Постанова № 47912599, 30.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7188/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Міністерства юстиції України, треті особи на стороні позивача Міністерство фінансів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Комісія з ліквідації Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи на стороні позивача Міністерство фінансів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Комісія з ліквідації Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2015 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22.12.2014 ВП № 45903105 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій з урахуванням змін просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.12.2014 року про арешт майна боржника ПАТ «АКБ «Київ» у виконавчому провадженні № 45903105 як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та закрити провадження у справі в цій частині.

Представник апелянта та представник Міністерства юстиції України підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача та представник Міністерства фінансів України заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Позивач, представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Комісії з ліквідації Державної виконавчої служби України не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню в частині, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 61 «Деякі питання участі держави у виведенні з ринку публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"» (далі - Постанова № 61), установлено, що держава в особі публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» бере участь у виведенні публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» з ринку шляхом придбання його активів та зобов'язань у разі віднесення Національним банком публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до категорії неплатоспроможних.

Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2015 № 128 ПАТ «АКБ «Київ» віднесено до категорії неплатоспроможних.

В той же час, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 № 39, яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «АКБ «Київ».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ «Київ» призначено ОСОБА_6.

Отже, в силу вимог Постанови № 61, держава в особі АБ «Укргазбанк» бере участь у виведенні ПАТ «АКБ «Київ» з ринку шляхом придбання його активів та зобов'язань.

Водночас встановлено, що, при здійсненні заходів по реалізації Постанови № 61, щодо проведення відчуження всіх активів і зобов'язань ПАТ «АКБ «Київ» на користь позивача, останньому стало відомо, що Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВПВР ДВС України) 22.12.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45903105 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Ірпінським міським судом Київської області у справі №367/206/14-ц від 17.12.2014 про стягнення з ПАТ «АКБ «Київ» на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 614958,90 Євро та судовий збір на користь держави у розмірі 3654,00 грн.

В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем ВПВР ДВС України Каращук К.Л винесено постанову від 22.12.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ПАТ «АКБ «Київ» у межах суми звернення стягнення.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування постанови ВПВР ДВС України від 22.12.2014 ВП № 45903105 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова унеможливлює виконання уповноваженою особою Фонду та самим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб покладених на них спеціальним Законом завдань та функцій, зокрема, створює перешкоди щодо реалізації Постанови № 61 стосовно придбання позивачем активів та зобов'язань ПАТ «АКБ «Київ».

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, упереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч. 1 ст.32 ЗУ «Про виконавче провадження», заходом примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Зазначена норма поширюється на випадки застосування зазначених заходів примусового виконання після введення тимчасової адміністрації банку.

Як встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 45903105 з примусового виконання виконавчого листа № 367/206/14-ц, виданого 17.12.2014 Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ПАТ АКБ «Київ» на користь ОСОБА_2 боргу за Договором про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.2009 №16243 у розмірі 614958,90 Євро.

Постановою державного виконавця від 22.12.2014 відкрито виконавче провадження.

Державним виконавцем 22.12.2014 винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу.

Державним виконавцем 22.12.2014 винесено постанову про арешт коштів боржника, на рахунках, що відкриті у банківських установах, в межах суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена 22.12.2014, а тимчасову адміністрацію ПАТ АКБ Київ» введено лише рішенням Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.02.2015 № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ АКБ «Київ».

Згідно з п.7 ч.2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», публічні обтяження, у тому числі і арешти втрачають чинність з моменту призначення уповноваженої особи з ліквідації банку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах своїх повноважень, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови, тимчасова адміністрація в банку не була введена.

Підстав для скасування постанови про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження від 22.12.2014 немає, оскільки державний виконавець діяв в межах, у спосіб та в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд першої інстанції допустився порушення норм матеріального права, а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню.

Крім того, колегією суддів не встановлено порушень прав позивача з прийняттям оскаржуваної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Мін'юсту щодо невиконання завдань і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свою позицію в межах такої вимоги, позивач посилається на те, що останній звернувся до Мін'юсту з листом від 30.03.2015 № 117/10848/2015, в якому зазначив про наявність арешту майна ПАТ «АКБ «Київ» та оголошення заборони його відчуження, накладених зазначеною постановою від 22.12.2014 ВП № 45903105. Позивач у листі також вказав, що ПАТ «АКБ «Київ» неодноразово звертався до Мін'юсту, посадових осіб ДВС України, ВПВР ДВС України щодо перевірки законності вказаного виконавчого провадження та скасування постанов про арешт, проте арешт накладений на все майно ПАТ «АКБ «Київ» наразі не знятий. З огляду на викладене та, з метою забезпечення виконання Постанови № 61 щодо проведення відчуження всіх активів і зобов'язань ПАТ «АКБ «Київ» на користь АБ «Укргазбанк», позивач просив відповідача надати підпорядкованим підрозділам доручення щодо перевірки законності накладення арешту та вжиття заходів щодо зняття арешту зі всього майна, що належить ПАТ «АКБ «Київ».

Як встановлено, вказаний лист позивача та викладені вимоги щодо перевірки законності накладення арешту та вжиття заходів щодо зняття арешту зі всього майна, що належить ПАТ «АКБ «Київ», залишені відповідачем поза увагою та ним не вчинено жодних дій в рамках такого звернення.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на нерозгляд зазначеного листа та невжиття відповідних заходів Мін'юстом є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду в межах даної адміністративної справи є бездіяльність Мін'юсту щодо невиконання завдань і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а не порядок та строки розгляду листа позивача від 30.03.2015 № 117/10848/2015.

Крім того, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на викладене, функції та завдання, покладені на Мін'юст, в тому числі щодо реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), за своєю правовою природою, є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів не враховує доводів апелянта щодо наявності підстав для скасування постанови суду першої інстанції в частині закриття провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 383 ЦПК України, передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи, що з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», який є стороною у виконавчому провадженні, тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22.12.2014 ВП № 45903105 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволені позову.

В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.

За таких обставин, інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 160,167,181, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, 383 ЦПК України, ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22.12.2014 ВП № 45903105 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та постановити нову в цій частині, якою в задоволені позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Міністерства юстиції України, треті особи на стороні позивача Міністерство фінансів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Комісія з ліквідації Державної виконавчої служби України про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22.12.2014 ВП № 45903105 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження - відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлений 03.08.2015 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Федотов І.В.