вплинуло на заниження податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334\94-ВР (надалі – Закон № 334) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1.31 статті 1 даного Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334 доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпункт 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 передбачає, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем до складу валових доходів не включена вартість квартири, що безоплатно передана пов’язаній особі, тобто директору позивача. Суд зазначає, що перехід права власності на нерухоме майно (квартиру) має супроводжуватися нотаріально посвідченою угодою та державною реєстрацією права власності. Відповідачем суду не надано жодного доказу, який би підтверджував отримання квартири пов’язаною особою. Акт приймання-передачі, на який посилається відповідача, підписаний між позивачем та Управлінням капбудівництва, договір, укладений між позивачем та пов’язаною особою відсутній, доказів реєстрації права власності на квартиру з пов’язаною особою відповідачем суду не надано.

За висновком експерта висновки податкового органу про заниження податку на прибуток за даним порушенням не підтверджуються первинними документами фінансово-господарської діяльності позивача. У суду відсутні підстави для неприйняття висновку експерта.

Як вбачається з акту приймання-передачі по контракту від 21 вересня 2004 року № 295 та додатковій угоді від 17 жовтня 2006 року, Управління капбудівництва Донецької міської ради квартира № 10 побудована та передана до державного житлового фонду виконавчому комітету для розподілу. Відповідно до частини 1 статті 5 Житлового кодексу України житловий фонд включає житлові будинки та приміщення в різних будівлях, які належать державі. Згідно зі статтею 46 Житлового кодексу України право на позачергове надання житла мають особи, направлені у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість.

Відповідачем на підтвердження встановленого порушення не надано жодного доказу, який би підтверджував перехід права власності на квартиру до позивача; на балансі позивача дане майно не знаходиться. Таким чином, відповідачем не доведено, що квартира була безоплатно передана саме позивачем у власність пов’язаної особи.

Відповідачем під час перевірки також встановлено, що в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону № 334 позивачем до складу витрат на оплату праці включені суми надмірно нарахованих грошових виплат працівникам у формі колективного приробітку, внаслідок чого валові витрати завищені за 2007 рік на загальну суму 1216100 грн., в тому числі за 1 квартал 2007 року на 205900 грн., за 2 квартал 2007 року на 267300 грн., за 3 квартал 2007 року на 323300 грн., за 4 квартал 2007 року на 419600 грн. В порушення підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статі 5 Закону № 334 за висновком відповідача позивачем також зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів по безпідставно нарахованим та виплаченим сумам по оплаті праці (колективного приробітку за кінцеві результати роботи), в результаті чого валові витрати позивача у 2007 році завищені на загальну суму 445070 грн., в тому числі за 1 квартал 2007 року на 75350 грн., за 2 квартал 2007 року на 97830 грн., за 3 квартал 2007 року на 118320 грн., за 4 квартал 2007 року на 153570 грн. Склад порушення визначений підпунктом 3.1.2 акту перевірки. Відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 1 квартал 2007 року на 70313 грн., за півріччя 2007 року на 161595 грн., за 9 місяців 2007 року на 272000 грн., за 2007 рік на 415293 грн.

Умови організації оплати праці та матеріального заохочення працівників позивача зафіксовані в Колективних договорах за 2002-2006 роки та на 2007-2009 роки, як зареєстровані Ворошиловською районною у м. Донецьку радою 2 липня 2003 року та 16 лютого 2007 року відповідно.

Згідно з пунктом 2 розділу 4 Колективних договорів на підприємстві встановлена почасова система оплати праці з доплатою колективного приробітку, розрахованого з урахуванням особистого вкладу працівника в кінцеві результати роботи в залежності від відпрацьованого часу та встановленого штатним розписом місячного посадового окладу. Відповідно до пункту 3 розділу 4 Колективних договорів організація оплати праці та матеріального заохочення працівників позивача здійснюється згідно з Положенням про оплату праці. Згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Положення планова величина нормативу заробітної плати в цілому по підприємству не повинна перевищувати 45% від обсягу робіт без податку на додану вартість. Підпункт 3.5 пункту 3 Положення передбачає, що плановий фонд заробітної плати працівників складається, зокрема, із суми колективного приробітку за кінцеві результати роботи структурних підрозділів у 2007 році в розмірі 50% від суми заробітної плати працівників по посадовим окладам.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що при перевірці відповідності встановленого на підприємстві розрахункового нормативу фонду оплати праці (45%) умовам діючого у позивача Колективного договору виявлені розбіжності щодо правильності даного нормативу. Так, згідно встановленого планового завдання за обсягами робіт по структурних підрозділах підприємства на 2007 рік при плануванні місячного обігу робіт та формуванні планового фонду оплати праці встановлено, що в розрахунок нормативу фонду заробітної плати закладалась сума колективного приробітку у розмірах більших, ніж це передбачено умовами Положення про оплату праці. Дане порушення не вплинуло на формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

