Постанова № 4795326, 09.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2-а-12725/08/0570

час прийняття постанови: 13.50 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В. Є.

за участю

представника позивача -                               Кузьменко Є. В.

представника відповідача -                               Бойко О. С., Романенка О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „ГЕВІС” до           Державна податкова інспекція у м. Краматорську про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882302/0/27741 від 04 червня 2008 року Державної податкової інспекції у м. Краматорську про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66601, 30 грн., в тому числі: основний платіж 50087, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 16514, 30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство Гевіс” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000888302/0/27741 від 04 червня 2008 року Державної податкової інспекції у м. Краматорську про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66601, 30 грн., в тому числі: основний платіж 50087, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 16514, 30 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією в м. Краматорськ при прийнятті спірного рішення помилково зроблений висновок про завищення Позивачем валових витрат. До такого висновку Відповідач дійшов через ненадання підприємством інформації, а саме: перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості, інформації про виробничі потужності, на яких здійснюється виготовлення продукції та технічної документації до них, з метою дослідження питання енергоспоживання.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.3.-5.7. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлені обмеження, щодо віднесення до складу валових витрат вартості електричної енергії, через відсутність переліку та складу статей калькулювання виробничої собівартості та ненадання інформації про технічні характеристики основних засобів, які використовуються для виробництва.

Позивач посилається на те, що первинними документами підтверджені факти придбання електричної енергії, до складу валових витрат включено вартість обсягів спожитої електроенергії н6а підставі первинних документів за 2006 р. в сумі 25018, 94 грн. та за 2007 р. в сумі 175327, 16 грн., яка використана для виробництва продукції, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що підчас проведення планової перевірки позивачем в порушення приписів п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” не було надано співробітникам ДПІ у м. Краматорську допуску до обстеження виробничих приміщень, що використовуються для отримання доходу, документи з яких можливо було б встановити напрямки використання електричної енергії безпосередньо для виробництв не було. До теперішнього часу неможливо з’ясувати чи була використана енергія на виробництво, чи інші цілі.

Відповідач, з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” покладає на платника податків обов’язок допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів. На думку відповідача, неправомірна поведінка позивача підчас проведення перевірки зробила неможливою достовірну оцінку витрат з придбання сплаченої електричної енергії та підтвердити обсяги споживання електричної енергії саме у виробничих цілях. Зазначене дає підстави вважати, що позивачем порушені пп. 5.2.1. п. 5.2. та п. 5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого завищені валові витрати за 2006 рік у сумі 25018, 94 грн., у т. ч. за 2006 рік 1 квартал – 1546, 91 грн., 2 квартал – 3961, 36 грн., 3 квартал – 3976, 70 грн., 4 квартал – 15533, 97 грн.; за 2007 рік у сумі 175327, 16 грн., у т.ч. 1 квартал – 35634, 64 грн., 2 квартал – 32657, 12 грн., 3 квартал – 44478, 37 грн., 4 квартал – 62557, 03 грн. Враховуючи зазначене представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірне податкове повідомлення рішення є правомірним.

В судовому засідання представники відповідача заперечували проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Згідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З матеріалів справи вбачається, що позивач допустив помилку при визначенні номера оскаржуваного рішення зазначивши № 0000888302/0/27741 замість № 0000882302/0/27741. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач мав на увазі саме податкове повідомлення – рішення № 0000882302/0/27741 від 04 червня 2008 року, оскільки до позовної заяви надана копія цього рішення, сума донарахованого податку та штрафних санкцій, а також підстави прийняття рішення у доданому рішенні та в позовній заяві співпадають. Враховуючи зазначене для повного захисту прав позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000882302/0/27741 від 04 червня 2008 року.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю „СП ГЕВІС” засноване шляхом реорганізації Спільного підприємства „ГЕВІС” та є правонаступником всієї сукупності майнових прав та зобов’язань, належних Спільному підприємству „ГЕВІС”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „СП ГЕВІС” (ідентифікаційний код 14324054) зареєстроване 7 липня 2009 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 607873; діє на підставі статуту та внесено до ЄДРПОУ.

У період з 7 квітня 2008 року по 20 травня 2008 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську проводилася планова виїзна перевірка Спільного підприємства „ГЕВІС” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. За результатами перевірки складений акт перевірки № 927/23-2-14324054 від 27 травня 2008 року.

Для перевірки питання формування валових витрат, Позивачем були надані наступні документи бухгалтерського та податкового обліку: прибуткові накладні, товаротранспортні накладні, банківські виписки, касові документи, журнали ордери по рахункам 631, 632, 372, рахунки-фактури, договори господарської діяльності, акти виконаних робіт.

