Постанова № 47907310, 26.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 5842/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, в якому просить суд надати дозвіл Ізюмській ОДПІ стягнути на користь бюджету податковий борг відповідача у розмірі 423880,00 грн. з розрахункових рахунків платника у банківських установах.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство має податковий борг перед бюджетом у сумі 423880,00 грн. Зазначений борг виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, визначених податковим органом. У звязку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки Ізюмською ОДПІ проведено заходи по стягненню податкового боргу, що не призвело до погашення боргу відповідачем.

У звязку з тим, що вказана заборгованість погашена не була, позивач просить надати дозвіл на стягнення на користь бюджету податкового боргу відповідача у розмірі 423880,00 грн. з розрахункових рахунків платника у банківських установах.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що є комунальним підприємством і належить Ізюмській територіальній громаді від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області. Таким чином, ціни на послуги, що надаються відповідачем, визначаються на підставі рішень Ізюмської міської ради. Тривалий час відповідач надавав свої послуги фізичним та юридичним особам м. Ізюм та Ізюмського району по економічно необгрунтованим (значно заниженим) цінам, внаслідок чого і утворилась податкова заборгованість. Таким чином, вважає, що не може нести відповідальність за виникнення існуючої податкової заборгованості по сплаті земельного податку. Зауважує на відсутності проведених позивачем заходів по стягненню податкового боргу.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що представник відповідача в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, є належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Суд, заслухавши дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстроване як юридична особа 16.04.1997 р. та станом на 02.02.2012 р. перебуває на обліку як платник податків в Ізюмській ОДПІ Харківської області з 07.05.1997 р. (а.с. 3-5).

Матеріали справи свідчать, що підприємство має податковий борг перед бюджетом України, який складає 423880,00 грн.

Вказана заборгованість Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства виникла на підставі несплати в установлений строк податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом: податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 10.06.2009 р. (на підставі акту перевірки № 208/2320/246 від 19.02.2009 р.), податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 12.04.2011 р. (на підставі акту перевірки № 464/1520/24673063 від 04.04.2011 р.), податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 12.04.2011 р. (на підставі акту перевірки № 464/1520/24673063 від 04.04.2011 р.), податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 30.03.2011 р. (на підставі акту перевірки № 333/2320/24673063 від 14.03.2011 р.), податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 29.11.2011 р. (на підставі акту перевірки № 1361/1500/24673063 від 21.11.2011 р.), податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_6 від 17.02.2012 р. (на підставі акту перевірки № 158/1500/24673063 від 07.02.2012 р.) (а.с. 43-61).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Частиною 2 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу згідно з п. 58.3 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд звертає увагу на те, що підприємство відповідача є комунальним, яке не підлягає приватизації.

Статтею 96 Податкового кодексу України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Відповідно до приписів п. 96.2 зазначеної норми, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Матеріали справи свідчать, що Ізюмською ОДПІ проведено заходи по стягненню податкового боргу. Позивачем було направлено першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 р., яку відповідач отримав 25.10.2001 р. Другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 р. отримано відповідачем 27.11.2001 р. (а.с. 8).

18.03.2002 р. прийнято рішення № 16/24-24673063/2448 "Про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів". На майно та майнові права відповідача зареєстровано податкову заставу, термін дії якої до 17.04.2013 р. (а.с. 9).

13.05.2011 р. та 25.07.2011 р. Ізюмському міському голові надіслано подання про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу відповідача. 26.05.2011 р. на адресу позивача надійшла відповідь від виконавчого комітету Ізюмської міської ради про відсутність коштів на погашення податкового боргу (а.с. 6, 7).

Відповідно до п.п.20.1.18, п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.95.1 та 95.3 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, позивачем надано достатніх переконливих доказів щодо вжиття заходів по погашенню податкового боргу шляхом стягнення коштів безпосередньо з юридичної особи. Вказані заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Всього, відповідно до облікової картки, заборгованість Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства складає 423880,00 грн. грн. (а.с. 10-42, 86-150).

Частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог у питанні щодо стягнення з рахунків у банках обслуговуючих Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 423880,00 грн.

До суду не було подано доказів на підтвердження того, що податкові повідомлення рішення були оскаржені в установленому порядку, тому податкове зобовязання відповідача вважається узгодженим.

Таким чином, загальна сума податкового боргу є узгодженою, відповідачем не сплачена, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області №р/р37124007003237, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області №р/р35448008003237, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області №р/р35447010003237, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області, №р/р35447009003237, МФО 351533, Харків, ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Харків, №р/р26054060351764, МФО 351931, АТ "ОСОБА_1 ВОРОТА", №р/р26046010082419, МФО 351533, Харків, ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Харків, №р/р26004060384996, МФО 351931, АТ "ОСОБА_1 ВОРОТА", №р/р26002010082419, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області, №р/р37128003003237, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області, №р/р35440006003237, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області, №р/р35433002003237, МФО 351823, ФХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ У АТОЩАД м. Харків, №р/р260273011487, обслуговуючих Ізюмське комунальне виробничо водопровідно-каналізаційне підприємство (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, 11, код СДРПОУ 24673063) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 423880,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 31.07.2012 року.