За результатами досліджень експертом встановлений середній плановий норматив фонду заробітної плати по підприємству (позивачу) 28,2% з урахуванням підрозділів підприємства, та здійснений висновок, що позивачем не був завищений норматив фонду оплати праці за 2007 рік. У суду відсутні підстави не приймати висновок експерта. Суд зазначає, що фонд оплати праці формується в цілому по підприємству, а не окремо за кожним підрозділом, що входить до складу підприємства, що було здійснено відповідачем на підставі висновків КРУ в Донецькій області. Суд також дійшов висновку, що колективний приробіток за правовою суттю є премією, яка має системний характер, враховуючи, що рішення про її виплату приймається керівником шляхом видання наказу та з урахуванням індивідуального внеску кожного працівника. Положення про оплату праці позивача передбачає право керівника збільшити або зменшити розмір приробітку. Суд зазначає, що пункт 4.9 Колективного договору позивача передбачає, що колективний приробіток граничними розмірами не обмежується. Відповідно до пункту 4.12 Положення про оплату праці керівник підприємства має право коригувати суму колективного приробітку окремим працівникам в межах фактичного фонду заробітної плати в цілому по підприємству.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 647728 грн., в тому числі за основним платежем 476983 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 170745 грн. спірним податковим повідомленням-рішення № 0001672340/0.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість у загальній сумі 73548 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001682340/0 наведені норми пункту 1.4, 1.18 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному спірному рішенні відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 даного Закону передбачає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Перевіркою встановлено, що відповідачем занижений податок на додану вартість за грудень 2006 року на 49032 грн., а саме в порушення вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового зобов’язання не віднесено суму податку на додану вартість з вартості передачі новозбудованої квартири для директора підприємства. Склад порушення визначений пунктом 3.1.5 акту перевірки. Дане порушення випливає з порушення, яке призвело до донарахування відповідачем податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001672340/0.

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо безпідставності визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішення № 0001672340/0, з огляду на відсутність доказів безоплатної передачі квартири позивачем пов’язаній особі, як наслідок, безпідставно визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 73548 грн., в тому числі за основним платежем 49032 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24516 грн.

Правовою підставою визначення частини прибутку (доходу), що вилучена до бюджету, у загальній сумі 329246 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001692340/0 наведені норми пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, пункту 3 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 року № 68.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному спірному рішенні відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою відповідачем правильності визначення чистого прибутку (доходу) встановлено, що, внаслідок необґрунтованого нарахування і виплати колективного приробітку працівникам позивача у 2007 році у загальній сумі 1216100 грн. та відповідного відрахування внесків до державних цільових фондів на загальну суму 445070 грн. занижено частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету за 1 квартал 2007 року на суму 42188 грн., за півріччя 2007 року на 96957 грн.. за 9 місяців 2007 року на 163200 грн., за 2007 рік на 249176 грн. Склад порушення визначений пунктами 3.1.2, 3.1.4 акту перевірки.

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо безпідставності визначення податку на прибуток спірним рішенням № 0001672340/0 за порушення позивачем надмірно нарахованих грошових виплат працівникам у формі колективного приробітку, і за наслідком чого позивачем були, на думку відповідача, зайво відраховані внески до державних цільових фондів, суд вважає безпідставно визначеним відповідачем податкове зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу), що вилучена до бюджету, у загальній сумі 329246 грн., в тому числі за основним платежем 249176 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80070 грн.

Правовою підставою визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальній сумі 5420 грн. 33 коп. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001702340/0 наведені норми статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ, Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303, Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом від 19 липня 1999 року № 162.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному спірному рішенні відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено, що позивачем відповідно до актів списання від 30 жовтня 2005 року, 28 квітня 2006 року, 29 вересня 2006 року, 31 жовтня 2006 року, 1 жовтня 2006 року було використано (списано) та розміщено 28 люмінесцентних ламп, в тому числі в 4 кварталі 2005 року в кількості 10 шт., в 2 кварталі 2006 року в кількості 1 шт., в 3 кварталі 2006 року в кількості 2 шт., в 4 кварталі 2006 року в кількості 15 шт. Збір за розміщення відходів підприємство не нараховувало та не перераховувало до бюджету. Таким чином, відповідачем встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів у сумі 3613 грн. 55 коп., в тому числі в 4 кварталі 2005 року на 730 грн. 55 коп., в 2 кварталі 2006 року на 160 грн. 18 коп., в 3 кварталі 2006 року на 320 грн. 36 коп., в 4 кварталі 2006 року на 2402 грн. 66 коп. Склад порушення визначений пунктом 3.3.7 акту перевірки. Суд зазначає, що стосовно даного порушення в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи позивача, на підставі яких було встановлено дане порушення.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (обчислюється пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів, а також для експлуатуючої організації ядерних установок атомних електростанцій - на основі показників виробництва електричної енергії за певний період, для інших суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, - пропорційно активності радіоактивних матеріалів, та стягується одночасно з їх придбанням) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками (обчислюється пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк з урахуванням їх обсягу та активності).