Відповідачем встановлено, що для здійснення господарської діяльності СП „ГЕВІС”, відповідно до договору оренди № 1194А від 02.04.2007 року орендує у ВАТ НВП „Оснастка” виробниче приміщення загальною площею 337 кв. м. для розміщення основних засобів по виробництву власної продукції. Згідно договору, СП „ГЕВІС” погашає витрати на електроенергію, що виникли в результаті роботи виробничих потужностей.

У ході проведення перевірки встановлено, що СП „ГЕВІС” до складу валових витрат були віднесені витрати по відшкодуванню ВАТ НВП „Оснастка” електроенергії за 2006 рік у сумі 25018, 94 грн., за 2007 рік у сумі 175327, 16 грн.

Відповідач звернувся до підприємства з вимогою надати технічну документацію та інформацію щодо виробничих потужностей, на яких здійснюється виготовлення продукції, для дослідження питання енергоспоживання основних фондів задіяних у виробництві, а також перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції.

У зв’язку з ненаданням підприємством інформації, Відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити правомірність віднесення до складу валових витрат витрати на придбання сировини для виготовлення продукції, тому за результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлене завищення загальної суми валових витрат за 2006 рік у сумі 25018, 94 грн., у т. ч. за 2006 рік 1 квартал – 1546, 91 грн., 2 квартал – 3961, 36 грн., 3 квартал – 3976, 70 грн., 4 квартал – 15533, 97 грн.; за 2007 рік у сумі 175327, 16 грн., у т.ч. 1 квартал – 35634, 64 грн., 2 квартал – 32657, 12 грн., 3 квартал – 44478, 37 грн., 4 квартал – 62 557, 03 грн.

4 червня 2008 року на підставі вказаного акту перевірки та згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000882302/0/27741, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток 66601, 30 грн., в тому числі за основним платежем 50087, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 16514, 30 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Оплата позивачем отриманих послуг з постачання електроенергії підтверджується банківськими виписками (а. с. 82-109).

16 березня 2009 року Донецьким окружним адміністративним судом була прийнята постанова у справі № 2а-12726/08/0570. Предметом розгляду даної справи є правовідносини позивача та відповідача з приводу донарахування податку на додану вартість. В процесі розгляду справи досліджувались обставини, які мають значення для вирішення даної справи. Зазначеною постановою суду, яка залишена без змін за результатами апеляційного оскарження, встановлено, що Спільним підприємством „ГЕВІС” вартість придбаної за період з 01.02.2006 року по 31.12.2007 року електричної енергії у повному обсязі облікована як актив, що витрачений у господарській діяльності, а саме при виробництві продукції та на загально виробничі потреби. Послуги з постачання електроенергії були використані позивачем в господарській діяльності.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене в процесі розгляду справи встановлено, що позивачем оплачені та використані в господарській діяльності послуги з постачання електроенергії. Зазначеним спростовуються висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач неправомірно не надав витребувані відповідачем документи та інформацію, що зробило неможливим підтвердження використання електроенергії у господарській діяльності внаслідок чого донараховані податкові зобов’язання, суд зазначає наступне.

Згідно до пп. 4.3.1 п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Враховуючи зазначене податкове зобов’язання позивача мало б визначатись із застосуванням непрямих методів.

Згідно до пп. 4.3.3. п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Закону, який затверджував би таку методику, немає. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Викладене свідчить про неправомірність донарахування податковим органом податку на прибуток і як наслідок нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Пп. 4.2.3. п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 передбачає, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведеного вбачається, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не грунтуються на нормах законодавства та не підтверджені документально.

Сума штрафних санкцій повинна нараховуватись виходячи з наявності об’єкта обчислення суми штрафу. Враховуючи те, що податок на прибуток донараховані неправомірно, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Заперечуючи проти позову, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішень у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство Гевіс” до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000888302/0/27741 від 04 червня 2008 року Державної податкової інспекції у м. Краматорську про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66601, 30 грн., в тому числі: основний платіж 50087, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 16514, 30 грн., - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області від 04 червня 2008 року № 0000882302/0/27741, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 66601, 30 грн, в тому числі основний платіж 50087, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 16514, 30 грн.

Судові витрати в сумі 3,40 гривень стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „ГЕВІС” (код ЄДРПОУ 14324054; 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, б. № 1-а).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 9 вересня 2009 року в присутності представника позивача та представників відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 14 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.