Рішення № 47917068, 29.07.2015, Балтський районний суд Одеської області

Справа №493/859/13-ц

Провадження № 2/493/11/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2015 року Балтський районний суд Одеської області в складі

ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

ПРИ СЕКРЕТАРІ - ПОГРЕБНЮК Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

24.04.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Заявою від 08.05.2015 р. позивач остаточно уточнив свої позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.01.2014 р. до участі у справі в якості третіх осіб залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В судовому засіданні він підтримав свій позов та пояснив, що згідно договору позики від 07.04.2011 р. він позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 130 тис. грн. строком до 07.04.2013 р. Однак до теперішнього часу відповідач не виконав свої зобовязання та не повернув йому борг у повному обсязі, залишок боргу складає 102 тис. грн., що підтверджується відповідною розпискою, та відмовляється від повернення боргу. Тому він просить стягнути з відповідача борг в сумі 102 тис. грн.., а також відповідно до ст..625 ЦК України 3% річних від простроченої суми, що станом на 08.05.2015 р. складає 6379,9 грн., та індексацію боргу, яка складає 73338 грн., а також понесені судові витрати.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що дійсно між ними був укладений договір позики, за яким він позичив у позивача 130 тис. грн., однак залишок суми його боргу перед позивачем складає не 102 тис. грн., а 2 тис. грн., що підтверджується наявною у нього розпискою. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до судового засідання не зявилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності. (а.с.95, 96).

Суд, заслухавши доводи сторін, пояснення свідків, оцінивши доказ, що є у справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В судовому засіданні встановлено, що 07.04.2011 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики (ВРІ №600331), посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №839. За умовами договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 строком до 7 квітня 2013 року, а ОСОБА_2 прийняв від нього кошти в розмірі 130000 грн. Таку ж саме суму грошових коштів без нарахування процентів позичальник (ОСОБА_2Т.) зобовязався повернути позикодавцеві (ОСОБА_1М.) до 7 квітня 2013 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено п.6 Договору позики, після виконання позичальником свого зобовязання позикодавець повинен передати йому примірник цього договору. Наявність у позикодавця після спливу терміну повернення грошей примірника цього договору вважатиметься простроченням виконання позичальником свого зобовязання.

Оскільки на час розгляду справи примірник Договору позики знаходився у позивача (позикодавця), відповідач (позичальник) прострочив своє зобовязання.

В підтвердження позовних вимог позивач надав суду письмову розписку від 10.06.2012 р., за змістом якої станом на 10.06.2012 року залишок боргу за договором позики №ВРІ 600331 складає 102 тис. грн., стверджуючи, що сума залишку боргу в розписці зазначена самим відповідачем ОСОБА_2 та засвідчена підписом останнього.

Заперечуючи її зміст, відповідач надав суду аналогічну розписку із зазначенням суми залишку боргу у 2 тис. грн. та пояснив, що в наданій позивачем розписці запис суми боргу у 102 тисячі гривень є підробленим.

Згідно ч.1 ст..60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За клопотанням позивача ухвалами суду від 14.02.2014 р., 11.11.2014 р. призначалися криміналістичні експертизи почерку з метою встановлення особи, якою зазначалися суми боргу в розписках, однак відповідач ухилявся від проведення експертизи, відмовився надавати зразки почерку, витребувані експертом, а також оригінал розписки, яка знаходиться у нього, не дивлячись на ухвалу суду про її тимчасове вилучення від 23.10.2014 р., що позбавило можливості експертного дослідження вказаних документів.

Відповідно до ч.1 ст..146 ЦК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для зясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано доказів, які спростовують достовірність розписки про залишок боргу у 102 тисячі гривень, більше того він ухилився від подання експертам необхідних матеріалів, документів, не дивлячись на тривалі спроби суду отримати їх, суд відповідно до ч.1 ст.60 та ч.1 ст.146 ЦПК України визнає факт достовірності відомостей, що містяться у розписці, наданій позивачем, про залишок суми боргу відповідача у 102 тис.грн., і ця сума боргу підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст..625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5 Договору позики, укладеного між сторонами, у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи, що строк виконання договору встановлений 7 квітня 2013 року, а боржник не виконав його у строк, на підставі ч.1 ст.612 ЦК України він вважається таким, що прострочив.