За висновком експерта первинними документами підприємства підтверджується списання у жовтні 2006 року 12 люмінесцентних ламп, які були придбані 6 лютого 2006 року (накладна № РН-0000058), оприбутковані на підприємстві ордером № 48 та відображені в бухгалтерському обліку. Збір в сумі 810 грн. позивачем не був сплачений, що не спростовано позивачем. У суду відсутні підстави не приймати висновок експерта, який відповідачем не спростований. Відповідачем не надано доказів на списання позивачем 28 люмінесцентних ламп та не спростовані доводи позивача щодо помилкового визначення відповідачем люмінесцентних ламп замість світильників.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001702340/0 в частині визначення податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2803 грн. 55 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1401 грн. 77 коп.

Правовою підставою визначення податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 2910 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0006961740/0 наведені норми підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV. Спірне рішення оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 938 грн. 89 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1940 грн.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному спірному рішенні відповідачем визначений підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Склад порушення визначений пунктом 3.3.1 акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вищенаведених норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не утримано податок із сум, сплачених приватним нотаріусам за надані послуги у 2005-2006 роках, у зв’язку з чим відповідачем донараховано податок в сумі 26 грн. 23 коп. Даний висновок податкового органу підтверджується експертними дослідженнями, у суду відсутні підстави не прийняти висновок експерта. Крім цього, відповідачем під час перевірки встановлено, що в порушення підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем не утримано податок з сум грошового відшкодування витрат працівників у вигляді надмірно виданих добових та без наданих підтверджуючих документів у 2005-2007 роках. Перевіркою встановлено, що до авансових звітів підзвітних осіб не прикладені документи, які б підтвердили оплату готівковими коштами в оригіналі витрати, вказані у звіті підзвітної особи, а саме прибуткові касові ордери, розрахункові квитанції або касові чеки. За даним порушенням податковим органом донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 943 грн. 77 коп.

Відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді, зокрема, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Експертом після дослідження первинних документів позивача здійснений висновок щодо підтвердження оплати готівковими коштами витрат, вказаних у звіті працівників позивача, крім суми 4 грн. 68 коп., оскільки двом працівникам позивача були зайво виплачені добові на суму 36 грн. У суду відсутні підстави не прийняти висновок експерта. Стосовно відповідності розрахункових документів правова оцінка судом буде надана при перегляді рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001862344.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що позивач виплатив працівникам дохід у вигляді додаткових благ. Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт. Таким чином, кошти, отримані працівниками під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, тобто позивача, не є додатковим благом та не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Проаналізувавши дану норму, суд зазначає, що штраф передбачений у випадку відсутності нарахування податку при виплаті грошових коштів платником податків, якщо таке нарахування є обов’язковим відповідно до законодавства. У спірних правовідносинах діючим законодавством не передбачено попереднє нарахування та сплата податку з доходів фізичних осіб при виплаті коштів під звіт.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0006961740/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 938 грн. 89 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1940 грн. (в межах позовних вимог).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6478 грн. 09 коп. рішенням № 0001862344 наведені норми пункту 2.11 розділу 2, пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, абзаци 5,6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436. Спірне рішення оскаржується позивачем в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6386 грн. 84 коп.

Перевіркою встановлено, що позивачем проведені готівкові розрахунки без наявності платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, а саме такі документи не надано до авансових звітів. Склад порушення визначений пунктом 3.3.11 акту перевірки.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Проаналізувавши дані норми, дослідивши надані позивачем письмові докази, а саме квитанції, товарні чеки, рахунки, гарантійні талони, видаткові накладні, суд зазначає, що касові операції можуть підтверджуватися будь-якими розрахунковими або касовими документами, які підтверджують факт продажу, надання послуг, а також отримання готівкових коштів, що і було здійснено позивачем за спірними розрахунковими операціями. Відповідачем суду не доведений факт відсутності сплати готівкових коштів за спірними розрахунковими операціями.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Таким чином, штраф застосовується при порушенні порядку проведення готівкових розрахунків.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. У спірних правовідносинах має місце видача готівки працівникам під звіт, що не є платежем підприємства і не є готівковим розрахунком в розумінні норм даного Положення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо визнання частково недійсним рішення № 0001862344 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6386 грн. 84 коп. (в межах позовних вимог).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень частково не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2008 року № 0001672340/0, № 0001682340/0, № 0001692340/0, № 0001702340/0, визнання частково незаконними податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2008 року № 0006961740/0 в частині донарахування податку в сумі 938 грн. 89 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 1940 грн., визнання частково незаконним рішення про застосування штрафних санкцій від 19 травня 2008 року № 0001862344 в сумі 6386 грн. 84 коп. задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року № 0001672340/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 647728 грн., в тому числі за основним платежем 476983 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 170745 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року № 0001682340/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 73548 грн., в тому числі за основним платежем 49032 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24516 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року № 0001692340/0, яким визначено податкове зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу), що вилучена до бюджету, у загальній сумі 329246 грн., в тому числі за основним платежем 249176 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80070 грн.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року № 0001702340/0 в частині визначення податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2803 грн. 55 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1401 грн. 77 коп.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року № 0006961740/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 938 грн. 89 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1940 грн.

Визнати частково недійсним рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року № 0001862344 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6386 грн. 84 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 27 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.