Постанова № 47896068, 29.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 року Справа № 904/10296/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

При секретарі Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Потапов О.М. представник, довіреність № 26-01/15 від 26.01.15;

від відповідача-1,2: Абрамов Д.В. представник, довіреність № 4/10-150 від 18.03.15;

від третьої особи-1: Булаткіна Н.О. представник, довіреність № 12 від 08.05.15;

представники третьої особи-2 та третьої особи-3 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року у справі № 904/10296/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій», м. Дніпропетровськ

до відповідача 1 - Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

відповідача 2 - Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - Дніпропетровська обласна рада

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради

про зобов'язання виконати дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року (суддя Мельниченко І.Ф.) в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій» - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та задовольнити заявлені позовні вимоги.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд порушив норми процесуального права, оскільки у вступній частині повного тексу рішення не вказаний відповідач-1- Дніпропетровська міська рада, в той час як у вступній та резолютивній частині рішення він вказаний, та суд у рішенні не відобразив клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог.

Крім того, апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального права, а саме, положення ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», оскільки не врахував факт передачі житлового фонду позивачем до КЖЕП «Лівобережжя». Означене свідчить і про передачу вбудованих і прибудованих приміщень, зовнішніх мереж електро-,тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівель, призначених для обслуговування цього фонду.

Всі ці обставини, на думку позивача, є підставою для скасування рішення суду та задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 3 червня 2015 року.

3 червня 2015р. представники третіх осіб-1,2,3 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Розгляд спору було відкладено до 1 липня 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 липня 2015р. розгляд справи було повторно відкладено до 29 липня 2015 у зв»язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів-1,2 та третіх осіб -2,3 та продовжено строк розгляду спору за клопотанням позивача на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України

29 липня 2015р. відбулось судове засідання, в якому представник відповідачів-1,2 заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник позивача просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників присутніх сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.04.2003 р. Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 146-8/ХХIY „Про прийняття майна до спільної власності територіальних громад області", відповідно до якого була надана згода на прийняття до спільної власності територіальних громад області, в тому числі від Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" (згідно з додатком 3) житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури, необхідних для його обслуговування з подальшою передачею їх на баланс обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя".

Звертаючись до відповідачів - Дніпропетровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради із позовом про зобов'язання відповідачів прийняти від позивача у комунальну власність наступне майно, що обліковується на балансі Позивача:

- об'єкти "Сараї господарчі" інв. 103-1056, 103-1057, 103-1058, 103-1059, 103-1060", що розташовані за адресами: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", вул. Листопадна, вул. Дачна, вул. Естафетна;

- об'єкт "Вишка водонапірна інв. № 103-9035, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", вул. Дачна, з двома баками для води інв. № 103-2038 та інв. № 103-2039, які знаходяться на вершині цієї вишки;

- об'єкт "Артезіанська свердловина з насосною водою інв. № 103-2036", що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", вул. Дачна;

- об'єкт "Дорога асфальтно-бетонна інв. № 103-2032", що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень".

- об'єкт "Санвузли дворові з вигребом інв. № 109-2040", що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", вул. Дачна;

- об'єкт "Мережі енергопостачання зовнішні інв. № 103-2110", що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", а після уточнення позовних вимог в заяві від 26.03.15 р., про зобов`язання відповідачів прийняти від Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" зазначене вище майно до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, позивач посилався на те, що зазначені об`єкти інженерної інфраструктури, є невід'ємною складовою частиною житлових будинків, які перебувають на балансі позивача, а тому також підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади міста, в порядку передбаченому Законом України "Про передачу об`єктів прав державної та комунальної власності".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що обов'язку відповідних рад, в тому числі Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету щодо прийняття з державної у комунальну власність об'єктів права державної власності, норми законів України "Про передачу об`єктів прав державної та комунальної власності" та „Про місцеве самоврядування в Україні" не містять. Крім того, суд виходив з того, що Позивач не надав належних доказів, які б свідчили про фактичну передачу 11 житлових будинків, оскільки, із копії акту б/н та дати, залученого позивачем (а.с. 43), не вбачається можливим зробити висновок про передачу саме житлових будинків, перелічених в додатку № 3 до рішення обласної ради від 24.03.2003 р. № 146 8/ХХIY „Про прийняття майна до спільної власності територіальних громад області"; вказаний акт не відповідає вимогам Положення „Про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482, а залучена до матеріалів копія акту б/н і дати (а.с. 120) містить посилання лише на передачу одного будинку. Не надано позивачем і доказів, які б свідчили про відмову від прийняття спірних комунікацій та обслуговуючих споруд, як не надано і доказів їх знаходження на балансі позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (далі - Закон), об'єктами передачі згідно з цим законом є, в тому числі, об'єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Таким чином, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури що не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації , є об'єктами передачі відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до акту перевірки регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області від 12.08.2014 р., зазначені вище об'єкти не увійшли до статутного фонду ВАТ "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій", в зв'язку з чим підлягають передачі із державної до комунальної власності.

Як вбачається з додатку 3 до рішення обласної ради, житлові будинки у кількості 11 та вищезазначені об'єкти інфраструктури, є об'єктом державного житлового фонду і не увійшли до статутного фонду ВАТ « Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій».

Як встановлено судом першої інстанції, 24.04.2003 р. Дніпропетровська обласна рада надала згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад області житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури, необхідних для його обслуговування з подальшою передачею їх на баланс обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя".

Порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ, організацій визначено в Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 року.

Згідно з п. 8 Положення передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок ( інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

У разі відсутності технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність.

Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-,тепло-,газо-,водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду ( бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Отже, передача житлового фонду з державної у комунальну власність пов'язана із комплексом відповідних дій, без вчинення яких складання акту приймання - передачі та передача об'єкту є неможливим.

Проте, позивач не надав до Дніпропетровської міської ради технічну документацію на будинки, інвентарні справи, з яких можна б було зробити висновок про те, що об'єкти, які позивач просить прийняти до комунальної власності, забезпечують функціонування саме 11 житлових будинків, згода на передачу яких надана обласною радою, є приналежністю означеного житлового фонду і є його невід'ємною складовою частиною.

Крім того, акти про передачу кожного з 11 будинків, надані позивачем до суду апеляційної інстанції, не відповідають вимогам Положення „Про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482.

Не надано позивачем і доказів, які б свідчили про відмову від прийняття спірних комунікацій та обслуговуючих споруд, як не надано і доказів їх знаходження на балансі позивача.

Відповідно до ст. 10 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п. 51, ч. 1, ст. 26 зазначеного вище Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, в тому числі, питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність.

Зазначені вище норми Закону „Про місцеве самоврядування в Україні" визначають права та обов'язки органів місцевого самоврядування, у разі передачі об'єктів державної власності у комунальну.

Зокрема, до компетенції відповідної територіальної громади, як вже було зазначено вище, віднесено вирішення питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність, результатом розгляду якого є прийняття рішення із вказаного питання.

Обов'язку відповідних рад, в тому числі Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету щодо прийняття з державної у комунальну власність об'єктів права державної власності, норми вище зазначених законів не містять.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права, оскільки у вступній частині повного тексу рішення не вказаний відповідач-1- Дніпропетровська міська рада, в той час як у вступній та резолютивній частині рішення він вказаний, та суд у рішенні не відобразив клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на суть судового рішення, оскільки не є підставами для скасування рішення суду.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року у справі № 904/10296/14 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус

04.08.15

З оригіналом згідно

Помічник судді К.В. Корх

04.08.15