Таким чином відповідач зобовязаний сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Визначаючи розмір індексу інфляції та 3 процентів річних в межах позовних вимог станом на 08.05.2015 р., суд виходить з наступного.

Відповідач прострочив зобовязаня в період з 08.04.2013 р. до 08.05.2015 р., тобто 761 день. Таким чином за вказаний період часу 3 проценти річних складає: 102000 грн. (сума заборгованості) х 3% : 365 (днів у році) х 761 (кількість днів прострочення) = 6379,9 грн.

Індекс інфляції за даними Держкомстату України за вказаний період складає: 2013 рік квітень -100,0, травень -100,1, червень 100,0, липень 99,9, серпень 99,3, вересень 100,0, жовтень 100,4, листопад -100,2, грудень -100,5: 2014 рік 124,9; 2015 рік - січень -103,1, лютий 105,3, березень 110,8, квітень 114,0, а за період з квітня 2013 року до травня 2015 року 171,9% : 100 = 1,719.

Отже, індексація заборгованості становить: 102000 грн.(сума боргу) х 1,719 =175338 грн. 102000 грн. = 73338 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем документально підтверджені наступні судові витрати: сплачений судовий збір за квитанцією №44 від 22.04.2013 р. 800 грн. (а.с.1), №4346.194.1 від 08.10.2013 р. 15 грн. (а.с.47), від 28.10.13 р. 118,7 грн. (а.с.63) та 241,76 грн. (а.с.64), від 29.08.2014 р. 121,80 грн. (а.с.123), від 08.05.2015 р. -780,16 грн., а всього на суму 2077,42 грн.; оплата за проведення експертиз за квитанціями №51 та №52 від 29.12.2014 р. на суми 1771,2 грн. та 2435,4 грн. відповідно, на загальну суму 4206,6 грн.; витрати на правову допомогу в сумі 16078 грн. згідно квитанції від 04.06.2015 р.; витрати, що повязані з явкою позивача та його представника до суду, згідно чеків на придбання пального від 11.12.2013 р. 99,96 грн., 23.12.13 р. 199,96 грн., 09.01.2014 р. 199,93 грн., 10.01.14 р. 391,32 грн., 21.01.14 р. 196,02 грн., 13.02.2014 р. 199,98 грн., 14.02.2014 р. 241,81 грн., 04.04.14 р. 500,04 грн., 08.09.2014 р. 600 грн., 30.09.2014 р. 499,90 грн., 13.10.2014 р. 500,06 грн., 23.10.14 р. 599,96 грн., 11.11.2014 р. 599,89 грн., 11.12.2014 р. 720,04 грн., 18.12.2014 р. 694,85 грн., 02.04.2015 р. 815,14 грн., 22.04.2015 р. 799,99 грн., 08.05.2015 р. 799,99 грн., 29.07.2015 р. 799,94 грн., а всього 9458 грн. 78 коп. Таким чином, загальна сума понесених позивачем судових витрат складає 31820 грн. 50 коп.

В частині вимог позивача про стягнення витрат на роздруківку тексту з дисків у сумі 3500 грн. підстав для їх задоволення немає, так як судом не прийняті в якості доказів ці роздруківки, а також відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, повязаних з явкою позивача та його представника до суду, згідно наданих інших чеків на придбання пального, так як дати придбання цього пального не відповідають датам проведення судових засідань.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.526, 625, 1046, 1050 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2) грошові кошти за договором позики в сумі 102000 (сто дві тисячі) грн.., три проценти річних від простроченої суми 6379 грн. 90 коп. (шість тисяч триста сімдесят девять грн.. 90 коп.), індекс інфляції в розмірі 73338 грн. (сімдесят три тисячі триста тридцять вісім грн..), судові витрати в сумі 31820 грн. 50 коп. (тридцять одна тисяча вісімсот двадцять грн.. 50 коп.), а всього 213538 грн. 40 коп. (двісті тринадцять тисяч пятсот тридцять вісім грн.. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Балтський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