Ухвала суду № 47913332, 29.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р.Справа № 816/873/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. по справі № 816/873/15-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі також - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 003945701/11356 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, яким збільшено суму грошового на 55 933,74 грн., з яких 44 746,99 грн.-основний платіж, 11186,75-штрафні санкції;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 15 вересня 2014 року № 0039501701/11357 про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску на суму 1 403,92 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 20 серпня 2014 року № Ф-0030561701/5414 на суму 2 807,84 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2014-08.08.2014, з продовженням строку проведення перевірки з 11.08.2014 по 13.08.2014, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 2047/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 20.08.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 44746,99 грн; пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у розмірі 2807,84 грн (а.с.15-46).

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- вимогу № Ф-0030561701/5414 від 20.08.2014 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 2807,84 грн (а.с. 56);

- податкове повідомлення-рішення № 0039451701/11356 від 15.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 55933,74 грн, в тому числі 44746,99 грн - за основним платежем, 11186,75 грн - за штрафними санкціями (а.с. 57);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0039501701/11357 від 15.09.2014, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1403,92 грн (а.с.58).

За наслідками адміністративного оскарження скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимога про сплату недоїмки - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних рішень та вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб у розмірі 44746,99 грн за основним платежем зумовлено включенням позивачем до складу витрат витрат на придбання маркетингових послуг в сумі 267998,94 грн, по яких факт отримання послуг та їх використання в господарській діяльності позивачем документально не підтверджено.

01.06.2010 позивачем укладено договір надання інформаційно-консультаційних послуг з ФОП ОСОБА_2, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 на замовлення ФОП ОСОБА_1 зобов'язувалась надати інформаційно-консультаційні послуги по проведенню маркетингових заходів, а саме: послуги з розміщення продукції Замовника в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, послуги по збору та розповсюдженню інформації про продукцію, що сприяють просуванню та збільшенню обсягів продажу, а також підвищують рівень обізнаності споживачів про авто товари.

На підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат видатків на придбання маркетингових послуг від ФОП ОСОБА_2 позивачем надані рахунки-фактури, акти приймання-виконаних робіт, та обсяги виконаних робіт, виписки банку по рахунку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання вказаного договору та правомірності віднесення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт та рахунки-фактури не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції; в них не вказані кількість, вартість та різновид наданих послуг, яка продукція, якої кількості і в яких місцях продажу була розміщена позивачем, а вказано лише назву послуг. Не надано докази проведення його контрагентом дослідження та аналізу споживчого попиту, проведення збору інформації, що сприяє просуванню та збільшенню обсягів продажу, а також підвищенню рівня обізнаності споживачів про товар.

Матеріали справи не містять доказів складання контрагентом позивача ФОП ОСОБА_2 висновків за результатами проведення певних досліджень.

Доводи позивача про те, що укладення договору про надання інформаційно-консультаційних послуг зумовлено необхідністю виконання позивачем умов договорів надання послуг з ТОВ "ГПЛ", ТОВ "МГ Атомотів", з ФОП ОСОБА_3 спростовуються рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (а.с.122124, 127-128. 141-143), згідно з якими позивачем надано вказаним контрагентам маркетингові послуги у листопаді 2010 року та січні 2011 року, тоді як акти наданих маркетингових послуг складені на виконання договору з ФОП ОСОБА_2 в березні 2011 р.

Крім того, згідно зі звітом ФОП ОСОБА_2 вона жодних маркетингових послуг у 1 кварталі 2011 не надавала (а.с. 192).

У відповідності до п. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, право на віднесення витрат до витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Між тим, позивачем не представлені під час розгляду справи належні та достатні первинні документи для підтвердження правомірності віднесення до складу витрат видатків на придбання маркетингових послуг у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 267998,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем зобов'язань з податку на прибуток з доходів фізичних осіб у розмірі 44746,99 грн.

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ правомірно визначено позивачеві грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 55933,74 грн, в тому числі 44746,99 грн - за основним платежем, 11186,75 грн - за штрафними санкціями.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У зв'язку з встановленим завищенням позивачем витрат, що спричинило заниження суми чистого доходу на загальну суму 267998,94 грн, донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2807,84 грн є правомірним.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

На підставі наведеної норми, Кременчуцькою ОДПІ правомірно нараховано штраф у розмірі 1403,92 грн за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. по справі № 816/873/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2015 р.