Постанова № 4795246, 13.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11687/08/0570

час прийняття постанови: 12-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції

до Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», м. Добропілля

про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 343292 грн. 16 коп.

за участю представників:

від позивача: Наумової О.С., за довір. від 26.01.2009р.

від відповідача: Какаріної Л.Г., за довір. від 09.01.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією заявлено позов до Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 343292 грн. 16 коп. (з урахуванням зміни позовних вимог).

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статті 67 Конституції України, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509- ХІІ.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково у сумі 217721 грн. 72 коп., у задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити, посилаючись на відсутність заборгованості в сумі 125570 грн. 44 коп.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 14 жовтня 2004 року, включене до ЄДРПОУ за номером 32897226. Відповідач взятий на облік як платник податків Добропільською ОДПІ 08 жовтня 2004 року за № 674.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як вбачається з розрахунку позивача суми заборгованості відповідача, що є предметом позовних вимог у даній справі, відповідачем до податкового органу були подані декларації з податку на додану вартість від 17 липня 2007 року, від 16 серпня 2007 року, від 19 вересня 2007 року, від 16 жовтня 2007 року, від 19 листопада 2007 року, від 19 грудня 2007 року, від 18 січня 2008 року, від 19 лютого 2008 року, від 19 березня 2008 року, від 18 квітня 2008 року, від 20 травня 2008 року, від 18 червня 2008 року, від 17 липня 2008 року, від 15 серпня 2008 року, від 12 вересня 2008 року, від 17 жовтня 2008 року, від 17 листопада 2008 року, від 17 грудня 2008 року, від 15 січня 2009 року, від 17 лютого 2009 року за податкові звітні періоди з червня 2007 року по січень 2009 року. Крім цього, до заборгованості увійшли суми боргу згідно акту прийому-передачі боргу від 11 вересня 2008 року та за податковим повідомленням-рішенням від 7 липня 2008 року № 0001381540, заборгованість за якими визнається відповідачем.

Суд зазначає, що розбіжності між сторонами у розмірі заборгованості з податку на додану вартість відповідача виникли у зв’язку із спрямуванням позивачем сум, які були сплачені відповідачем за вищенаведеними деклараціями, актом прийому-передачі боргу, в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу без врахування призначення платежу, визначеного підприємством.

Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Суд вважає, що у будь-якому випадку позивач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів. Суд не приймає посилання позивача на правомірність зарахування сплаченої відповідачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

За правилами пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов’язок юридичної особи щодо сплати податків припиняється їх сплатою. Дослідивши надані відповідачем платіжні доручення, суд дійшов висновку, що у відповідача утворилась заборгованість з податку на додану вартість у загальній сумі 217721 грн. 72 коп., з урахуванням часткової сплати податкових зобов’язань та боргу за вищенаведені податкові періоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції до Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 343292 грн. 16 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» (85000, Донецька область, Добропільський район, м. Добропілля, вул. Комсомольська, 35, ЄДРПОУ 32897226) на користь Державного бюджету України (відомості про рахунки у матеріалах справи відсутні) заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 217721 грн. 72 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.